600 днів лютого.
Домінуюча емоція кожного з цих днів- злість.
Так, це говорю я, жінка, яка займається тим, щоб українки тримали свій ментальний стан здоровим. Але ж,власне, визнання того, що ти лютуєш – і є спасінням. Бо як інакше пояснити собі, чого перестала сміятися? Звідки зʼявляються сили не опускати руки в своїй праці? Чому зараз обрала країну, а не материнство? Як мозок працює в прискореному режимі без вихідних і не здається?
І та підступаюча депресія.. як же вона ніяковіє перед нею, цією новою за своєю густиною… злістю..
Картинки з побажаннями ворогу в моїй голові жахливі. Я себе такою не знала.
Я не могла уявити, що можу такого бажати людям. Але й не уявляла, що існують нелюди.
Всі фази пройдено: страх, очікування «за три тижні кінець», розірване назавжди серце від перших кадрів Бучі, лють, тривога, надія на «переможний рік», апатія, прийняття…
І злість трансформувалася в щоденне питання собі «а що особисто ти зробила сьогодні, щоб прискорити перемогу?»
Злість змусила цінувати те, що здавалося раніше побутовою рутиною. Бо дуже хочеться смакувати миттєву радість, не пропускати тепер жодної ноти..
Злість, як детокс ненависті зі своїх клітин – щоб не перетворитися на ту нечисть із плавленими рабством мізками..
Злість, як сталева броня, щоб не впускати в себе розпач.
Щоб перестати оцінювати дії тих демонів, а навчитися ставитися до них як до сміття, яке стоїть в вітальні твоєї оселі та смердить.
І потребує лише, щоб його скоріше викинули на смітник …
А ви знали, що аж 73% молоді України віком від 14 до 34 років кажуть, що потребують емоційної чи психологічної підтримки? Проте, лише 30% із них звертались по допомогу.
А міжнародне дослідження, проведене у 11 країнах на замовлення третього Саміту перших леді та джентльменів, показало: молоді люди 13-24 років уникають говорити про ментальне здоров’я з фахівцями. Вони схильні думати, що це соромно, і може вплинути на їхні стосунки в сім’ї, в школі або на роботі.
В рамках виставки Христі Храновської @hrystia «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей» організація UNISEF @unicef_ukraine познайомила всіх присутніх з 6 молодими людьми, які розповіли нам свої історії великої війни:
Софія, 17 років
Тікала з Маріуполя під обстрілами. Тато загинув. Довірилася психологу, стабілізує свій стан.
Даніїл, 18 років
Близька йому людина стикнулася з онко діагнозом. Він наполіг на лікуванні, не залишивши її саму, хоча міг піклуватися лише про свою безпеку. Вважає, що ніколи не пізно почати спілкуватися і жити.
Любов, 19 років.
Пережила жахливий досвід абьюзивних стосунків. Вийшла з них своєю силою волі. Відновлюється з допомогою психологічної допомоги та підтримки коханого у нових здорових стосунках.
Поліна, 21 рік
Інсульт у підлітковому віці! Не здалася, змогла заняттями змусити своє тіло функціонувати. Зараз багато допомагає іншим. Проводить велику соціальну роботу.
Валерія, 19 років
Спроба самогубства при наявності серйозного психологічного діагнозу. Стикнулася з ганебною поведінкою та ставленням до себе з боку системи. Вирішила не мовчати та працювати задля змін подібного ставлення до людей з психологічними розладами.
Віолетта, 15 років
Активістка з…Нової Каховки. Вона та її однодумці не бояться виділятися та розбивати соціальні стереотипи.
Язик не повертається називати їх дітьми.
Вони не соромляться просити про допомогу, бо знають їй ціну та є дуже сильними.
Незважаючи на важкі розповіді, вони вселяють надію та віру, що ми матимемо краще суспільство та сильне прогресивне покоління!
Аби тільки у вільній та мирній країні.
*Дякуємо та підтримуємо задля цього наші Збройні Сили! Kyiv, Ukraine
А ви знали, що аж 73% молоді України віком від 14 до 34 років кажуть, що потребують емоційної чи психологічної підтримки? Проте, лише 30% із них звертались по допомогу.
А міжнародне дослідження, проведене у 11 країнах на замовлення третього Саміту перших леді та джентльменів, показало: молоді люди 13-24 років уникають говорити про ментальне здоров’я з фахівцями. Вони схильні думати, що це соромно, і може вплинути на їхні стосунки в сім’ї, в школі або на роботі.
