Dasha Astafieva Instagram – «Дякую за позицію» пролунало більше ніж 1000 разів у особистих,завдяки відомим відео, після порад не публікувати злочини росіян та смерті цивільних, бо, мовляв, українці й самі це бачать, а іноземці від цього «шарахаються й панікують». Чи треба казати, що від таких закликів «шарахнулася» саме я? Зараз я відійшла від усеосяжної люті та хочу сказати спокійно й виважено. Варто зрозуміти просту річ: світ втрачає «інтерес» до нас. Звучить жахливо, утім так воно і є. Усі ахнули, підтримали, поспостерігали та, зрештою, пішли далі. Це не їхня війна. У нас і далі вмирають люди від рук тварин із боліт, а в них на обкладинці — Тейлор Свіфт. Деякі іноземці взагалі думають, що наша війна скінчилася, бо її перестало висвітлювати національне телебачення, а хтось просто не цікавиться нами, адже читати про концерти Бейонсе приємніше, ніж про геноцид українців, братські могили та насильство над полоненими. Але — блядь! Нічого не скінчилося! Війна триває! Наша місія — транслювати її світу. Показувати «страшні картинки», писати про воєнні злочини росіян, поширювати історії воїнів англійською. Хто, як не ми? Кому це треба? Замовчування війни — це злочин. Світ має бачити те, що росія робить кожного, сука, дня. Тільки так ми впливатимемо на ставлення людей до нашого ворога і зменшуватимемо лояльність до росіян. Усе просто: чим більше іноземців знають правду, тим більше світова спільнота підтримує нас, а міжнародні політики допомагають нам гасити окупантів. Вважайте, кожен репост зберігає життя. Я розумію, хочеться бути радісним і зручним. Хочеться транслювати ресторани й «Бурдж Халіфа» у вогниках. Хочеться дивитися на красу й жити нею. І, мабуть, особливо цього хочеться, коли у твою хату прилітає С-300. Ти дивишся на дах у полум’ї, що завалив усе твоє життя й кота, і думаєш: «Зараз, найголовніше, це нікому не показати, аби не налякати іноземців! Репостну краще юну Джулію Робертс, аби всім було приємно». Нормально транслювати своє життя з усіма його радостями та вдачами. Джулія Робертс неперевершена в будь-якому віці. Але замовчувати війну, аби не зіпсувати свою «пінтерестну» сторінку — це нелюдське паскудство й жорстокість.