Більшість не знає мене справжньою.
Пів життя я була жінкою, вигаданою продюсерською компанією. Мене знали як сексуальне та хиже дівчисько, з яким треба бути обережним: вона або застрибне на тебе, або відкусить язика. Але зробить це начебто граючись, як усяка «кішка». Мене бачили оголеною і вважали, що моє тіло — це і є я. Одна половина людей думала, що знає мене як облуплену, інша — боялась. Я була зрозумілою, але загрозливою, відвертою, але провокативною.
Ніяких звинувачень до аудиторії. Як хтось міг знати, яка я насправді, коли я сама працювала лише на свій образ? Жодного разу я не зупиняла концерт із вигуками: «Стійте! Я насправді не машина для полюції! Я — жінка. У мене теж є піжама зі смішними вівцями, я теж хрюкаю, коли смішно, і плачу, коли дивлюся старий Дісней». Часи були інші. Тому зараз, коли я знову повернулася в публічну площину, але поводжуся природно, люди знайомляться зі мною наново. Більшість реакцій, на щастя, позитивні. Ви приємно дивуєтеся, що в мене є позиція і серце, характер і рибальська вудка. Мені радісно нарешті відкритися і бути почутою не лише через пісні про секс. Шлях був довгий.
Тепер я розумію, який же це сильний привілей просто бути собою. І тому сильно дивуюся, коли бачу дівчат і юнаків, які намагаються із себе щось «ліпити» — вбиратися в образ еротичних дів чи святих благодійників. Боже мій, і це в час, коли ти можеш здобути популярність через соцмережі просто за те, що ти — це… ти. Тому що в тебе смішні жарти чи класна бабця. Будь ласка, не повторюйте моїх помилок — не чіпляйте на себе лахи «зірки». Це прямо дорога до терапії, тривалого пошуку сенсів та недовіри між вами та аудиторією. Вам здаватиметься, що ви навіки заручники свого вигаданого персонажа.
Будьте по-доброму ледачими задля того, аби працювати на свого внутрішнього продюсера. Вам і так зараз проблем вистачає.
Більшість не знає мене справжньою.
Пів життя я була жінкою, вигаданою продюсерською компанією. Мене знали як сексуальне та хиже дівчисько, з яким треба бути обережним: вона або застрибне на тебе, або відкусить язика. Але зробить це начебто граючись, як усяка «кішка». Мене бачили оголеною і вважали, що моє тіло — це і є я. Одна половина людей думала, що знає мене як облуплену, інша — боялась. Я була зрозумілою, але загрозливою, відвертою, але провокативною.
Ніяких звинувачень до аудиторії. Як хтось міг знати, яка я насправді, коли я сама працювала лише на свій образ? Жодного разу я не зупиняла концерт із вигуками: «Стійте! Я насправді не машина для полюції! Я — жінка. У мене теж є піжама зі смішними вівцями, я теж хрюкаю, коли смішно, і плачу, коли дивлюся старий Дісней». Часи були інші. Тому зараз, коли я знову повернулася в публічну площину, але поводжуся природно, люди знайомляться зі мною наново. Більшість реакцій, на щастя, позитивні. Ви приємно дивуєтеся, що в мене є позиція і серце, характер і рибальська вудка. Мені радісно нарешті відкритися і бути почутою не лише через пісні про секс. Шлях був довгий.
Тепер я розумію, який же це сильний привілей просто бути собою. І тому сильно дивуюся, коли бачу дівчат і юнаків, які намагаються із себе щось «ліпити» — вбиратися в образ еротичних дів чи святих благодійників. Боже мій, і це в час, коли ти можеш здобути популярність через соцмережі просто за те, що ти — це… ти. Тому що в тебе смішні жарти чи класна бабця. Будь ласка, не повторюйте моїх помилок — не чіпляйте на себе лахи «зірки». Це прямо дорога до терапії, тривалого пошуку сенсів та недовіри між вами та аудиторією. Вам здаватиметься, що ви навіки заручники свого вигаданого персонажа.
Будьте по-доброму ледачими задля того, аби працювати на свого внутрішнього продюсера. Вам і так зараз проблем вистачає.
