А ви знали, що аж 73% молоді України віком від 14 до 34 років кажуть, що потребують емоційної чи психологічної підтримки? Проте, лише 30% із них звертались по допомогу.
А міжнародне дослідження, проведене у 11 країнах на замовлення третього Саміту перших леді та джентльменів, показало: молоді люди 13-24 років уникають говорити про ментальне здоров’я з фахівцями. Вони схильні думати, що це соромно, і може вплинути на їхні стосунки в сім’ї, в школі або на роботі.
В рамках виставки Христі Храновської @hrystia «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей» організація UNISEF @unicef_ukraine познайомила всіх присутніх з 6 молодими людьми, які розповіли нам свої історії великої війни:
Софія, 17 років
Тікала з Маріуполя під обстрілами. Тато загинув. Довірилася психологу, стабілізує свій стан.
Даніїл, 18 років
Близька йому людина стикнулася з онко діагнозом. Він наполіг на лікуванні, не залишивши її саму, хоча міг піклуватися лише про свою безпеку. Вважає, що ніколи не пізно почати спілкуватися і жити.
Любов, 19 років.
Пережила жахливий досвід абьюзивних стосунків. Вийшла з них своєю силою волі. Відновлюється з допомогою психологічної допомоги та підтримки коханого у нових здорових стосунках.
Поліна, 21 рік
Інсульт у підлітковому віці! Не здалася, змогла заняттями змусити своє тіло функціонувати. Зараз багато допомагає іншим. Проводить велику соціальну роботу.
Валерія, 19 років
Спроба самогубства при наявності серйозного психологічного діагнозу. Стикнулася з ганебною поведінкою та ставленням до себе з боку системи. Вирішила не мовчати та працювати задля змін подібного ставлення до людей з психологічними розладами.
Віолетта, 15 років
Активістка з…Нової Каховки. Вона та її однодумці не бояться виділятися та розбивати соціальні стереотипи.
Язик не повертається називати їх дітьми.
Вони не соромляться просити про допомогу, бо знають їй ціну та є дуже сильними.
Незважаючи на важкі розповіді, вони вселяють надію та віру, що ми матимемо краще суспільство та сильне прогресивне покоління!
Аби тільки у вільній та мирній країні.
*Дякуємо та підтримуємо задля цього наші Збройні Сили! Kyiv, Ukraine
А ви знали, що аж 73% молоді України віком від 14 до 34 років кажуть, що потребують емоційної чи психологічної підтримки? Проте, лише 30% із них звертались по допомогу.
А міжнародне дослідження, проведене у 11 країнах на замовлення третього Саміту перших леді та джентльменів, показало: молоді люди 13-24 років уникають говорити про ментальне здоров’я з фахівцями. Вони схильні думати, що це соромно, і може вплинути на їхні стосунки в сім’ї, в школі або на роботі.
В рамках виставки Христі Храновської @hrystia «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей» організація UNISEF @unicef_ukraine познайомила всіх присутніх з 6 молодими людьми, які розповіли нам свої історії великої війни:
Софія, 17 років
Тікала з Маріуполя під обстрілами. Тато загинув. Довірилася психологу, стабілізує свій стан.
Даніїл, 18 років
Близька йому людина стикнулася з онко діагнозом. Він наполіг на лікуванні, не залишивши її саму, хоча міг піклуватися лише про свою безпеку. Вважає, що ніколи не пізно почати спілкуватися і жити.
Любов, 19 років.
Пережила жахливий досвід абьюзивних стосунків. Вийшла з них своєю силою волі. Відновлюється з допомогою психологічної допомоги та підтримки коханого у нових здорових стосунках.
Поліна, 21 рік
Інсульт у підлітковому віці! Не здалася, змогла заняттями змусити своє тіло функціонувати. Зараз багато допомагає іншим. Проводить велику соціальну роботу.
Валерія, 19 років
Спроба самогубства при наявності серйозного психологічного діагнозу. Стикнулася з ганебною поведінкою та ставленням до себе з боку системи. Вирішила не мовчати та працювати задля змін подібного ставлення до людей з психологічними розладами.
Віолетта, 15 років
Активістка з…Нової Каховки. Вона та її однодумці не бояться виділятися та розбивати соціальні стереотипи.
Язик не повертається називати їх дітьми.
Вони не соромляться просити про допомогу, бо знають їй ціну та є дуже сильними.
Незважаючи на важкі розповіді, вони вселяють надію та віру, що ми матимемо краще суспільство та сильне прогресивне покоління!
Аби тільки у вільній та мирній країні.
*Дякуємо та підтримуємо задля цього наші Збройні Сили! Kyiv, Ukraine
А ви знали, що аж 73% молоді України віком від 14 до 34 років кажуть, що потребують емоційної чи психологічної підтримки? Проте, лише 30% із них звертались по допомогу.