В рамках виставки Христі Храновської @hrystia «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей» організація UNISEF @unicef_ukraine познайомила всіх присутніх з 6 молодими людьми, які розповіли нам свої історії великої війни:
Софія, 17 років
Тікала з Маріуполя під обстрілами. Тато загинув. Довірилася психологу, стабілізує свій стан.
Даніїл, 18 років
Близька йому людина стикнулася з онко діагнозом. Він наполіг на лікуванні, не залишивши її саму, хоча міг піклуватися лише про свою безпеку. Вважає, що ніколи не пізно почати спілкуватися і жити.
Любов, 19 років.
Пережила жахливий досвід абьюзивних стосунків. Вийшла з них своєю силою волі. Відновлюється з допомогою психологічної допомоги та підтримки коханого у нових здорових стосунках.
Поліна, 21 рік
Інсульт у підлітковому віці! Не здалася, змогла заняттями змусити своє тіло функціонувати. Зараз багато допомагає іншим. Проводить велику соціальну роботу.
Валерія, 19 років
Спроба самогубства при наявності серйозного психологічного діагнозу. Стикнулася з ганебною поведінкою та ставленням до себе з боку системи. Вирішила не мовчати та працювати задля змін подібного ставлення до людей з психологічними розладами.
Віолетта, 15 років
Активістка з…Нової Каховки. Вона та її однодумці не бояться виділятися та розбивати соціальні стереотипи.
Язик не повертається називати їх дітьми.
Вони не соромляться просити про допомогу, бо знають їй ціну та є дуже сильними.
Незважаючи на важкі розповіді, вони вселяють надію та віру, що ми матимемо краще суспільство та сильне прогресивне покоління!
Аби тільки у вільній та мирній країні.
*Дякуємо та підтримуємо задля цього наші Збройні Сили! Kyiv, Ukraine
А ви знали, що аж 73% молоді України віком від 14 до 34 років кажуть, що потребують емоційної чи психологічної підтримки? Проте, лише 30% із них звертались по допомогу.
А міжнародне дослідження, проведене у 11 країнах на замовлення третього Саміту перших леді та джентльменів, показало: молоді люди 13-24 років уникають говорити про ментальне здоров’я з фахівцями. Вони схильні думати, що це соромно, і може вплинути на їхні стосунки в сім’ї, в школі або на роботі.
В рамках виставки Христі Храновської @hrystia «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей» організація UNISEF @unicef_ukraine познайомила всіх присутніх з 6 молодими людьми, які розповіли нам свої історії великої війни:
Софія, 17 років
Тікала з Маріуполя під обстрілами. Тато загинув. Довірилася психологу, стабілізує свій стан.
Даніїл, 18 років
Близька йому людина стикнулася з онко діагнозом. Він наполіг на лікуванні, не залишивши її саму, хоча міг піклуватися лише про свою безпеку. Вважає, що ніколи не пізно почати спілкуватися і жити.
Любов, 19 років.
Пережила жахливий досвід абьюзивних стосунків. Вийшла з них своєю силою волі. Відновлюється з допомогою психологічної допомоги та підтримки коханого у нових здорових стосунках.
Поліна, 21 рік
Інсульт у підлітковому віці! Не здалася, змогла заняттями змусити своє тіло функціонувати. Зараз багато допомагає іншим. Проводить велику соціальну роботу.
Валерія, 19 років
Спроба самогубства при наявності серйозного психологічного діагнозу. Стикнулася з ганебною поведінкою та ставленням до себе з боку системи. Вирішила не мовчати та працювати задля змін подібного ставлення до людей з психологічними розладами.
Віолетта, 15 років
Активістка з…Нової Каховки. Вона та її однодумці не бояться виділятися та розбивати соціальні стереотипи.
Язик не повертається називати їх дітьми.
Вони не соромляться просити про допомогу, бо знають їй ціну та є дуже сильними.
Незважаючи на важкі розповіді, вони вселяють надію та віру, що ми матимемо краще суспільство та сильне прогресивне покоління!
Аби тільки у вільній та мирній країні.
*Дякуємо та підтримуємо задля цього наші Збройні Сили! Kyiv, Ukraine
Як би мені хотілося, щоб такі розмови розліталися так само, як хайпові новини. Як би я мріяла побачити цитати з цього інтерв’ю з @vyshebaba в Тік Ток та в усіх випусках язикатих блогерів, які «за чесність»..
Але цього всього не буде.. Знаєте чому?
Бо чесність з вуст Павла змушує перш за все спитати себе: «а що зробив для перемоги ти?».
Але це ж не так цікаво, як критикувати інших.
Плюс, шалена втома від війни. Плюс, невідомо, що нас чекає попереду..