Більшість не знає мене справжньою.
Пів життя я була жінкою, вигаданою продюсерською компанією. Мене знали як сексуальне та хиже дівчисько, з яким треба бути обережним: вона або застрибне на тебе, або відкусить язика. Але зробить це начебто граючись, як усяка «кішка». Мене бачили оголеною і вважали, що моє тіло — це і є я. Одна половина людей думала, що знає мене як облуплену, інша — боялась. Я була зрозумілою, але загрозливою, відвертою, але провокативною.
Ніяких звинувачень до аудиторії. Як хтось міг знати, яка я насправді, коли я сама працювала лише на свій образ? Жодного разу я не зупиняла концерт із вигуками: «Стійте! Я насправді не машина для полюції! Я — жінка. У мене теж є піжама зі смішними вівцями, я теж хрюкаю, коли смішно, і плачу, коли дивлюся старий Дісней». Часи були інші. Тому зараз, коли я знову повернулася в публічну площину, але поводжуся природно, люди знайомляться зі мною наново. Більшість реакцій, на щастя, позитивні. Ви приємно дивуєтеся, що в мене є позиція і серце, характер і рибальська вудка. Мені радісно нарешті відкритися і бути почутою не лише через пісні про секс. Шлях був довгий.
Тепер я розумію, який же це сильний привілей просто бути собою. І тому сильно дивуюся, коли бачу дівчат і юнаків, які намагаються із себе щось «ліпити» — вбиратися в образ еротичних дів чи святих благодійників. Боже мій, і це в час, коли ти можеш здобути популярність через соцмережі просто за те, що ти — це… ти. Тому що в тебе смішні жарти чи класна бабця. Будь ласка, не повторюйте моїх помилок — не чіпляйте на себе лахи «зірки». Це прямо дорога до терапії, тривалого пошуку сенсів та недовіри між вами та аудиторією. Вам здаватиметься, що ви навіки заручники свого вигаданого персонажа.
Будьте по-доброму ледачими задля того, аби працювати на свого внутрішнього продюсера. Вам і так зараз проблем вистачає.
Про те, як мстилась за страту свого чоловіка княгиня Ольга написали в «Повісті минулих літ» — її відплата була справедливою та безжальною. Часи змінились, проте не змінилось одне — сила української жінки.
Зараз, коли ворог наступає на декількох напрямках одразу, ми готуємо власну жіночу помсту⚔️
Кажуть, Бог любить Трійцю…Тому сьогодні ми запускаємо «Крилату Помсту» — великий спільний збір на 333 FPV-дрони для 7 різних підрозділів разом з Рухом Veteranka.
6 мільйонів і наші пташки полетять в бліндажі, окопи, танки та БМП, щоб ворог на собі відчув пекучу українську лють.
Долучайся до нас.
Донать на помсту.
«…І звеліла Ольга, коли смерклося, воям своїм пустити голубів і горобців.
Голуби ж і горобці полетіли остріхи, — і тоді загорялися голубники, а од них хижі і стодоли. І не було двора, де б не горіло, і не можна було гасити, бо всі двори загорілися…»
Свою банку на помсту можна відкрити, заповнивши анкету за посиланням в біо на сторінках @cvit_ukraine та @veteranka_🕊️
Камера і монтаж: @rozumnyib
Дякуємо @poplyvian @sfurato, @chuy__project,_ @dungeon__stardust, @siayvo.jewelry, @foremothers_, @gunia_project 🤍
Березневі рандоми🐽
Березневі рандоми🐽
Березневі рандоми🐽
Березневі рандоми🐽
Березневі рандоми🐽
Березневі рандоми🐽
Березневі рандоми🐽
Березневі рандоми🐽
Чи важко мені змінюватись щодня?
Зовсім ні) тішуся сама настільки, що радо поділюсь із вами, дівчата – @remishop чудові, професійні та незамінні для артиста!
Фуф! Моє волосся ціле і неушкоджене, а на 15 годин зйомок маю три різні образи за день)
Диво, але хай це буде нашим маленьким секретом, тссссс❤️🔥
#muahair @daria_artemieva
#style @andy_anikeyev
Сьогодні хочу чути про жінок, які надихають своїм прикладом. Розкажу і я про таку — Софію Яблонську.
