Звільнився з роботи, почав усміхатися) #портрет #filmportraitmag #kodak #fotovramci #fotovramke #ef40mm #canon300x #portraitphotography #film #kodakfilm #lovestory
прочитала у воґу, що червоний — чи не найпопулярніший колір нового сезону, а я днями під розширенням свідомості від застуди зібрала дуже тематичний лук червоні колготи майже завжди є у мене в шафі, а на осінь це чудовий спосіб пожвавити свій гардероб і свої цибулі щоб не було надто тривіально — вдягла ці колготи під фіолетове плаття з секонду у зміїний принт а щоб принтів не було мало — додала апсайклінг корсет @corset.3odiak. хоч у цей день я задихалась, бо дуже перетягла шнурівку, але у корсеті почувалася безперечно як сексі-панянка щоб на голові не було скучно — намотала хустку-шалик, яку теж купила на секонді червона джинсова — сергієва на завершення взула сині лофери @ikos_shoes, бо цей контраст кольорів люблю палко, хоч і прапор однієї дурної держави його трохи скомпрометував а, усілякі дрібні приколи! окуляри з ласки, мухомор звісно з @upcycling_freaks, сережки і намисто — дарований хейндмейд фешн-звіт завершений, дякую за увагу ❤️🔥 носіть червоне, це хот
прочитала у воґу, що червоний — чи не найпопулярніший колір нового сезону, а я днями під розширенням свідомості від застуди зібрала дуже тематичний лук червоні колготи майже завжди є у мене в шафі, а на осінь це чудовий спосіб пожвавити свій гардероб і свої цибулі щоб не було надто тривіально — вдягла ці колготи під фіолетове плаття з секонду у зміїний принт а щоб принтів не було мало — додала апсайклінг корсет @corset.3odiak. хоч у цей день я задихалась, бо дуже перетягла шнурівку, але у корсеті почувалася безперечно як сексі-панянка щоб на голові не було скучно — намотала хустку-шалик, яку теж купила на секонді червона джинсова — сергієва на завершення взула сині лофери @ikos_shoes, бо цей контраст кольорів люблю палко, хоч і прапор однієї дурної держави його трохи скомпрометував а, усілякі дрібні приколи! окуляри з ласки, мухомор звісно з @upcycling_freaks, сережки і намисто — дарований хейндмейд фешн-звіт завершений, дякую за увагу ❤️🔥 носіть червоне, це хот
прочитала у воґу, що червоний — чи не найпопулярніший колір нового сезону, а я днями під розширенням свідомості від застуди зібрала дуже тематичний лук червоні колготи майже завжди є у мене в шафі, а на осінь це чудовий спосіб пожвавити свій гардероб і свої цибулі щоб не було надто тривіально — вдягла ці колготи під фіолетове плаття з секонду у зміїний принт а щоб принтів не було мало — додала апсайклінг корсет @corset.3odiak. хоч у цей день я задихалась, бо дуже перетягла шнурівку, але у корсеті почувалася безперечно як сексі-панянка щоб на голові не було скучно — намотала хустку-шалик, яку теж купила на секонді червона джинсова — сергієва на завершення взула сині лофери @ikos_shoes, бо цей контраст кольорів люблю палко, хоч і прапор однієї дурної держави його трохи скомпрометував а, усілякі дрібні приколи! окуляри з ласки, мухомор звісно з @upcycling_freaks, сережки і намисто — дарований хейндмейд фешн-звіт завершений, дякую за увагу ❤️🔥 носіть червоне, це хот
прочитала у воґу, що червоний — чи не найпопулярніший колір нового сезону, а я днями під розширенням свідомості від застуди зібрала дуже тематичний лук червоні колготи майже завжди є у мене в шафі, а на осінь це чудовий спосіб пожвавити свій гардероб і свої цибулі щоб не було надто тривіально — вдягла ці колготи під фіолетове плаття з секонду у зміїний принт а щоб принтів не було мало — додала апсайклінг корсет @corset.3odiak. хоч у цей день я задихалась, бо дуже перетягла шнурівку, але у корсеті почувалася безперечно як сексі-панянка щоб на голові не було скучно — намотала хустку-шалик, яку теж купила на секонді червона джинсова — сергієва на завершення взула сині лофери @ikos_shoes, бо цей контраст кольорів люблю палко, хоч і прапор однієї дурної держави його трохи скомпрометував а, усілякі дрібні приколи! окуляри з ласки, мухомор звісно з @upcycling_freaks, сережки і намисто — дарований хейндмейд фешн-звіт завершений, дякую за увагу ❤️🔥 носіть червоне, це хот