Викидати агресію зараз фізично легше, ніж занурюватися в усвідомлення того, що в нас, сцуко, країна реально може бути зруйнована нахрін .
Перегляди передбачаю…
Але не знімати такі розмови не можу!
Напрошується гіркий жарт: цей випуск мав би бути названий «Екзамен. Інша Реальність»..
Посилання в профілі. Відео на каналі.
#інджой
«Не сиди на холодному!»- чує кожна дівчинка з дитинства.
Донбас – 7 відчувається як -15.
Це той мороз, від якого, здається, замерзають кістки.
Днями я дізналася, що в наших захисниць, немає теплого одягу!! Сука,Одягу!!!Одягу, який рятує від перемерзання, обморожень і дозволяє ефективно виконувати бойові задачі.
Станом на зараз на передовій понад 5500 жінок-захисниць: в окопах, в бліндажах, на полі бою…
Я займаюся психологічною реабілітацією жінок, ви знаєте!
Але мені сильно болить від усвідомлення того, що ті, кого природа створила із можливістю давати життя, сьогодні втрачають своє жіноче здоров’я і не тільки, тому що мерзнуть.
Чесно, я не хочу зараз витрачати час на волання, чому у військових немає теплих комплектів, і що я бажаю тим, хто в цьому винен..
Я хочу просто допомогти дівчатам. В мене 85% підписниць – жінки. Ми знаємо, що таке застудитися, і які наслідки! Тому я прошу кожну з вас, хто не прогортає таке вживане зараз слово «збір», зупинитися та пожертвувати скільки вам по силам на «Тепло Захисницям»..
На зібрані кошти Arm Women Now @armwomennow_official забезпечить зимовими штанами, куртками та термобілизною жінок, які захищають Україну.
Дівчата, прошу, поділіться своїм теплом! І цим дописом🙏🏻
Посилання в шапці профілю.
Є дві новини, щодо ситуації з психологічним станом ветеранів- добра та погана.
Добра полягає в тому, що про цю проблему та про етику поведінки цивільних із учасниками бойових дій говорять, та говорять багато- вона реально є соціальною повісткою. Принаймні факт того, що всі впливові заходи включають її в панелі для обговорення, не зважаючи на те, що їхні формати такого ніколи не передбачали. От як Київський Міжнародний Економічний Форум @forumkyiv наприклад.
А далі йдуть погані новини…
Згідно дослідженням та показникам:
– суспільство не знає, як має правильно спілкуватися та поводитися з людьми у військовій формі та ветеранами з важкими пораненнями та ампутаціями.
– більшість населення вважає, що ветеран війни – це той, хто вже відсторонений від служби через фізичну непринадність, що є хибною думкою.
– мало хто в тилу готовий до того, що ПТСР, з якими захисники та захисниці повертатимуться додому- це клінічний діагноз, який має важкі поведінкові прояви і потребує лікування. І ми сьогодні бачимо достатньо агресивну реакцію цивільного населення на це. Відбувається це через необізнаність, або через небажання поцікавитися, як має бути.
– у держави немає єдиної системи надання допомоги ТАКІЙ кількості ветеранів. Як і всі верстви в країні, ця теж не була готова до війни та таких наслідків.
– підприємства та державні установи лише розробляють інструменти працевлаштування воїнів, особливо із пораненнями.
– самі ветерани не хочуть звертатися по психологічну допомогу. Або попросту – не можуть, через важкість та глибину психологічних травм. Треба розробляти національну програму привернення не лише їх уваги, але й довіри до фахівців.
На цьому зупинюся, бо перечитала перелік, і сама хочу піти вдаритися головою об стіну. Але я розумію, що треба починати дивитися проблемам в очі. Ми стільки всього подолали: жах,страхи, горе, живемо в непрестанній трагедії наших міст, рідних та знайомих..
Ми подолаємо і це. І знаєте як? Починаючи з себе! Якщо, прочитавши цей допис, ви загуглите «як правильно поводитися з військовими?», потрапите на поради фахівців.
А потім розкажіть прочитане дітям..
Ми ж продовжуватимемо працювати з цією темою. Як, сподіваюся, і держава. Kyiv, Ukraine
Є дві новини, щодо ситуації з психологічним станом ветеранів- добра та погана.
Добра полягає в тому, що про цю проблему та про етику поведінки цивільних із учасниками бойових дій говорять, та говорять багато- вона реально є соціальною повісткою. Принаймні факт того, що всі впливові заходи включають її в панелі для обговорення, не зважаючи на те, що їхні формати такого ніколи не передбачали. От як Київський Міжнародний Економічний Форум @forumkyiv наприклад.