А міжнародне дослідження, проведене у 11 країнах на замовлення третього Саміту перших леді та джентльменів, показало: молоді люди 13-24 років уникають говорити про ментальне здоров’я з фахівцями. Вони схильні думати, що це соромно, і може вплинути на їхні стосунки в сім’ї, в школі або на роботі.
В рамках виставки Христі Храновської @hrystia «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей» організація UNISEF @unicef_ukraine познайомила всіх присутніх з 6 молодими людьми, які розповіли нам свої історії великої війни:
Софія, 17 років
Тікала з Маріуполя під обстрілами. Тато загинув. Довірилася психологу, стабілізує свій стан.
Даніїл, 18 років
Близька йому людина стикнулася з онко діагнозом. Він наполіг на лікуванні, не залишивши її саму, хоча міг піклуватися лише про свою безпеку. Вважає, що ніколи не пізно почати спілкуватися і жити.
Любов, 19 років.
Пережила жахливий досвід абьюзивних стосунків. Вийшла з них своєю силою волі. Відновлюється з допомогою психологічної допомоги та підтримки коханого у нових здорових стосунках.
Поліна, 21 рік
Інсульт у підлітковому віці! Не здалася, змогла заняттями змусити своє тіло функціонувати. Зараз багато допомагає іншим. Проводить велику соціальну роботу.
Валерія, 19 років
Спроба самогубства при наявності серйозного психологічного діагнозу. Стикнулася з ганебною поведінкою та ставленням до себе з боку системи. Вирішила не мовчати та працювати задля змін подібного ставлення до людей з психологічними розладами.
Віолетта, 15 років
Активістка з…Нової Каховки. Вона та її однодумці не бояться виділятися та розбивати соціальні стереотипи.
Язик не повертається називати їх дітьми.
Вони не соромляться просити про допомогу, бо знають їй ціну та є дуже сильними.
Незважаючи на важкі розповіді, вони вселяють надію та віру, що ми матимемо краще суспільство та сильне прогресивне покоління!
Аби тільки у вільній та мирній країні.
*Дякуємо та підтримуємо задля цього наші Збройні Сили! Kyiv, Ukraine
А ви знали, що аж 73% молоді України віком від 14 до 34 років кажуть, що потребують емоційної чи психологічної підтримки? Проте, лише 30% із них звертались по допомогу.
А міжнародне дослідження, проведене у 11 країнах на замовлення третього Саміту перших леді та джентльменів, показало: молоді люди 13-24 років уникають говорити про ментальне здоров’я з фахівцями. Вони схильні думати, що це соромно, і може вплинути на їхні стосунки в сім’ї, в школі або на роботі.
В рамках виставки Христі Храновської @hrystia «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей» організація UNISEF @unicef_ukraine познайомила всіх присутніх з 6 молодими людьми, які розповіли нам свої історії великої війни:
Софія, 17 років
Тікала з Маріуполя під обстрілами. Тато загинув. Довірилася психологу, стабілізує свій стан.
Даніїл, 18 років
Близька йому людина стикнулася з онко діагнозом. Він наполіг на лікуванні, не залишивши її саму, хоча міг піклуватися лише про свою безпеку. Вважає, що ніколи не пізно почати спілкуватися і жити.
Любов, 19 років.
Пережила жахливий досвід абьюзивних стосунків. Вийшла з них своєю силою волі. Відновлюється з допомогою психологічної допомоги та підтримки коханого у нових здорових стосунках.
Поліна, 21 рік
Інсульт у підлітковому віці! Не здалася, змогла заняттями змусити своє тіло функціонувати. Зараз багато допомагає іншим. Проводить велику соціальну роботу.
Валерія, 19 років
Спроба самогубства при наявності серйозного психологічного діагнозу. Стикнулася з ганебною поведінкою та ставленням до себе з боку системи. Вирішила не мовчати та працювати задля змін подібного ставлення до людей з психологічними розладами.
Віолетта, 15 років
Активістка з…Нової Каховки. Вона та її однодумці не бояться виділятися та розбивати соціальні стереотипи.
Язик не повертається називати їх дітьми.
Вони не соромляться просити про допомогу, бо знають їй ціну та є дуже сильними.
Незважаючи на важкі розповіді, вони вселяють надію та віру, що ми матимемо краще суспільство та сильне прогресивне покоління!
Аби тільки у вільній та мирній країні.
*Дякуємо та підтримуємо задля цього наші Збройні Сили! Kyiv, Ukraine
А ви знали, що аж 73% молоді України віком від 14 до 34 років кажуть, що потребують емоційної чи психологічної підтримки? Проте, лише 30% із них звертались по допомогу.
А міжнародне дослідження, проведене у 11 країнах на замовлення третього Саміту перших леді та джентльменів, показало: молоді люди 13-24 років уникають говорити про ментальне здоров’я з фахівцями. Вони схильні думати, що це соромно, і може вплинути на їхні стосунки в сім’ї, в школі або на роботі.