Я «познайомилася» з нею, коли ми шукали автобіографічні книжки цікавих українців та українок для @underbooks_app І одразу закохалась.
Софія Яблонська — українська фотографка, відеографка, письменниця та мандрівниця (зараз би її назвали тревел-блогеркою), яка на початку XX сторіччя показала дулю суспільним стереотипам про місце жінки й вирушила фільмувати навколосвітню подорож. Це зараз звучить вражаюче, а уявіть, наскільки це рішення було потужними сто років тому — у часи, коли наші панянки не наважувалися покидати місто, а країну й поготів.
Народилася в невеличкому селі на Львівщині в сім’ї священника, але зрання зрозуміла, що села їй замало. Вчилася книговедення та вступила до драматичної школи. Відвідувала курс комерційної діяльності для жінок та навчалася на курсах акторського мистецтва. Захопилася кіно, керувала двома кінотеатрами в Тернополі. Поїхала до Парижа вчитися знімання документального кіно і згодом подалась у світові мандри, щоб якомога краще пізнати культуру інших народів.
Їздила в Північну Африку, у Марокко. Згодом описала свою подорож у книжці «Чар Марока». У грудні 1931 року підписала контракт із товариством «Опторг Юнан-Фу» щодо створення документальних нарисів та поїхала в навколосвітню подорож. Через Цейлон у французький Індокитай, відвідала Лаос, Камбоджу, провінцію Юньнань, Сіам, Малайський архіпелаг, Яву та Балі, Таїті, Австралію і Нову Зеландію, США та Канаду. Свої враження та світлини зібрала в книжках «З країни рижу та опію» та «Далекі обрії». І, звичайно, стала іконою феміністок Галичини.
Просто подивіться на неї та її світлини. Усе одразу стає на свої місця: ця українка випередила свій час. Зараз би вона була іконою жіночого руху, стилю, активної позиції та жаги до життя. Та чому ж «була б»? Вона і є.
Яблонська писала: «Україна — вічне джерело моєї наснаги, я вибрала мову й цю країну, тому що це вибір моєї любові. А те, що вибирає любов, — найфантастичніше в цьому світі». Як не погодитися?
До речі, усі права на її книжки ми купили для @underbooks_app і вже працюємо над записом. Буду тримати в курсі!
Сьогодні хочу чути про жінок, які надихають своїм прикладом. Розкажу і я про таку — Софію Яблонську.
Я «познайомилася» з нею, коли ми шукали автобіографічні книжки цікавих українців та українок для @underbooks_app І одразу закохалась.
Софія Яблонська — українська фотографка, відеографка, письменниця та мандрівниця (зараз би її назвали тревел-блогеркою), яка на початку XX сторіччя показала дулю суспільним стереотипам про місце жінки й вирушила фільмувати навколосвітню подорож. Це зараз звучить вражаюче, а уявіть, наскільки це рішення було потужними сто років тому — у часи, коли наші панянки не наважувалися покидати місто, а країну й поготів.
Народилася в невеличкому селі на Львівщині в сім’ї священника, але зрання зрозуміла, що села їй замало. Вчилася книговедення та вступила до драматичної школи. Відвідувала курс комерційної діяльності для жінок та навчалася на курсах акторського мистецтва. Захопилася кіно, керувала двома кінотеатрами в Тернополі. Поїхала до Парижа вчитися знімання документального кіно і згодом подалась у світові мандри, щоб якомога краще пізнати культуру інших народів.
Їздила в Північну Африку, у Марокко. Згодом описала свою подорож у книжці «Чар Марока». У грудні 1931 року підписала контракт із товариством «Опторг Юнан-Фу» щодо створення документальних нарисів та поїхала в навколосвітню подорож. Через Цейлон у французький Індокитай, відвідала Лаос, Камбоджу, провінцію Юньнань, Сіам, Малайський архіпелаг, Яву та Балі, Таїті, Австралію і Нову Зеландію, США та Канаду. Свої враження та світлини зібрала в книжках «З країни рижу та опію» та «Далекі обрії». І, звичайно, стала іконою феміністок Галичини.