А далі йдуть погані новини…
Згідно дослідженням та показникам:
– суспільство не знає, як має правильно спілкуватися та поводитися з людьми у військовій формі та ветеранами з важкими пораненнями та ампутаціями.
– більшість населення вважає, що ветеран війни – це той, хто вже відсторонений від служби через фізичну непринадність, що є хибною думкою.
– мало хто в тилу готовий до того, що ПТСР, з якими захисники та захисниці повертатимуться додому- це клінічний діагноз, який має важкі поведінкові прояви і потребує лікування. І ми сьогодні бачимо достатньо агресивну реакцію цивільного населення на це. Відбувається це через необізнаність, або через небажання поцікавитися, як має бути.
– у держави немає єдиної системи надання допомоги ТАКІЙ кількості ветеранів. Як і всі верстви в країні, ця теж не була готова до війни та таких наслідків.
– підприємства та державні установи лише розробляють інструменти працевлаштування воїнів, особливо із пораненнями.
– самі ветерани не хочуть звертатися по психологічну допомогу. Або попросту – не можуть, через важкість та глибину психологічних травм. Треба розробляти національну програму привернення не лише їх уваги, але й довіри до фахівців.
На цьому зупинюся, бо перечитала перелік, і сама хочу піти вдаритися головою об стіну. Але я розумію, що треба починати дивитися проблемам в очі. Ми стільки всього подолали: жах,страхи, горе, живемо в непрестанній трагедії наших міст, рідних та знайомих..
Ми подолаємо і це. І знаєте як? Починаючи з себе! Якщо, прочитавши цей допис, ви загуглите «як правильно поводитися з військовими?», потрапите на поради фахівців.
А потім розкажіть прочитане дітям..
Ми ж продовжуватимемо працювати з цією темою. Як, сподіваюся, і держава. Kyiv, Ukraine
Є дві новини, щодо ситуації з психологічним станом ветеранів- добра та погана.
Добра полягає в тому, що про цю проблему та про етику поведінки цивільних із учасниками бойових дій говорять, та говорять багато- вона реально є соціальною повісткою. Принаймні факт того, що всі впливові заходи включають її в панелі для обговорення, не зважаючи на те, що їхні формати такого ніколи не передбачали. От як Київський Міжнародний Економічний Форум @forumkyiv наприклад.
А далі йдуть погані новини…
Згідно дослідженням та показникам:
– суспільство не знає, як має правильно спілкуватися та поводитися з людьми у військовій формі та ветеранами з важкими пораненнями та ампутаціями.
– більшість населення вважає, що ветеран війни – це той, хто вже відсторонений від служби через фізичну непринадність, що є хибною думкою.
– мало хто в тилу готовий до того, що ПТСР, з якими захисники та захисниці повертатимуться додому- це клінічний діагноз, який має важкі поведінкові прояви і потребує лікування. І ми сьогодні бачимо достатньо агресивну реакцію цивільного населення на це. Відбувається це через необізнаність, або через небажання поцікавитися, як має бути.
– у держави немає єдиної системи надання допомоги ТАКІЙ кількості ветеранів. Як і всі верстви в країні, ця теж не була готова до війни та таких наслідків.
– підприємства та державні установи лише розробляють інструменти працевлаштування воїнів, особливо із пораненнями.
– самі ветерани не хочуть звертатися по психологічну допомогу. Або попросту – не можуть, через важкість та глибину психологічних травм. Треба розробляти національну програму привернення не лише їх уваги, але й довіри до фахівців.
На цьому зупинюся, бо перечитала перелік, і сама хочу піти вдаритися головою об стіну. Але я розумію, що треба починати дивитися проблемам в очі. Ми стільки всього подолали: жах,страхи, горе, живемо в непрестанній трагедії наших міст, рідних та знайомих..
Ми подолаємо і це. І знаєте як? Починаючи з себе! Якщо, прочитавши цей допис, ви загуглите «як правильно поводитися з військовими?», потрапите на поради фахівців.
А потім розкажіть прочитане дітям..
Ми ж продовжуватимемо працювати з цією темою. Як, сподіваюся, і держава. Kyiv, Ukraine
Є дві новини, щодо ситуації з психологічним станом ветеранів- добра та погана.
Добра полягає в тому, що про цю проблему та про етику поведінки цивільних із учасниками бойових дій говорять, та говорять багато- вона реально є соціальною повісткою. Принаймні факт того, що всі впливові заходи включають її в панелі для обговорення, не зважаючи на те, що їхні формати такого ніколи не передбачали. От як Київський Міжнародний Економічний Форум @forumkyiv наприклад.