В рамках виставки Христі Храновської @hrystia «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей» організація UNISEF @unicef_ukraine познайомила всіх присутніх з 6 молодими людьми, які розповіли нам свої історії великої війни:
Софія, 17 років
Тікала з Маріуполя під обстрілами. Тато загинув. Довірилася психологу, стабілізує свій стан.
Даніїл, 18 років
Близька йому людина стикнулася з онко діагнозом. Він наполіг на лікуванні, не залишивши її саму, хоча міг піклуватися лише про свою безпеку. Вважає, що ніколи не пізно почати спілкуватися і жити.
Любов, 19 років.
Пережила жахливий досвід абьюзивних стосунків. Вийшла з них своєю силою волі. Відновлюється з допомогою психологічної допомоги та підтримки коханого у нових здорових стосунках.
Поліна, 21 рік
Інсульт у підлітковому віці! Не здалася, змогла заняттями змусити своє тіло функціонувати. Зараз багато допомагає іншим. Проводить велику соціальну роботу.
Валерія, 19 років
Спроба самогубства при наявності серйозного психологічного діагнозу. Стикнулася з ганебною поведінкою та ставленням до себе з боку системи. Вирішила не мовчати та працювати задля змін подібного ставлення до людей з психологічними розладами.
Віолетта, 15 років
Активістка з…Нової Каховки. Вона та її однодумці не бояться виділятися та розбивати соціальні стереотипи.
Язик не повертається називати їх дітьми.
Вони не соромляться просити про допомогу, бо знають їй ціну та є дуже сильними.
Незважаючи на важкі розповіді, вони вселяють надію та віру, що ми матимемо краще суспільство та сильне прогресивне покоління!
Аби тільки у вільній та мирній країні.
*Дякуємо та підтримуємо задля цього наші Збройні Сили! Kyiv, Ukraine
А ви знали, що аж 73% молоді України віком від 14 до 34 років кажуть, що потребують емоційної чи психологічної підтримки? Проте, лише 30% із них звертались по допомогу.
А міжнародне дослідження, проведене у 11 країнах на замовлення третього Саміту перших леді та джентльменів, показало: молоді люди 13-24 років уникають говорити про ментальне здоров’я з фахівцями. Вони схильні думати, що це соромно, і може вплинути на їхні стосунки в сім’ї, в школі або на роботі.
В рамках виставки Христі Храновської @hrystia «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей» організація UNISEF @unicef_ukraine познайомила всіх присутніх з 6 молодими людьми, які розповіли нам свої історії великої війни:
Софія, 17 років
Тікала з Маріуполя під обстрілами. Тато загинув. Довірилася психологу, стабілізує свій стан.
Даніїл, 18 років
Близька йому людина стикнулася з онко діагнозом. Він наполіг на лікуванні, не залишивши її саму, хоча міг піклуватися лише про свою безпеку. Вважає, що ніколи не пізно почати спілкуватися і жити.
Любов, 19 років.
Пережила жахливий досвід абьюзивних стосунків. Вийшла з них своєю силою волі. Відновлюється з допомогою психологічної допомоги та підтримки коханого у нових здорових стосунках.
Поліна, 21 рік
Інсульт у підлітковому віці! Не здалася, змогла заняттями змусити своє тіло функціонувати. Зараз багато допомагає іншим. Проводить велику соціальну роботу.
Валерія, 19 років
Спроба самогубства при наявності серйозного психологічного діагнозу. Стикнулася з ганебною поведінкою та ставленням до себе з боку системи. Вирішила не мовчати та працювати задля змін подібного ставлення до людей з психологічними розладами.
Віолетта, 15 років
Активістка з…Нової Каховки. Вона та її однодумці не бояться виділятися та розбивати соціальні стереотипи.
Язик не повертається називати їх дітьми.
Вони не соромляться просити про допомогу, бо знають їй ціну та є дуже сильними.
Незважаючи на важкі розповіді, вони вселяють надію та віру, що ми матимемо краще суспільство та сильне прогресивне покоління!
Аби тільки у вільній та мирній країні.
*Дякуємо та підтримуємо задля цього наші Збройні Сили! Kyiv, Ukraine
А ви знали, що аж 73% молоді України віком від 14 до 34 років кажуть, що потребують емоційної чи психологічної підтримки? Проте, лише 30% із них звертались по допомогу.
А міжнародне дослідження, проведене у 11 країнах на замовлення третього Саміту перших леді та джентльменів, показало: молоді люди 13-24 років уникають говорити про ментальне здоров’я з фахівцями. Вони схильні думати, що це соромно, і може вплинути на їхні стосунки в сім’ї, в школі або на роботі.
В рамках виставки Христі Храновської @hrystia «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей» організація UNISEF @unicef_ukraine познайомила всіх присутніх з 6 молодими людьми, які розповіли нам свої історії великої війни:
Софія, 17 років
Тікала з Маріуполя під обстрілами. Тато загинув. Довірилася психологу, стабілізує свій стан.
