Home Actress Mariya Efrosinina HD Instagram Photos and Wallpapers December 2023 Mariya Efrosinina Instagram - Є дві новини, щодо ситуації з психологічним станом ветеранів- добра та погана. Добра полягає в тому, що про цю проблему та про етику поведінки цивільних із учасниками бойових дій говорять, та говорять багато- вона реально є соціальною повісткою. Принаймні факт того, що всі впливові заходи включають її в панелі для обговорення, не зважаючи на те, що їхні формати такого ніколи не передбачали. От як Київський Міжнародний Економічний Форум @forumkyiv наприклад. А далі йдуть погані новини… Згідно дослідженням та показникам: - суспільство не знає, як має правильно спілкуватися та поводитися з людьми у військовій формі та ветеранами з важкими пораненнями та ампутаціями. - більшість населення вважає, що ветеран війни - це той, хто вже відсторонений від служби через фізичну непринадність, що є хибною думкою. - мало хто в тилу готовий до того, що ПТСР, з якими захисники та захисниці повертатимуться додому- це клінічний діагноз, який має важкі поведінкові прояви і потребує лікування. І ми сьогодні бачимо достатньо агресивну реакцію цивільного населення на це. Відбувається це через необізнаність, або через небажання поцікавитися, як має бути. - у держави немає єдиної системи надання допомоги ТАКІЙ кількості ветеранів. Як і всі верстви в країні, ця теж не була готова до війни та таких наслідків. - підприємства та державні установи лише розробляють інструменти працевлаштування воїнів, особливо із пораненнями. - самі ветерани не хочуть звертатися по психологічну допомогу. Або попросту - не можуть, через важкість та глибину психологічних травм. Треба розробляти національну програму привернення не лише їх уваги, але й довіри до фахівців. На цьому зупинюся, бо перечитала перелік, і сама хочу піти вдаритися головою об стіну. Але я розумію, що треба починати дивитися проблемам в очі. Ми стільки всього подолали: жах,страхи, горе, живемо в непрестанній трагедії наших міст, рідних та знайомих.. Ми подолаємо і це. І знаєте як? Починаючи з себе! Якщо, прочитавши цей допис, ви загуглите «як правильно поводитися з військовими?», потрапите на поради фахівців. А потім розкажіть прочитане дітям.. Ми ж продовжуватимемо працювати з цією темою. Як, сподіваюся, і держава. Kyiv, Ukraine

Mariya Efrosinina Instagram – Є дві новини, щодо ситуації з психологічним станом ветеранів- добра та погана. Добра полягає в тому, що про цю проблему та про етику поведінки цивільних із учасниками бойових дій говорять, та говорять багато- вона реально є соціальною повісткою. Принаймні факт того, що всі впливові заходи включають її в панелі для обговорення, не зважаючи на те, що їхні формати такого ніколи не передбачали. От як Київський Міжнародний Економічний Форум @forumkyiv наприклад. А далі йдуть погані новини… Згідно дослідженням та показникам: – суспільство не знає, як має правильно спілкуватися та поводитися з людьми у військовій формі та ветеранами з важкими пораненнями та ампутаціями. – більшість населення вважає, що ветеран війни – це той, хто вже відсторонений від служби через фізичну непринадність, що є хибною думкою. – мало хто в тилу готовий до того, що ПТСР, з якими захисники та захисниці повертатимуться додому- це клінічний діагноз, який має важкі поведінкові прояви і потребує лікування. І ми сьогодні бачимо достатньо агресивну реакцію цивільного населення на це. Відбувається це через необізнаність, або через небажання поцікавитися, як має бути. – у держави немає єдиної системи надання допомоги ТАКІЙ кількості ветеранів. Як і всі верстви в країні, ця теж не була готова до війни та таких наслідків. – підприємства та державні установи лише розробляють інструменти працевлаштування воїнів, особливо із пораненнями. – самі ветерани не хочуть звертатися по психологічну допомогу. Або попросту – не можуть, через важкість та глибину психологічних травм. Треба розробляти національну програму привернення не лише їх уваги, але й довіри до фахівців. На цьому зупинюся, бо перечитала перелік, і сама хочу піти вдаритися головою об стіну. Але я розумію, що треба починати дивитися проблемам в очі. Ми стільки всього подолали: жах,страхи, горе, живемо в непрестанній трагедії наших міст, рідних та знайомих.. Ми подолаємо і це. І знаєте як? Починаючи з себе! Якщо, прочитавши цей допис, ви загуглите «як правильно поводитися з військовими?», потрапите на поради фахівців. А потім розкажіть прочитане дітям.. Ми ж продовжуватимемо працювати з цією темою. Як, сподіваюся, і держава. Kyiv, Ukraine