прочитала у воґу, що червоний — чи не найпопулярніший колір нового сезону, а я днями під розширенням свідомості від застуди зібрала дуже тематичний лук червоні колготи майже завжди є у мене в шафі, а на осінь це чудовий спосіб пожвавити свій гардероб і свої цибулі щоб не було надто тривіально — вдягла ці колготи під фіолетове плаття з секонду у зміїний принт а щоб принтів не було мало — додала апсайклінг корсет @corset.3odiak. хоч у цей день я задихалась, бо дуже перетягла шнурівку, але у корсеті почувалася безперечно як сексі-панянка щоб на голові не було скучно — намотала хустку-шалик, яку теж купила на секонді червона джинсова — сергієва на завершення взула сині лофери @ikos_shoes, бо цей контраст кольорів люблю палко, хоч і прапор однієї дурної держави його трохи скомпрометував а, усілякі дрібні приколи! окуляри з ласки, мухомор звісно з @upcycling_freaks, сережки і намисто — дарований хейндмейд фешн-звіт завершений, дякую за увагу ❤️🔥 носіть червоне, це хот
прочитала у воґу, що червоний — чи не найпопулярніший колір нового сезону, а я днями під розширенням свідомості від застуди зібрала дуже тематичний лук червоні колготи майже завжди є у мене в шафі, а на осінь це чудовий спосіб пожвавити свій гардероб і свої цибулі щоб не було надто тривіально — вдягла ці колготи під фіолетове плаття з секонду у зміїний принт а щоб принтів не було мало — додала апсайклінг корсет @corset.3odiak. хоч у цей день я задихалась, бо дуже перетягла шнурівку, але у корсеті почувалася безперечно як сексі-панянка щоб на голові не було скучно — намотала хустку-шалик, яку теж купила на секонді червона джинсова — сергієва на завершення взула сині лофери @ikos_shoes, бо цей контраст кольорів люблю палко, хоч і прапор однієї дурної держави його трохи скомпрометував а, усілякі дрібні приколи! окуляри з ласки, мухомор звісно з @upcycling_freaks, сережки і намисто — дарований хейндмейд фешн-звіт завершений, дякую за увагу ❤️🔥 носіть червоне, це хот
прочитала у воґу, що червоний — чи не найпопулярніший колір нового сезону, а я днями під розширенням свідомості від застуди зібрала дуже тематичний лук червоні колготи майже завжди є у мене в шафі, а на осінь це чудовий спосіб пожвавити свій гардероб і свої цибулі щоб не було надто тривіально — вдягла ці колготи під фіолетове плаття з секонду у зміїний принт а щоб принтів не було мало — додала апсайклінг корсет @corset.3odiak. хоч у цей день я задихалась, бо дуже перетягла шнурівку, але у корсеті почувалася безперечно як сексі-панянка щоб на голові не було скучно — намотала хустку-шалик, яку теж купила на секонді червона джинсова — сергієва на завершення взула сині лофери @ikos_shoes, бо цей контраст кольорів люблю палко, хоч і прапор однієї дурної держави його трохи скомпрометував а, усілякі дрібні приколи! окуляри з ласки, мухомор звісно з @upcycling_freaks, сережки і намисто — дарований хейндмейд фешн-звіт завершений, дякую за увагу ❤️🔥 носіть червоне, це хот
учора нарешті розклала речі з букфоруму, можна і фото від @telikova_photo запостить
учора нарешті розклала речі з букфоруму, можна і фото від @telikova_photo запостить
учора нарешті розклала речі з букфоруму, можна і фото від @telikova_photo запостить
учора нарешті розклала речі з букфоруму, можна і фото від @telikova_photo запостить