Даніїл, 18 років
Близька йому людина стикнулася з онко діагнозом. Він наполіг на лікуванні, не залишивши її саму, хоча міг піклуватися лише про свою безпеку. Вважає, що ніколи не пізно почати спілкуватися і жити.
Любов, 19 років.
Пережила жахливий досвід абьюзивних стосунків. Вийшла з них своєю силою волі. Відновлюється з допомогою психологічної допомоги та підтримки коханого у нових здорових стосунках.
Поліна, 21 рік
Інсульт у підлітковому віці! Не здалася, змогла заняттями змусити своє тіло функціонувати. Зараз багато допомагає іншим. Проводить велику соціальну роботу.
Валерія, 19 років
Спроба самогубства при наявності серйозного психологічного діагнозу. Стикнулася з ганебною поведінкою та ставленням до себе з боку системи. Вирішила не мовчати та працювати задля змін подібного ставлення до людей з психологічними розладами.
Віолетта, 15 років
Активістка з…Нової Каховки. Вона та її однодумці не бояться виділятися та розбивати соціальні стереотипи.
Язик не повертається називати їх дітьми.
Вони не соромляться просити про допомогу, бо знають їй ціну та є дуже сильними.
Незважаючи на важкі розповіді, вони вселяють надію та віру, що ми матимемо краще суспільство та сильне прогресивне покоління!
Аби тільки у вільній та мирній країні.
*Дякуємо та підтримуємо задля цього наші Збройні Сили! Kyiv, Ukraine
Я так досі і не маю сталої відповіді на запитання:«Ти Як?»
Бо я по-різному.
Тримаюся.
А іноді ні..
Але я знаю точно лише одне: якби я носила всі переживання в собі, якби в мене не було, з ким про все поговорити.. якби не мої рідні люди.. можливо єдиною моєю відповідю було б:
«Я погано!»
Але ні, я не погано. Бо навчилася поважати свої стани. І довіряти собі . А також довіряти фахівцям, яки мені допомагають!
Звертатися по допомогу- це не слабкість. Це сила, яка зміцнює любов до себе!
Я дуже рада, що сьогодні стала частиною такого потужного маніфесту від @howareu_program про необхідність піклуватися про себе. Кожен і кожна, кого ви бачите в цьому відео за читанням вірша @monatik_official має свій стан, свою відповідь на питання «ти як?», але закликає вас не забувати про себе!
Дякую @olenazelenska_official
@timur.miroshnychenko
@kvittkova
@yegorgordeev
@kazka.band
@katyasilchenko
@vlad.shevchenko_
Чи знаєте ви, хто такі військові капелани? Це священнослужителі, які отримали мандат на право здійснення військової капеланськоі діяльності с правом на проходження військової служби.
Говорячи простою мовою, для наших воїнів на фронті вони сьогодні і писихологи, і духовні наставники, і побратими, і рідні люди..
Вчора я зустрілася вже з третьою групою військових капеланів, які вступили до Військового Інституту КНУ ім. Тараса Шевченка.
Здавалося, що в нас може бути спільного? Але розмова тривала більше години. Ці зрілі та досвідчені чоловіки ( багато з них вже кілька років перебувають на фронті) беруть на себе всі стани наших військових: допомагають їм впоратися із всіма психологічними навантаженнями, страхами та болем. Вони ж готують їх до адаптації до мирного життя по повернені до родин з передової.
А ми у @masha.foundation намагаємось до того ж підготувати жінок в тилу.
Розмова була важка. Здається, що масштаб проблем безкінечний. Чоловіки та жінки втомилися. Дуже. Воїни демотивовані тим, що бачать «нарядне» життя наших міст, жінки не хочуть ділитися болем, мовляв «а кому зараз легко»..
Домовились допомагати одне одним: запропонувала капеланам спрямовувати до наших фахівців дружин військових. Вони ж попросили більше привертати увагу до того, щоб військові бачили, що їх цінують та підтримують. Інакше, біда.
І я з ними згодна. Якщо ви раптом ловите себе на думці, що в вашому житті є щось цінніше за допомогу військовим сьогодні, одразу усвідомлюйте одну річ – якщо наші воїни не втримаються, всі ваші «найцінніші цінності» зникнуть в одну мить і не матимуть вже жодного значення. Військовий інститут КНУ імені Тараса Шевченка
Чи знаєте ви, хто такі військові капелани? Це священнослужителі, які отримали мандат на право здійснення військової капеланськоі діяльності с правом на проходження військової служби.
Говорячи простою мовою, для наших воїнів на фронті вони сьогодні і писихологи, і духовні наставники, і побратими, і рідні люди..
Вчора я зустрілася вже з третьою групою військових капеланів, які вступили до Військового Інституту КНУ ім. Тараса Шевченка.