А далі йдуть погані новини…
Згідно дослідженням та показникам:
– суспільство не знає, як має правильно спілкуватися та поводитися з людьми у військовій формі та ветеранами з важкими пораненнями та ампутаціями.
– більшість населення вважає, що ветеран війни – це той, хто вже відсторонений від служби через фізичну непринадність, що є хибною думкою.
– мало хто в тилу готовий до того, що ПТСР, з якими захисники та захисниці повертатимуться додому- це клінічний діагноз, який має важкі поведінкові прояви і потребує лікування. І ми сьогодні бачимо достатньо агресивну реакцію цивільного населення на це. Відбувається це через необізнаність, або через небажання поцікавитися, як має бути.
– у держави немає єдиної системи надання допомоги ТАКІЙ кількості ветеранів. Як і всі верстви в країні, ця теж не була готова до війни та таких наслідків.
– підприємства та державні установи лише розробляють інструменти працевлаштування воїнів, особливо із пораненнями.
– самі ветерани не хочуть звертатися по психологічну допомогу. Або попросту – не можуть, через важкість та глибину психологічних травм. Треба розробляти національну програму привернення не лише їх уваги, але й довіри до фахівців.
На цьому зупинюся, бо перечитала перелік, і сама хочу піти вдаритися головою об стіну. Але я розумію, що треба починати дивитися проблемам в очі. Ми стільки всього подолали: жах,страхи, горе, живемо в непрестанній трагедії наших міст, рідних та знайомих..
Ми подолаємо і це. І знаєте як? Починаючи з себе! Якщо, прочитавши цей допис, ви загуглите «як правильно поводитися з військовими?», потрапите на поради фахівців.
А потім розкажіть прочитане дітям..
Ми ж продовжуватимемо працювати з цією темою. Як, сподіваюся, і держава. Kyiv, Ukraine
Є дві новини, щодо ситуації з психологічним станом ветеранів- добра та погана.
Добра полягає в тому, що про цю проблему та про етику поведінки цивільних із учасниками бойових дій говорять, та говорять багато- вона реально є соціальною повісткою. Принаймні факт того, що всі впливові заходи включають її в панелі для обговорення, не зважаючи на те, що їхні формати такого ніколи не передбачали. От як Київський Міжнародний Економічний Форум @forumkyiv наприклад.
А далі йдуть погані новини…
Згідно дослідженням та показникам:
– суспільство не знає, як має правильно спілкуватися та поводитися з людьми у військовій формі та ветеранами з важкими пораненнями та ампутаціями.
– більшість населення вважає, що ветеран війни – це той, хто вже відсторонений від служби через фізичну непринадність, що є хибною думкою.
– мало хто в тилу готовий до того, що ПТСР, з якими захисники та захисниці повертатимуться додому- це клінічний діагноз, який має важкі поведінкові прояви і потребує лікування. І ми сьогодні бачимо достатньо агресивну реакцію цивільного населення на це. Відбувається це через необізнаність, або через небажання поцікавитися, як має бути.
– у держави немає єдиної системи надання допомоги ТАКІЙ кількості ветеранів. Як і всі верстви в країні, ця теж не була готова до війни та таких наслідків.
– підприємства та державні установи лише розробляють інструменти працевлаштування воїнів, особливо із пораненнями.
– самі ветерани не хочуть звертатися по психологічну допомогу. Або попросту – не можуть, через важкість та глибину психологічних травм. Треба розробляти національну програму привернення не лише їх уваги, але й довіри до фахівців.
На цьому зупинюся, бо перечитала перелік, і сама хочу піти вдаритися головою об стіну. Але я розумію, що треба починати дивитися проблемам в очі. Ми стільки всього подолали: жах,страхи, горе, живемо в непрестанній трагедії наших міст, рідних та знайомих..
Ми подолаємо і це. І знаєте як? Починаючи з себе! Якщо, прочитавши цей допис, ви загуглите «як правильно поводитися з військовими?», потрапите на поради фахівців.
А потім розкажіть прочитане дітям..
Ми ж продовжуватимемо працювати з цією темою. Як, сподіваюся, і держава. Kyiv, Ukraine
Є дві новини, щодо ситуації з психологічним станом ветеранів- добра та погана.
Добра полягає в тому, що про цю проблему та про етику поведінки цивільних із учасниками бойових дій говорять, та говорять багато- вона реально є соціальною повісткою. Принаймні факт того, що всі впливові заходи включають її в панелі для обговорення, не зважаючи на те, що їхні формати такого ніколи не передбачали. От як Київський Міжнародний Економічний Форум @forumkyiv наприклад.