восени хочеться відчувати себе студенткою якогось престижного коледжу, які ми зазвичай спостерігаємо у західних фільмах чи серіалах. щоб мати якусь утилітарну форму, шкіряний рюкзак, думати про філософські течії, уявляти свої аргументи у дискусіях на заняттях, з кимось дружити, проти когось дружити і загалом займатися тим, що згодом (з дорослішанням) буде вже не таким привабливим з цими думками я два дні поспіль ходила у цьому луку, хоча він і далекий від моєї омріяної утилітарності але думаю, що поєднання червоного і зеленого якраз і натякає на ці класичні уніформи, як і клітинка на спідниці не відкидаю й того, що на студентські флешбеки мене наштовхнула книга «таємна історія» донни тартт, яку читаю для книжкового клубу @theukrainians ви ще теж можете встигнути до жовтневого клубу приготуватися — він має бути у понеділок. для участі у ньому треба долучитися до спільноти the ukrainians у «таємній історії» йдеться про студентів, які вивчають греку у коледжі, і потрапляють майже у вир античної трагедії. це книга про дорослішання, незворотність, юнацький максималізм, що відбуваються на фоні містичних і трагічних подій трохи відвикла читати довгу художню літературу, але цей процес теж флешбечить у студентське минуле, де для цього всього було купа часу (і відсутність нетфліксу))) у будь-якому разі, рада нагоді зануритися у читання заради читання, а не заради прикладних цілей типу збагнути цей світ або дізнатися щось нове тому от вам теж ключ до відчуття себе студентом (окрім пародії на уніформу, яка дарує бажання вештатись осінніми вулицями і ходити до водойм): візьміть якусь художню книгу і пройміться довірою до неї а я пішла далі ностальгували за юністю і вигадувати шмотки типу я завтра йду на пари
восени хочеться відчувати себе студенткою якогось престижного коледжу, які ми зазвичай спостерігаємо у західних фільмах чи серіалах. щоб мати якусь утилітарну форму, шкіряний рюкзак, думати про філософські течії, уявляти свої аргументи у дискусіях на заняттях, з кимось дружити, проти когось дружити і загалом займатися тим, що згодом (з дорослішанням) буде вже не таким привабливим з цими думками я два дні поспіль ходила у цьому луку, хоча він і далекий від моєї омріяної утилітарності але думаю, що поєднання червоного і зеленого якраз і натякає на ці класичні уніформи, як і клітинка на спідниці не відкидаю й того, що на студентські флешбеки мене наштовхнула книга «таємна історія» донни тартт, яку читаю для книжкового клубу @theukrainians ви ще теж можете встигнути до жовтневого клубу приготуватися — він має бути у понеділок. для участі у ньому треба долучитися до спільноти the ukrainians у «таємній історії» йдеться про студентів, які вивчають греку у коледжі, і потрапляють майже у вир античної трагедії. це книга про дорослішання, незворотність, юнацький максималізм, що відбуваються на фоні містичних і трагічних подій трохи відвикла читати довгу художню літературу, але цей процес теж флешбечить у студентське минуле, де для цього всього було купа часу (і відсутність нетфліксу))) у будь-якому разі, рада нагоді зануритися у читання заради читання, а не заради прикладних цілей типу збагнути цей світ або дізнатися щось нове тому от вам теж ключ до відчуття себе студентом (окрім пародії на уніформу, яка дарує бажання вештатись осінніми вулицями і ходити до водойм): візьміть якусь художню книгу і пройміться довірою до неї а я пішла далі ностальгували за юністю і вигадувати шмотки типу я завтра йду на пари
восени хочеться відчувати себе студенткою якогось престижного коледжу, які ми зазвичай спостерігаємо у західних фільмах чи серіалах. щоб мати якусь утилітарну форму, шкіряний рюкзак, думати про філософські течії, уявляти свої аргументи у дискусіях на заняттях, з кимось дружити, проти когось дружити і загалом займатися тим, що згодом (з дорослішанням) буде вже не таким привабливим з цими думками я два дні поспіль ходила у цьому луку, хоча він і далекий від моєї омріяної утилітарності але думаю, що поєднання червоного і зеленого якраз і натякає на ці класичні уніформи, як і клітинка на спідниці не відкидаю й того, що на студентські флешбеки мене наштовхнула книга «таємна історія» донни тартт, яку читаю для книжкового клубу @theukrainians ви ще теж можете встигнути до жовтневого клубу приготуватися — він має бути у понеділок. для участі у ньому треба долучитися до спільноти the ukrainians у «таємній історії» йдеться про студентів, які вивчають греку у коледжі, і потрапляють майже у вир античної трагедії. це книга про дорослішання, незворотність, юнацький максималізм, що відбуваються на фоні містичних і трагічних подій трохи відвикла читати довгу художню літературу, але цей процес теж флешбечить у студентське минуле, де для цього всього було купа часу (і відсутність нетфліксу))) у будь-якому разі, рада нагоді зануритися у читання заради читання, а не заради прикладних цілей типу збагнути цей світ або дізнатися щось нове тому от вам теж ключ до відчуття себе студентом (окрім пародії на уніформу, яка дарує бажання вештатись осінніми вулицями і ходити до водойм): візьміть якусь художню книгу і пройміться довірою до неї а я пішла далі ностальгували за юністю і вигадувати шмотки типу я завтра йду на пари
восени хочеться відчувати себе студенткою якогось престижного коледжу, які ми зазвичай спостерігаємо у західних фільмах чи серіалах. щоб мати якусь утилітарну форму, шкіряний рюкзак, думати про філософські течії, уявляти свої аргументи у дискусіях на заняттях, з кимось дружити, проти когось дружити і загалом займатися тим, що згодом (з дорослішанням) буде вже не таким привабливим з цими думками я два дні поспіль ходила у цьому луку, хоча він і далекий від моєї омріяної утилітарності але думаю, що поєднання червоного і зеленого якраз і натякає на ці класичні уніформи, як і клітинка на спідниці не відкидаю й того, що на студентські флешбеки мене наштовхнула книга «таємна історія» донни тартт, яку читаю для книжкового клубу @theukrainians ви ще теж можете встигнути до жовтневого клубу приготуватися — він має бути у понеділок. для участі у ньому треба долучитися до спільноти the ukrainians у «таємній історії» йдеться про студентів, які вивчають греку у коледжі, і потрапляють майже у вир античної трагедії. це книга про дорослішання, незворотність, юнацький максималізм, що відбуваються на фоні містичних і трагічних подій трохи відвикла читати довгу художню літературу, але цей процес теж флешбечить у студентське минуле, де для цього всього було купа часу (і відсутність нетфліксу))) у будь-якому разі, рада нагоді зануритися у читання заради читання, а не заради прикладних цілей типу збагнути цей світ або дізнатися щось нове тому от вам теж ключ до відчуття себе студентом (окрім пародії на уніформу, яка дарує бажання вештатись осінніми вулицями і ходити до водойм): візьміть якусь художню книгу і пройміться довірою до неї а я пішла далі ностальгували за юністю і вигадувати шмотки типу я завтра йду на пари
восени хочеться відчувати себе студенткою якогось престижного коледжу, які ми зазвичай спостерігаємо у західних фільмах чи серіалах. щоб мати якусь утилітарну форму, шкіряний рюкзак, думати про філософські течії, уявляти свої аргументи у дискусіях на заняттях, з кимось дружити, проти когось дружити і загалом займатися тим, що згодом (з дорослішанням) буде вже не таким привабливим з цими думками я два дні поспіль ходила у цьому луку, хоча він і далекий від моєї омріяної утилітарності але думаю, що поєднання червоного і зеленого якраз і натякає на ці класичні уніформи, як і клітинка на спідниці не відкидаю й того, що на студентські флешбеки мене наштовхнула книга «таємна історія» донни тартт, яку читаю для книжкового клубу @theukrainians ви ще теж можете встигнути до жовтневого клубу приготуватися — він має бути у понеділок. для участі у ньому треба долучитися до спільноти the ukrainians у «таємній історії» йдеться про студентів, які вивчають греку у коледжі, і потрапляють майже у вир античної трагедії. це книга про дорослішання, незворотність, юнацький максималізм, що відбуваються на фоні містичних і трагічних подій трохи відвикла читати довгу художню літературу, але цей процес теж флешбечить у студентське минуле, де для цього всього було купа часу (і відсутність нетфліксу))) у будь-якому разі, рада нагоді зануритися у читання заради читання, а не заради прикладних цілей типу збагнути цей світ або дізнатися щось нове тому от вам теж ключ до відчуття себе студентом (окрім пародії на уніформу, яка дарує бажання вештатись осінніми вулицями і ходити до водойм): візьміть якусь художню книгу і пройміться довірою до неї а я пішла далі ностальгували за юністю і вигадувати шмотки типу я завтра йду на пари