Mariya Efrosinina Instagram - Є дві новини, щодо ситуації з психологічним станом ветеранів- добра та погана. Добра полягає в тому, що про цю проблему та про етику поведінки цивільних із учасниками бойових дій говорять, та говорять багато- вона реально є соціальною повісткою. Принаймні факт того, що всі впливові заходи включають її в панелі для обговорення, не зважаючи на те, що їхні формати такого ніколи не передбачали. От як Київський Міжнародний Економічний Форум @forumkyiv наприклад. А далі йдуть погані новини… Згідно дослідженням та показникам: - суспільство не знає, як має правильно спілкуватися та поводитися з людьми у військовій формі та ветеранами з важкими пораненнями та ампутаціями. - більшість населення вважає, що ветеран війни - це той, хто вже відсторонений від служби через фізичну непринадність, що є хибною думкою. - мало хто в тилу готовий до того, що ПТСР, з якими захисники та захисниці повертатимуться додому- це клінічний діагноз, який має важкі поведінкові прояви і потребує лікування. І ми сьогодні бачимо достатньо агресивну реакцію цивільного населення на це. Відбувається це через необізнаність, або через небажання поцікавитися, як має бути. - у держави немає єдиної системи надання допомоги ТАКІЙ кількості ветеранів. Як і всі верстви в країні, ця теж не була готова до війни та таких наслідків. - підприємства та державні установи лише розробляють інструменти працевлаштування воїнів, особливо із пораненнями. - самі ветерани не хочуть звертатися по психологічну допомогу. Або попросту - не можуть, через важкість та глибину психологічних травм. Треба розробляти національну програму привернення не лише їх уваги, але й довіри до фахівців. На цьому зупинюся, бо перечитала перелік, і сама хочу піти вдаритися головою об стіну. Але я розумію, що треба починати дивитися проблемам в очі. Ми стільки всього подолали: жах,страхи, горе, живемо в непрестанній трагедії наших міст, рідних та знайомих.. Ми подолаємо і це. І знаєте як? Починаючи з себе! Якщо, прочитавши цей допис, ви загуглите «як правильно поводитися з військовими?», потрапите на поради фахівців. А потім розкажіть прочитане дітям.. Ми ж продовжуватимемо працювати з цією темою. Як, сподіваюся, і держава. Kyiv, Ukraine

Mariya Efrosinina Instagram – Є дві новини, щодо ситуації з психологічним станом ветеранів- добра та погана.

Добра полягає в тому, що про цю проблему та про етику поведінки цивільних із учасниками бойових дій говорять, та говорять багато- вона реально є соціальною повісткою. Принаймні факт того, що всі впливові заходи включають її в панелі для обговорення, не зважаючи на те, що їхні формати такого ніколи не передбачали. От як Київський Міжнародний Економічний Форум @forumkyiv наприклад.

А далі йдуть погані новини…

Згідно дослідженням та показникам:

– суспільство не знає, як має правильно спілкуватися та поводитися з людьми у військовій формі та ветеранами з важкими пораненнями та ампутаціями.

– більшість населення вважає, що ветеран війни – це той, хто вже відсторонений від служби через фізичну непринадність, що є хибною думкою.

– мало хто в тилу готовий до того, що ПТСР, з якими захисники та захисниці повертатимуться додому- це клінічний діагноз, який має важкі поведінкові прояви і потребує лікування. І ми сьогодні бачимо достатньо агресивну реакцію цивільного населення на це. Відбувається це через необізнаність, або через небажання поцікавитися, як має бути.

– у держави немає єдиної системи надання допомоги ТАКІЙ кількості ветеранів. Як і всі верстви в країні, ця теж не була готова до війни та таких наслідків.

– підприємства та державні установи лише розробляють інструменти працевлаштування воїнів, особливо із пораненнями.

– самі ветерани не хочуть звертатися по психологічну допомогу. Або попросту – не можуть, через важкість та глибину психологічних травм. Треба розробляти національну програму привернення не лише їх уваги, але й довіри до фахівців.

На цьому зупинюся, бо перечитала перелік, і сама хочу піти вдаритися головою об стіну. Але я розумію, що треба починати дивитися проблемам в очі. Ми стільки всього подолали: жах,страхи, горе, живемо в непрестанній трагедії наших міст, рідних та знайомих..

Ми подолаємо і це. І знаєте як? Починаючи з себе! Якщо, прочитавши цей допис, ви загуглите «як правильно поводитися з військовими?», потрапите на поради фахівців.
А потім розкажіть прочитане дітям..

Ми ж продовжуватимемо працювати з цією темою. Як, сподіваюся, і держава. Kyiv, Ukraine | Posted on 13/Oct/2023 21:49:54

Mariya Efrosinina Instagram – Є дві новини, щодо ситуації з психологічним станом ветеранів- добра та погана. 