А далі йдуть погані новини…
Згідно дослідженням та показникам:
– суспільство не знає, як має правильно спілкуватися та поводитися з людьми у військовій формі та ветеранами з важкими пораненнями та ампутаціями.
– більшість населення вважає, що ветеран війни – це той, хто вже відсторонений від служби через фізичну непринадність, що є хибною думкою.
– мало хто в тилу готовий до того, що ПТСР, з якими захисники та захисниці повертатимуться додому- це клінічний діагноз, який має важкі поведінкові прояви і потребує лікування. І ми сьогодні бачимо достатньо агресивну реакцію цивільного населення на це. Відбувається це через необізнаність, або через небажання поцікавитися, як має бути.
– у держави немає єдиної системи надання допомоги ТАКІЙ кількості ветеранів. Як і всі верстви в країні, ця теж не була готова до війни та таких наслідків.
– підприємства та державні установи лише розробляють інструменти працевлаштування воїнів, особливо із пораненнями.
– самі ветерани не хочуть звертатися по психологічну допомогу. Або попросту – не можуть, через важкість та глибину психологічних травм. Треба розробляти національну програму привернення не лише їх уваги, але й довіри до фахівців.
На цьому зупинюся, бо перечитала перелік, і сама хочу піти вдаритися головою об стіну. Але я розумію, що треба починати дивитися проблемам в очі. Ми стільки всього подолали: жах,страхи, горе, живемо в непрестанній трагедії наших міст, рідних та знайомих..
Ми подолаємо і це. І знаєте як? Починаючи з себе! Якщо, прочитавши цей допис, ви загуглите «як правильно поводитися з військовими?», потрапите на поради фахівців.
А потім розкажіть прочитане дітям..
Ми ж продовжуватимемо працювати з цією темою. Як, сподіваюся, і держава. Kyiv, Ukraine
Є дві новини, щодо ситуації з психологічним станом ветеранів- добра та погана.
Добра полягає в тому, що про цю проблему та про етику поведінки цивільних із учасниками бойових дій говорять, та говорять багато- вона реально є соціальною повісткою. Принаймні факт того, що всі впливові заходи включають її в панелі для обговорення, не зважаючи на те, що їхні формати такого ніколи не передбачали. От як Київський Міжнародний Економічний Форум @forumkyiv наприклад.
А далі йдуть погані новини…
Згідно дослідженням та показникам:
– суспільство не знає, як має правильно спілкуватися та поводитися з людьми у військовій формі та ветеранами з важкими пораненнями та ампутаціями.
– більшість населення вважає, що ветеран війни – це той, хто вже відсторонений від служби через фізичну непринадність, що є хибною думкою.
– мало хто в тилу готовий до того, що ПТСР, з якими захисники та захисниці повертатимуться додому- це клінічний діагноз, який має важкі поведінкові прояви і потребує лікування. І ми сьогодні бачимо достатньо агресивну реакцію цивільного населення на це. Відбувається це через необізнаність, або через небажання поцікавитися, як має бути.
– у держави немає єдиної системи надання допомоги ТАКІЙ кількості ветеранів. Як і всі верстви в країні, ця теж не була готова до війни та таких наслідків.
– підприємства та державні установи лише розробляють інструменти працевлаштування воїнів, особливо із пораненнями.
– самі ветерани не хочуть звертатися по психологічну допомогу. Або попросту – не можуть, через важкість та глибину психологічних травм. Треба розробляти національну програму привернення не лише їх уваги, але й довіри до фахівців.
На цьому зупинюся, бо перечитала перелік, і сама хочу піти вдаритися головою об стіну. Але я розумію, що треба починати дивитися проблемам в очі. Ми стільки всього подолали: жах,страхи, горе, живемо в непрестанній трагедії наших міст, рідних та знайомих..
Ми подолаємо і це. І знаєте як? Починаючи з себе! Якщо, прочитавши цей допис, ви загуглите «як правильно поводитися з військовими?», потрапите на поради фахівців.
А потім розкажіть прочитане дітям..
Ми ж продовжуватимемо працювати з цією темою. Як, сподіваюся, і держава. Kyiv, Ukraine
Є дві новини, щодо ситуації з психологічним станом ветеранів- добра та погана.
Добра полягає в тому, що про цю проблему та про етику поведінки цивільних із учасниками бойових дій говорять, та говорять багато- вона реально є соціальною повісткою. Принаймні факт того, що всі впливові заходи включають її в панелі для обговорення, не зважаючи на те, що їхні формати такого ніколи не передбачали. От як Київський Міжнародний Економічний Форум @forumkyiv наприклад.