Здавалося, що в нас може бути спільного? Але розмова тривала більше години. Ці зрілі та досвідчені чоловіки ( багато з них вже кілька років перебувають на фронті) беруть на себе всі стани наших військових: допомагають їм впоратися із всіма психологічними навантаженнями, страхами та болем. Вони ж готують їх до адаптації до мирного життя по повернені до родин з передової.
А ми у @masha.foundation намагаємось до того ж підготувати жінок в тилу.
Розмова була важка. Здається, що масштаб проблем безкінечний. Чоловіки та жінки втомилися. Дуже. Воїни демотивовані тим, що бачать «нарядне» життя наших міст, жінки не хочуть ділитися болем, мовляв «а кому зараз легко»..
Домовились допомагати одне одним: запропонувала капеланам спрямовувати до наших фахівців дружин військових. Вони ж попросили більше привертати увагу до того, щоб військові бачили, що їх цінують та підтримують. Інакше, біда.
І я з ними згодна. Якщо ви раптом ловите себе на думці, що в вашому житті є щось цінніше за допомогу військовим сьогодні, одразу усвідомлюйте одну річ – якщо наші воїни не втримаються, всі ваші «найцінніші цінності» зникнуть в одну мить і не матимуть вже жодного значення. Військовий інститут КНУ імені Тараса Шевченка
Чи знаєте ви, хто такі військові капелани? Це священнослужителі, які отримали мандат на право здійснення військової капеланськоі діяльності с правом на проходження військової служби.
Говорячи простою мовою, для наших воїнів на фронті вони сьогодні і писихологи, і духовні наставники, і побратими, і рідні люди..
Вчора я зустрілася вже з третьою групою військових капеланів, які вступили до Військового Інституту КНУ ім. Тараса Шевченка.
Здавалося, що в нас може бути спільного? Але розмова тривала більше години. Ці зрілі та досвідчені чоловіки ( багато з них вже кілька років перебувають на фронті) беруть на себе всі стани наших військових: допомагають їм впоратися із всіма психологічними навантаженнями, страхами та болем. Вони ж готують їх до адаптації до мирного життя по повернені до родин з передової.
А ми у @masha.foundation намагаємось до того ж підготувати жінок в тилу.
Розмова була важка. Здається, що масштаб проблем безкінечний. Чоловіки та жінки втомилися. Дуже. Воїни демотивовані тим, що бачать «нарядне» життя наших міст, жінки не хочуть ділитися болем, мовляв «а кому зараз легко»..
Домовились допомагати одне одним: запропонувала капеланам спрямовувати до наших фахівців дружин військових. Вони ж попросили більше привертати увагу до того, щоб військові бачили, що їх цінують та підтримують. Інакше, біда.
І я з ними згодна. Якщо ви раптом ловите себе на думці, що в вашому житті є щось цінніше за допомогу військовим сьогодні, одразу усвідомлюйте одну річ – якщо наші воїни не втримаються, всі ваші «найцінніші цінності» зникнуть в одну мить і не матимуть вже жодного значення. Військовий інститут КНУ імені Тараса Шевченка
Чи знаєте ви, хто такі військові капелани? Це священнослужителі, які отримали мандат на право здійснення військової капеланськоі діяльності с правом на проходження військової служби.
Говорячи простою мовою, для наших воїнів на фронті вони сьогодні і писихологи, і духовні наставники, і побратими, і рідні люди..
Вчора я зустрілася вже з третьою групою військових капеланів, які вступили до Військового Інституту КНУ ім. Тараса Шевченка.
Здавалося, що в нас може бути спільного? Але розмова тривала більше години. Ці зрілі та досвідчені чоловіки ( багато з них вже кілька років перебувають на фронті) беруть на себе всі стани наших військових: допомагають їм впоратися із всіма психологічними навантаженнями, страхами та болем. Вони ж готують їх до адаптації до мирного життя по повернені до родин з передової.
А ми у @masha.foundation намагаємось до того ж підготувати жінок в тилу.
Розмова була важка. Здається, що масштаб проблем безкінечний. Чоловіки та жінки втомилися. Дуже. Воїни демотивовані тим, що бачать «нарядне» життя наших міст, жінки не хочуть ділитися болем, мовляв «а кому зараз легко»..
Домовились допомагати одне одним: запропонувала капеланам спрямовувати до наших фахівців дружин військових. Вони ж попросили більше привертати увагу до того, щоб військові бачили, що їх цінують та підтримують. Інакше, біда.
І я з ними згодна. Якщо ви раптом ловите себе на думці, що в вашому житті є щось цінніше за допомогу військовим сьогодні, одразу усвідомлюйте одну річ – якщо наші воїни не втримаються, всі ваші «найцінніші цінності» зникнуть в одну мить і не матимуть вже жодного значення. Військовий інститут КНУ імені Тараса Шевченка
Чи знаєте ви, хто такі військові капелани? Це священнослужителі, які отримали мандат на право здійснення військової капеланськоі діяльності с правом на проходження військової служби.