Добра полягає в тому, що про цю проблему та про етику поведінки цивільних із учасниками бойових дій говорять, та говорять багато- вона реально є соціальною повісткою. Принаймні факт того, що всі впливові заходи включають її в панелі для обговорення, не зважаючи на те, що їхні формати такого ніколи не передбачали. От як Київський Міжнародний Економічний Форум @forumkyiv наприклад.

А далі йдуть погані новини…

Згідно дослідженням та показникам:

– суспільство не знає, як має правильно спілкуватися та поводитися з людьми у військовій формі та ветеранами з важкими пораненнями та ампутаціями.

– більшість населення вважає, що ветеран війни – це той, хто вже відсторонений від служби через фізичну непринадність, що є хибною думкою.

– мало хто в тилу готовий до того, що ПТСР, з якими захисники та захисниці повертатимуться додому- це клінічний діагноз, який має важкі поведінкові прояви і потребує лікування. І ми сьогодні бачимо достатньо агресивну реакцію цивільного населення на це. Відбувається це через необізнаність, або через небажання поцікавитися, як має бути.

– у держави немає єдиної системи надання допомоги ТАКІЙ кількості ветеранів. Як і всі верстви в країні, ця теж не була готова до війни та таких наслідків.

– підприємства та державні установи лише розробляють інструменти працевлаштування воїнів, особливо із пораненнями. 

– самі ветерани не хочуть звертатися по психологічну допомогу. Або попросту – не можуть, через важкість та глибину психологічних травм. Треба розробляти національну програму привернення не лише їх уваги, але й довіри до фахівців.

На цьому зупинюся, бо перечитала перелік, і сама хочу піти вдаритися головою об стіну. Але я розумію, що треба починати дивитися проблемам в очі. Ми стільки всього подолали: жах,страхи, горе, живемо в непрестанній трагедії наших міст, рідних та знайомих..

Ми подолаємо і це. І знаєте як? Починаючи з себе! Якщо, прочитавши цей допис, ви загуглите «як правильно поводитися з військовими?», потрапите на поради фахівців.
А потім розкажіть прочитане дітям..

Ми ж продовжуватимемо працювати з цією темою. Як, сподіваюся, і держава. Kyiv, Ukraine
Mariya Efrosinina Instagram – Є дві новини, щодо ситуації з психологічним станом ветеранів- добра та погана. 

Добра полягає в тому, що про цю проблему та про етику поведінки цивільних із учасниками бойових дій говорять, та говорять багато- вона реально є соціальною повісткою. Принаймні факт того, що всі впливові заходи включають її в панелі для обговорення, не зважаючи на те, що їхні формати такого ніколи не передбачали. От як Київський Міжнародний Економічний Форум @forumkyiv наприклад.

А далі йдуть погані новини…

Згідно дослідженням та показникам:

– суспільство не знає, як має правильно спілкуватися та поводитися з людьми у військовій формі та ветеранами з важкими пораненнями та ампутаціями.

– більшість населення вважає, що ветеран війни – це той, хто вже відсторонений від служби через фізичну непринадність, що є хибною думкою.

– мало хто в тилу готовий до того, що ПТСР, з якими захисники та захисниці повертатимуться додому- це клінічний діагноз, який має важкі поведінкові прояви і потребує лікування. І ми сьогодні бачимо достатньо агресивну реакцію цивільного населення на це. Відбувається це через необізнаність, або через небажання поцікавитися, як має бути.

– у держави немає єдиної системи надання допомоги ТАКІЙ кількості ветеранів. Як і всі верстви в країні, ця теж не була готова до війни та таких наслідків.

– підприємства та державні установи лише розробляють інструменти працевлаштування воїнів, особливо із пораненнями. 

– самі ветерани не хочуть звертатися по психологічну допомогу. Або попросту – не можуть, через важкість та глибину психологічних травм. Треба розробляти національну програму привернення не лише їх уваги, але й довіри до фахівців.

На цьому зупинюся, бо перечитала перелік, і сама хочу піти вдаритися головою об стіну. Але я розумію, що треба починати дивитися проблемам в очі. Ми стільки всього подолали: жах,страхи, горе, живемо в непрестанній трагедії наших міст, рідних та знайомих..

Ми подолаємо і це. І знаєте як? Починаючи з себе! Якщо, прочитавши цей допис, ви загуглите «як правильно поводитися з військовими?», потрапите на поради фахівців.
А потім розкажіть прочитане дітям..

Ми ж продовжуватимемо працювати з цією темою. Як, сподіваюся, і держава. Kyiv, Ukraine

Check out the latest gallery of Mariya Efrosinina