А далі йдуть погані новини…
Згідно дослідженням та показникам:
– суспільство не знає, як має правильно спілкуватися та поводитися з людьми у військовій формі та ветеранами з важкими пораненнями та ампутаціями.
– більшість населення вважає, що ветеран війни – це той, хто вже відсторонений від служби через фізичну непринадність, що є хибною думкою.
– мало хто в тилу готовий до того, що ПТСР, з якими захисники та захисниці повертатимуться додому- це клінічний діагноз, який має важкі поведінкові прояви і потребує лікування. І ми сьогодні бачимо достатньо агресивну реакцію цивільного населення на це. Відбувається це через необізнаність, або через небажання поцікавитися, як має бути.
– у держави немає єдиної системи надання допомоги ТАКІЙ кількості ветеранів. Як і всі верстви в країні, ця теж не була готова до війни та таких наслідків.
– підприємства та державні установи лише розробляють інструменти працевлаштування воїнів, особливо із пораненнями.
– самі ветерани не хочуть звертатися по психологічну допомогу. Або попросту – не можуть, через важкість та глибину психологічних травм. Треба розробляти національну програму привернення не лише їх уваги, але й довіри до фахівців.
На цьому зупинюся, бо перечитала перелік, і сама хочу піти вдаритися головою об стіну. Але я розумію, що треба починати дивитися проблемам в очі. Ми стільки всього подолали: жах,страхи, горе, живемо в непрестанній трагедії наших міст, рідних та знайомих..
Ми подолаємо і це. І знаєте як? Починаючи з себе! Якщо, прочитавши цей допис, ви загуглите «як правильно поводитися з військовими?», потрапите на поради фахівців.
А потім розкажіть прочитане дітям..
Ми ж продовжуватимемо працювати з цією темою. Як, сподіваюся, і держава. Kyiv, Ukraine
Вже 4-й місяць працює наш Центр Ментального Відновлення “Незламна”. За цей час ми провели сотні індивідуальних консультацій та групових занять для наших жінок. Ми безмежно щасливі, що ви нам довіряєте та обираєте наш Центр для того, щоб покращити свій психоемоційний стан.
За цей час ми також отримуємо багато запитань щодо роботи Центру, тому, для вашої зручності, зібрали відповідді на найпопулярніші питання про #ЦентрНезламна .
Вкотре нагадуємо, що послуги нашого Центру є безкоштовними, а потрапити до нас можна заповнивши анкету за посиланням в профілі.
Попіклуйтесь про своє ментальне здоровʼя вже сьогодні💜
#ФондМаша #ЦентрНезламна
Вже 4-й місяць працює наш Центр Ментального Відновлення “Незламна”. За цей час ми провели сотні індивідуальних консультацій та групових занять для наших жінок. Ми безмежно щасливі, що ви нам довіряєте та обираєте наш Центр для того, щоб покращити свій психоемоційний стан.
За цей час ми також отримуємо багато запитань щодо роботи Центру, тому, для вашої зручності, зібрали відповідді на найпопулярніші питання про #ЦентрНезламна .
Вкотре нагадуємо, що послуги нашого Центру є безкоштовними, а потрапити до нас можна заповнивши анкету за посиланням в профілі.
Попіклуйтесь про своє ментальне здоровʼя вже сьогодні💜
#ФондМаша #ЦентрНезламна
Вже 4-й місяць працює наш Центр Ментального Відновлення “Незламна”. За цей час ми провели сотні індивідуальних консультацій та групових занять для наших жінок. Ми безмежно щасливі, що ви нам довіряєте та обираєте наш Центр для того, щоб покращити свій психоемоційний стан.
За цей час ми також отримуємо багато запитань щодо роботи Центру, тому, для вашої зручності, зібрали відповідді на найпопулярніші питання про #ЦентрНезламна .
Вкотре нагадуємо, що послуги нашого Центру є безкоштовними, а потрапити до нас можна заповнивши анкету за посиланням в профілі.
Попіклуйтесь про своє ментальне здоровʼя вже сьогодні💜
#ФондМаша #ЦентрНезламна
Вже 4-й місяць працює наш Центр Ментального Відновлення “Незламна”. За цей час ми провели сотні індивідуальних консультацій та групових занять для наших жінок. Ми безмежно щасливі, що ви нам довіряєте та обираєте наш Центр для того, щоб покращити свій психоемоційний стан.
За цей час ми також отримуємо багато запитань щодо роботи Центру, тому, для вашої зручності, зібрали відповідді на найпопулярніші питання про #ЦентрНезламна .
Вкотре нагадуємо, що послуги нашого Центру є безкоштовними, а потрапити до нас можна заповнивши анкету за посиланням в профілі.