Говорячи простою мовою, для наших воїнів на фронті вони сьогодні і писихологи, і духовні наставники, і побратими, і рідні люди..
Вчора я зустрілася вже з третьою групою військових капеланів, які вступили до Військового Інституту КНУ ім. Тараса Шевченка.
Здавалося, що в нас може бути спільного? Але розмова тривала більше години. Ці зрілі та досвідчені чоловіки ( багато з них вже кілька років перебувають на фронті) беруть на себе всі стани наших військових: допомагають їм впоратися із всіма психологічними навантаженнями, страхами та болем. Вони ж готують їх до адаптації до мирного життя по повернені до родин з передової.
А ми у @masha.foundation намагаємось до того ж підготувати жінок в тилу.
Розмова була важка. Здається, що масштаб проблем безкінечний. Чоловіки та жінки втомилися. Дуже. Воїни демотивовані тим, що бачать «нарядне» життя наших міст, жінки не хочуть ділитися болем, мовляв «а кому зараз легко»..
Домовились допомагати одне одним: запропонувала капеланам спрямовувати до наших фахівців дружин військових. Вони ж попросили більше привертати увагу до того, щоб військові бачили, що їх цінують та підтримують. Інакше, біда.
І я з ними згодна. Якщо ви раптом ловите себе на думці, що в вашому житті є щось цінніше за допомогу військовим сьогодні, одразу усвідомлюйте одну річ – якщо наші воїни не втримаються, всі ваші «найцінніші цінності» зникнуть в одну мить і не матимуть вже жодного значення. Військовий інститут КНУ імені Тараса Шевченка
Чи знаєте ви, хто такі військові капелани? Це священнослужителі, які отримали мандат на право здійснення військової капеланськоі діяльності с правом на проходження військової служби.
Говорячи простою мовою, для наших воїнів на фронті вони сьогодні і писихологи, і духовні наставники, і побратими, і рідні люди..
Вчора я зустрілася вже з третьою групою військових капеланів, які вступили до Військового Інституту КНУ ім. Тараса Шевченка.
Здавалося, що в нас може бути спільного? Але розмова тривала більше години. Ці зрілі та досвідчені чоловіки ( багато з них вже кілька років перебувають на фронті) беруть на себе всі стани наших військових: допомагають їм впоратися із всіма психологічними навантаженнями, страхами та болем. Вони ж готують їх до адаптації до мирного життя по повернені до родин з передової.
А ми у @masha.foundation намагаємось до того ж підготувати жінок в тилу.
Розмова була важка. Здається, що масштаб проблем безкінечний. Чоловіки та жінки втомилися. Дуже. Воїни демотивовані тим, що бачать «нарядне» життя наших міст, жінки не хочуть ділитися болем, мовляв «а кому зараз легко»..
Домовились допомагати одне одним: запропонувала капеланам спрямовувати до наших фахівців дружин військових. Вони ж попросили більше привертати увагу до того, щоб військові бачили, що їх цінують та підтримують. Інакше, біда.
І я з ними згодна. Якщо ви раптом ловите себе на думці, що в вашому житті є щось цінніше за допомогу військовим сьогодні, одразу усвідомлюйте одну річ – якщо наші воїни не втримаються, всі ваші «найцінніші цінності» зникнуть в одну мить і не матимуть вже жодного значення. Військовий інститут КНУ імені Тараса Шевченка
Чи знаєте ви, хто такі військові капелани? Це священнослужителі, які отримали мандат на право здійснення військової капеланськоі діяльності с правом на проходження військової служби.
Говорячи простою мовою, для наших воїнів на фронті вони сьогодні і писихологи, і духовні наставники, і побратими, і рідні люди..
Вчора я зустрілася вже з третьою групою військових капеланів, які вступили до Військового Інституту КНУ ім. Тараса Шевченка.
Здавалося, що в нас може бути спільного? Але розмова тривала більше години. Ці зрілі та досвідчені чоловіки ( багато з них вже кілька років перебувають на фронті) беруть на себе всі стани наших військових: допомагають їм впоратися із всіма психологічними навантаженнями, страхами та болем. Вони ж готують їх до адаптації до мирного життя по повернені до родин з передової.
А ми у @masha.foundation намагаємось до того ж підготувати жінок в тилу.
Розмова була важка. Здається, що масштаб проблем безкінечний. Чоловіки та жінки втомилися. Дуже. Воїни демотивовані тим, що бачать «нарядне» життя наших міст, жінки не хочуть ділитися болем, мовляв «а кому зараз легко»..
Домовились допомагати одне одним: запропонувала капеланам спрямовувати до наших фахівців дружин військових. Вони ж попросили більше привертати увагу до того, щоб військові бачили, що їх цінують та підтримують. Інакше, біда.