У День захисників і захисниць хочеться не розводитися пафосними словами, а зробити щось конкретне і зрозуміле для потреб ЗСУ. А що може бути більш конкретним і зрозумілим, ніж донат або збір? Тому я доєдналася до першої в історії жіночої гри “Legend of Sisters Power” від «Марш Жінок» (@marshzhinok) і @veteranka_ , в якій жінки підтримують жінок. 🎯Моя місія: зібрати 100 тисяч гривень за 3 тижні для захисниць передової. Я разом з іншими жінками хочу забезпечити захисниць необхідним: від берців 36 розміру до приладів нічного бачення, автівок та дронів. Щоб кожна військовослужбовиця України знала: їй є на кого спертися у тилу, ми пишаємося нею, ми вдячні їй, ми підтримуємо її, ми – одна команда. Бажаєш допомогти захисниці? Зроби свій внесок! Let`s play! Банка у шапці профілю, номер картки такий: 5375 4112 0952 6669 Як ви знаєте, будь-яка сума важлива, тому я чекаю ваші 2, 16, 57, 356 гривні 🫶
Підлітковий вік – сповнений викликів та запитань період. А коли до цього всього додаються ситуації, в яких зачіпають твої кордони, як вичинити – зрозуміло не завжди: 🔺 однокласниця “відпустила” їдкий коментар про твою зачіску 🔺 бойфренд чи гьорлфренд наказує тобі у що вдягатися 🔺 тебе порівнюють з оцими ідеальними “сином чи донькою маминої подруги” Тож як вирізнити ті самі “ред флегс” і що з цим всім робити, – розбираємо у нашому освітньому серіалі “Особиста безпека підлітків” разом з журналісткою “Телебачення Торонто” Сашою Гонтар, @sasha.hontar У кожній із 10 коротких серій ми обговорюємо реальні кейси булінгу чи шеймінгу та розбираємось, як побудувати екологічні стосунки в житті та мережі. Серіал уже доступний до перегляду на платформі Дія.Освіта. Шукайте посилання у шапці сторінки @dobrodiy.club І пам’ятай: твої кордони важливі ❤️
🍷Не пʼєш? Ти що, святоша? Та ні, просто експериментаторка💅 Наші (майже) непитущі дівки вже записали новий епізод, який чекає Тебе на улюбленій платформі. Цього разу вони експериментували разом з журналісткою Телебачення Торонто та поетесою @sasha.hontar У випуску про таке: 👉 Емма Антонюк порадила книжку 👉 Наше вперше або в пошуках міри 👉 Як відмовитись від алкоголю та що пити замість 👉 Не пʼєш — кращий за інших 👉 Мені під силу все, коли я випʼю 👉 Чим заміняти задоволення від алкоголю А скільки Тобі найдовше вдавалось не вживати алкоголю? А, може, взагалі ніколи не доводилось пити? Ділись з нами в коментарях
🍷Не пʼєш? Ти що, святоша? Та ні, просто експериментаторка💅 Наші (майже) непитущі дівки вже записали новий епізод, який чекає Тебе на улюбленій платформі. Цього разу вони експериментували разом з журналісткою Телебачення Торонто та поетесою @sasha.hontar У випуску про таке: 👉 Емма Антонюк порадила книжку 👉 Наше вперше або в пошуках міри 👉 Як відмовитись від алкоголю та що пити замість 👉 Не пʼєш — кращий за інших 👉 Мені під силу все, коли я випʼю 👉 Чим заміняти задоволення від алкоголю А скільки Тобі найдовше вдавалось не вживати алкоголю? А, може, взагалі ніколи не доводилось пити? Ділись з нами в коментарях
🍷Не пʼєш? Ти що, святоша? Та ні, просто експериментаторка💅 Наші (майже) непитущі дівки вже записали новий епізод, який чекає Тебе на улюбленій платформі. Цього разу вони експериментували разом з журналісткою Телебачення Торонто та поетесою @sasha.hontar У випуску про таке: 👉 Емма Антонюк порадила книжку 👉 Наше вперше або в пошуках міри 👉 Як відмовитись від алкоголю та що пити замість 👉 Не пʼєш — кращий за інших 👉 Мені під силу все, коли я випʼю 👉 Чим заміняти задоволення від алкоголю А скільки Тобі найдовше вдавалось не вживати алкоголю? А, може, взагалі ніколи не доводилось пити? Ділись з нами в коментарях