Попіклуйтесь про своє ментальне здоровʼя вже сьогодні💜
#ФондМаша #ЦентрНезламна
Вже 4-й місяць працює наш Центр Ментального Відновлення “Незламна”. За цей час ми провели сотні індивідуальних консультацій та групових занять для наших жінок. Ми безмежно щасливі, що ви нам довіряєте та обираєте наш Центр для того, щоб покращити свій психоемоційний стан.
За цей час ми також отримуємо багато запитань щодо роботи Центру, тому, для вашої зручності, зібрали відповідді на найпопулярніші питання про #ЦентрНезламна .
Вкотре нагадуємо, що послуги нашого Центру є безкоштовними, а потрапити до нас можна заповнивши анкету за посиланням в профілі.
Попіклуйтесь про своє ментальне здоровʼя вже сьогодні💜
#ФондМаша #ЦентрНезламна
Вже 4-й місяць працює наш Центр Ментального Відновлення “Незламна”. За цей час ми провели сотні індивідуальних консультацій та групових занять для наших жінок. Ми безмежно щасливі, що ви нам довіряєте та обираєте наш Центр для того, щоб покращити свій психоемоційний стан.
За цей час ми також отримуємо багато запитань щодо роботи Центру, тому, для вашої зручності, зібрали відповідді на найпопулярніші питання про #ЦентрНезламна .
Вкотре нагадуємо, що послуги нашого Центру є безкоштовними, а потрапити до нас можна заповнивши анкету за посиланням в профілі.
Попіклуйтесь про своє ментальне здоровʼя вже сьогодні💜
#ФондМаша #ЦентрНезламна
Вже 4-й місяць працює наш Центр Ментального Відновлення “Незламна”. За цей час ми провели сотні індивідуальних консультацій та групових занять для наших жінок. Ми безмежно щасливі, що ви нам довіряєте та обираєте наш Центр для того, щоб покращити свій психоемоційний стан.
За цей час ми також отримуємо багато запитань щодо роботи Центру, тому, для вашої зручності, зібрали відповідді на найпопулярніші питання про #ЦентрНезламна .
Вкотре нагадуємо, що послуги нашого Центру є безкоштовними, а потрапити до нас можна заповнивши анкету за посиланням в профілі.
Попіклуйтесь про своє ментальне здоровʼя вже сьогодні💜
#ФондМаша #ЦентрНезламна
Вже 4-й місяць працює наш Центр Ментального Відновлення “Незламна”. За цей час ми провели сотні індивідуальних консультацій та групових занять для наших жінок. Ми безмежно щасливі, що ви нам довіряєте та обираєте наш Центр для того, щоб покращити свій психоемоційний стан.
За цей час ми також отримуємо багато запитань щодо роботи Центру, тому, для вашої зручності, зібрали відповідді на найпопулярніші питання про #ЦентрНезламна .
Вкотре нагадуємо, що послуги нашого Центру є безкоштовними, а потрапити до нас можна заповнивши анкету за посиланням в профілі.
Попіклуйтесь про своє ментальне здоровʼя вже сьогодні💜
#ФондМаша #ЦентрНезламна
Вже 4-й місяць працює наш Центр Ментального Відновлення “Незламна”. За цей час ми провели сотні індивідуальних консультацій та групових занять для наших жінок. Ми безмежно щасливі, що ви нам довіряєте та обираєте наш Центр для того, щоб покращити свій психоемоційний стан.
За цей час ми також отримуємо багато запитань щодо роботи Центру, тому, для вашої зручності, зібрали відповідді на найпопулярніші питання про #ЦентрНезламна .
Вкотре нагадуємо, що послуги нашого Центру є безкоштовними, а потрапити до нас можна заповнивши анкету за посиланням в профілі.
Попіклуйтесь про своє ментальне здоровʼя вже сьогодні💜
#ФондМаша #ЦентрНезламна
Вже 4-й місяць працює наш Центр Ментального Відновлення “Незламна”. За цей час ми провели сотні індивідуальних консультацій та групових занять для наших жінок. Ми безмежно щасливі, що ви нам довіряєте та обираєте наш Центр для того, щоб покращити свій психоемоційний стан.
За цей час ми також отримуємо багато запитань щодо роботи Центру, тому, для вашої зручності, зібрали відповідді на найпопулярніші питання про #ЦентрНезламна .
Вкотре нагадуємо, що послуги нашого Центру є безкоштовними, а потрапити до нас можна заповнивши анкету за посиланням в профілі.
Попіклуйтесь про своє ментальне здоровʼя вже сьогодні💜
#ФондМаша #ЦентрНезламна