І я з ними згодна. Якщо ви раптом ловите себе на думці, що в вашому житті є щось цінніше за допомогу військовим сьогодні, одразу усвідомлюйте одну річ – якщо наші воїни не втримаються, всі ваші «найцінніші цінності» зникнуть в одну мить і не матимуть вже жодного значення. Військовий інститут КНУ імені Тараса Шевченка
Чи знаєте ви, хто такі військові капелани? Це священнослужителі, які отримали мандат на право здійснення військової капеланськоі діяльності с правом на проходження військової служби.
Говорячи простою мовою, для наших воїнів на фронті вони сьогодні і писихологи, і духовні наставники, і побратими, і рідні люди..
Вчора я зустрілася вже з третьою групою військових капеланів, які вступили до Військового Інституту КНУ ім. Тараса Шевченка.
Здавалося, що в нас може бути спільного? Але розмова тривала більше години. Ці зрілі та досвідчені чоловіки ( багато з них вже кілька років перебувають на фронті) беруть на себе всі стани наших військових: допомагають їм впоратися із всіма психологічними навантаженнями, страхами та болем. Вони ж готують їх до адаптації до мирного життя по повернені до родин з передової.
А ми у @masha.foundation намагаємось до того ж підготувати жінок в тилу.
Розмова була важка. Здається, що масштаб проблем безкінечний. Чоловіки та жінки втомилися. Дуже. Воїни демотивовані тим, що бачать «нарядне» життя наших міст, жінки не хочуть ділитися болем, мовляв «а кому зараз легко»..
Домовились допомагати одне одним: запропонувала капеланам спрямовувати до наших фахівців дружин військових. Вони ж попросили більше привертати увагу до того, щоб військові бачили, що їх цінують та підтримують. Інакше, біда.
І я з ними згодна. Якщо ви раптом ловите себе на думці, що в вашому житті є щось цінніше за допомогу військовим сьогодні, одразу усвідомлюйте одну річ – якщо наші воїни не втримаються, всі ваші «найцінніші цінності» зникнуть в одну мить і не матимуть вже жодного значення. Військовий інститут КНУ імені Тараса Шевченка
Чи знаєте ви, хто такі військові капелани? Це священнослужителі, які отримали мандат на право здійснення військової капеланськоі діяльності с правом на проходження військової служби.
Говорячи простою мовою, для наших воїнів на фронті вони сьогодні і писихологи, і духовні наставники, і побратими, і рідні люди..
Вчора я зустрілася вже з третьою групою військових капеланів, які вступили до Військового Інституту КНУ ім. Тараса Шевченка.
Здавалося, що в нас може бути спільного? Але розмова тривала більше години. Ці зрілі та досвідчені чоловіки ( багато з них вже кілька років перебувають на фронті) беруть на себе всі стани наших військових: допомагають їм впоратися із всіма психологічними навантаженнями, страхами та болем. Вони ж готують їх до адаптації до мирного життя по повернені до родин з передової.
А ми у @masha.foundation намагаємось до того ж підготувати жінок в тилу.
Розмова була важка. Здається, що масштаб проблем безкінечний. Чоловіки та жінки втомилися. Дуже. Воїни демотивовані тим, що бачать «нарядне» життя наших міст, жінки не хочуть ділитися болем, мовляв «а кому зараз легко»..
Домовились допомагати одне одним: запропонувала капеланам спрямовувати до наших фахівців дружин військових. Вони ж попросили більше привертати увагу до того, щоб військові бачили, що їх цінують та підтримують. Інакше, біда.
І я з ними згодна. Якщо ви раптом ловите себе на думці, що в вашому житті є щось цінніше за допомогу військовим сьогодні, одразу усвідомлюйте одну річ – якщо наші воїни не втримаються, всі ваші «найцінніші цінності» зникнуть в одну мить і не матимуть вже жодного значення. Військовий інститут КНУ імені Тараса Шевченка
Встигнути виступити у Вінниці до комендантської години в Києві.
Але ж воно того вартувало!
Дівчата, дякую за кожне ваше слово, тепло та обійми!
Дякую, моя @olbalaban , що завжди зі мною❤️
* Дякую ЗСУ, що маю можливість подорожувати Україною.
Третій сезон Дорослих Дівчат розпочато!
По-перше,на вас чекають невеличкі зміни у нашому форматі!
По-друге, ми з @polyakovamusic скучили не лише за вами, але й одна за одною!
А по-третє, ми недаремно стартували в День Ментального Здоровʼя, бо сьогодні на вас чекатимуть наші запеклі дебати на тему «Чи потрібні людям психологи?»
Вгадайте з першого разу, хто з нас вважає, що не потрібні?
Випуск на моєму каналі. Посилання в профілі!
#інджой
* Дякую ЗСУ за можливість знімати це шоу.
Сьогодні Всесвітній День Ментального Здоровʼя.
День, який для нас і нашого «ФондуМаша» має особливе значення. В перші тижні повномасштабного вторгнення нам стало зрозуміло, що питання ментального здоровʼя тепер на роки буде одним з найактуальніших для України. Тож ми присвятили себе роботі над тим, щоб укріплювати, стабілізувати та реабілітувати стани українок та їх дітей, аби вони були готові до будь-яких подальших випробувань.