листівка зі Львова цього разу здавалося, що хімії у нас не склалось, бо у перший день я усюди спізнювалась, не могла переключитися на життя навколо і врешті сповільнитись думаю, Львів дуже не шанує метушні, тому тут я колись вперше спізнилась на потяг у далекому 2015 році. саме через бажання виграти трохи часу, прискорити процеси, скористатися звичними алгоритмами дій тому хоча б на другий день я пригадала, що треба просто довіритися своїм відчуттям простору і робити так, як підказує момент не викликати таксі, коли весь центр у заторах, а вийти трохи раніше і прогулятись не вигадувати завчасно, в який заклад піти, а довіритися інтуїції. хоча із цим пунктом складно, бо серед усього різномаїття хочеться знати, куди йти, щоб довго не блукати. але б чому не поблукати? у цей другий день я намагалась трохи заблукати, коли поверталась у готель, щоб погуляти довше під дражливим осіннім дощем, який у світлі ліхтарів виглядав як мілкий сніг. але не вийшло, бо губитися треба мабуть вміти, тренувати цей скіл я просто намотала кілька кіл біля готелю, підспівувала «мертвому півню» у навушниках і так була зачарована цією банальністю — дощ, Львів, і «мертвий півень». це така зрозуміла комбінація, ніби як потрапити у Париж, слухати Едіт Піаф і пити вино з горла посеред ночі я ж «пила цей вечір до кінця», намагаючись не розвіяти магію, навмисно і наполегливо гублячись у околицях готелю коли зайшла вже усередину, стояла у ліфті і дивилася на своє мокре волосся від осіннього дощу, але розпащілі щоки, стало прикро, що я намагалась кудись поспішати, бо так же можна було нічого не встигнути Львів так надихає на графоманію, як бачите, що навіть пручатися не хочеться пропоную вам насолодитися видом з мого вікна, яке не відкривалось))) і моєю спробою зафіксувати львівську магію у себе на обличчі у дзеркалі ліфта
листівка зі Львова цього разу здавалося, що хімії у нас не склалось, бо у перший день я усюди спізнювалась, не могла переключитися на життя навколо і врешті сповільнитись думаю, Львів дуже не шанує метушні, тому тут я колись вперше спізнилась на потяг у далекому 2015 році. саме через бажання виграти трохи часу, прискорити процеси, скористатися звичними алгоритмами дій тому хоча б на другий день я пригадала, що треба просто довіритися своїм відчуттям простору і робити так, як підказує момент не викликати таксі, коли весь центр у заторах, а вийти трохи раніше і прогулятись не вигадувати завчасно, в який заклад піти, а довіритися інтуїції. хоча із цим пунктом складно, бо серед усього різномаїття хочеться знати, куди йти, щоб довго не блукати. але б чому не поблукати? у цей другий день я намагалась трохи заблукати, коли поверталась у готель, щоб погуляти довше під дражливим осіннім дощем, який у світлі ліхтарів виглядав як мілкий сніг. але не вийшло, бо губитися треба мабуть вміти, тренувати цей скіл я просто намотала кілька кіл біля готелю, підспівувала «мертвому півню» у навушниках і так була зачарована цією банальністю — дощ, Львів, і «мертвий півень». це така зрозуміла комбінація, ніби як потрапити у Париж, слухати Едіт Піаф і пити вино з горла посеред ночі я ж «пила цей вечір до кінця», намагаючись не розвіяти магію, навмисно і наполегливо гублячись у околицях готелю коли зайшла вже усередину, стояла у ліфті і дивилася на своє мокре волосся від осіннього дощу, але розпащілі щоки, стало прикро, що я намагалась кудись поспішати, бо так же можна було нічого не встигнути Львів так надихає на графоманію, як бачите, що навіть пручатися не хочеться пропоную вам насолодитися видом з мого вікна, яке не відкривалось))) і моєю спробою зафіксувати львівську магію у себе на обличчі у дзеркалі ліфта