Ми знаємо напевно: людина в ослабленому психологічному стані не спроможна перемогти. Тож давайте разом піклуватися про наше головне особисте ППО- наше ментальне здоровʼя!
* дякуємо ЗСУ за можливість працювати з жінками в тилу!
Щодня ми бачимо десятки ваших відміток у сторіз. Як ви дорогою додому, у відрядженні чи в подорожі купуєте те саме горнятко з єдинорогом на АЗК WOG, аби доєднатися до важливої благодійної ініціативи «Дорога добра»💜
Цей єдиноріг справді став чарівним, адже на сьогодні ми маємо неймовірні результати: 2 500 000 грн за 5 тижнів, що впевнено наближає нас до мети — зібрати щонайменше 3 000 000 грн на закупівлю обладнання для дитячих лікарень, де перебувають діти, які постраждали від війни.
Наша «Дорога добра» триває, і ми запрошуємо вас приєднатися до цієї ініціативи порятунку маленьких українців:
💜 завітайте на АЗК WOG @azkwog
💜 смакуйте улюблений напій у фіолетовому горнятку з єдинорогом (+5 грн до вартості) до 31.10.23
Продовжимо наш шлях допомоги дітям разом!
P.S. І, звісно, публікуйте фото, відмічайте нас, щоб більше людей дізналися про цю важливу ініціативу💜
#ФондМаша #ДорогаДобра
Щодня ми бачимо десятки ваших відміток у сторіз. Як ви дорогою додому, у відрядженні чи в подорожі купуєте те саме горнятко з єдинорогом на АЗК WOG, аби доєднатися до важливої благодійної ініціативи «Дорога добра»💜
Цей єдиноріг справді став чарівним, адже на сьогодні ми маємо неймовірні результати: 2 500 000 грн за 5 тижнів, що впевнено наближає нас до мети — зібрати щонайменше 3 000 000 грн на закупівлю обладнання для дитячих лікарень, де перебувають діти, які постраждали від війни.
Наша «Дорога добра» триває, і ми запрошуємо вас приєднатися до цієї ініціативи порятунку маленьких українців:
💜 завітайте на АЗК WOG @azkwog
💜 смакуйте улюблений напій у фіолетовому горнятку з єдинорогом (+5 грн до вартості) до 31.10.23
Продовжимо наш шлях допомоги дітям разом!
P.S. І, звісно, публікуйте фото, відмічайте нас, щоб більше людей дізналися про цю важливу ініціативу💜
#ФондМаша #ДорогаДобра
Щодня ми бачимо десятки ваших відміток у сторіз. Як ви дорогою додому, у відрядженні чи в подорожі купуєте те саме горнятко з єдинорогом на АЗК WOG, аби доєднатися до важливої благодійної ініціативи «Дорога добра»💜
Цей єдиноріг справді став чарівним, адже на сьогодні ми маємо неймовірні результати: 2 500 000 грн за 5 тижнів, що впевнено наближає нас до мети — зібрати щонайменше 3 000 000 грн на закупівлю обладнання для дитячих лікарень, де перебувають діти, які постраждали від війни.
Наша «Дорога добра» триває, і ми запрошуємо вас приєднатися до цієї ініціативи порятунку маленьких українців:
💜 завітайте на АЗК WOG @azkwog
💜 смакуйте улюблений напій у фіолетовому горнятку з єдинорогом (+5 грн до вартості) до 31.10.23
Продовжимо наш шлях допомоги дітям разом!
P.S. І, звісно, публікуйте фото, відмічайте нас, щоб більше людей дізналися про цю важливу ініціативу💜
#ФондМаша #ДорогаДобра
Щодня ми бачимо десятки ваших відміток у сторіз. Як ви дорогою додому, у відрядженні чи в подорожі купуєте те саме горнятко з єдинорогом на АЗК WOG, аби доєднатися до важливої благодійної ініціативи «Дорога добра»💜
Цей єдиноріг справді став чарівним, адже на сьогодні ми маємо неймовірні результати: 2 500 000 грн за 5 тижнів, що впевнено наближає нас до мети — зібрати щонайменше 3 000 000 грн на закупівлю обладнання для дитячих лікарень, де перебувають діти, які постраждали від війни.
Наша «Дорога добра» триває, і ми запрошуємо вас приєднатися до цієї ініціативи порятунку маленьких українців:
💜 завітайте на АЗК WOG @azkwog
💜 смакуйте улюблений напій у фіолетовому горнятку з єдинорогом (+5 грн до вартості) до 31.10.23
Продовжимо наш шлях допомоги дітям разом!
P.S. І, звісно, публікуйте фото, відмічайте нас, щоб більше людей дізналися про цю важливу ініціативу💜
#ФондМаша #ДорогаДобра