Просто подивіться на неї та її світлини. Усе одразу стає на свої місця: ця українка випередила свій час. Зараз би вона була іконою жіночого руху, стилю, активної позиції та жаги до життя. Та чому ж «була б»? Вона і є.
Яблонська писала: «Україна — вічне джерело моєї наснаги, я вибрала мову й цю країну, тому що це вибір моєї любові. А те, що вибирає любов, — найфантастичніше в цьому світі». Як не погодитися?
До речі, усі права на її книжки ми купили для @underbooks_app і вже працюємо над записом. Буду тримати в курсі!
Сьогодні хочу чути про жінок, які надихають своїм прикладом. Розкажу і я про таку — Софію Яблонську.
Я «познайомилася» з нею, коли ми шукали автобіографічні книжки цікавих українців та українок для @underbooks_app І одразу закохалась.
Софія Яблонська — українська фотографка, відеографка, письменниця та мандрівниця (зараз би її назвали тревел-блогеркою), яка на початку XX сторіччя показала дулю суспільним стереотипам про місце жінки й вирушила фільмувати навколосвітню подорож. Це зараз звучить вражаюче, а уявіть, наскільки це рішення було потужними сто років тому — у часи, коли наші панянки не наважувалися покидати місто, а країну й поготів.
Народилася в невеличкому селі на Львівщині в сім’ї священника, але зрання зрозуміла, що села їй замало. Вчилася книговедення та вступила до драматичної школи. Відвідувала курс комерційної діяльності для жінок та навчалася на курсах акторського мистецтва. Захопилася кіно, керувала двома кінотеатрами в Тернополі. Поїхала до Парижа вчитися знімання документального кіно і згодом подалась у світові мандри, щоб якомога краще пізнати культуру інших народів.
Їздила в Північну Африку, у Марокко. Згодом описала свою подорож у книжці «Чар Марока». У грудні 1931 року підписала контракт із товариством «Опторг Юнан-Фу» щодо створення документальних нарисів та поїхала в навколосвітню подорож. Через Цейлон у французький Індокитай, відвідала Лаос, Камбоджу, провінцію Юньнань, Сіам, Малайський архіпелаг, Яву та Балі, Таїті, Австралію і Нову Зеландію, США та Канаду. Свої враження та світлини зібрала в книжках «З країни рижу та опію» та «Далекі обрії». І, звичайно, стала іконою феміністок Галичини.
Просто подивіться на неї та її світлини. Усе одразу стає на свої місця: ця українка випередила свій час. Зараз би вона була іконою жіночого руху, стилю, активної позиції та жаги до життя. Та чому ж «була б»? Вона і є.
Яблонська писала: «Україна — вічне джерело моєї наснаги, я вибрала мову й цю країну, тому що це вибір моєї любові. А те, що вибирає любов, — найфантастичніше в цьому світі». Як не погодитися?
До речі, усі права на її книжки ми купили для @underbooks_app і вже працюємо над записом. Буду тримати в курсі!
Сьогодні хочу чути про жінок, які надихають своїм прикладом. Розкажу і я про таку — Софію Яблонську.
Я «познайомилася» з нею, коли ми шукали автобіографічні книжки цікавих українців та українок для @underbooks_app І одразу закохалась.
Софія Яблонська — українська фотографка, відеографка, письменниця та мандрівниця (зараз би її назвали тревел-блогеркою), яка на початку XX сторіччя показала дулю суспільним стереотипам про місце жінки й вирушила фільмувати навколосвітню подорож. Це зараз звучить вражаюче, а уявіть, наскільки це рішення було потужними сто років тому — у часи, коли наші панянки не наважувалися покидати місто, а країну й поготів.
Народилася в невеличкому селі на Львівщині в сім’ї священника, але зрання зрозуміла, що села їй замало. Вчилася книговедення та вступила до драматичної школи. Відвідувала курс комерційної діяльності для жінок та навчалася на курсах акторського мистецтва. Захопилася кіно, керувала двома кінотеатрами в Тернополі. Поїхала до Парижа вчитися знімання документального кіно і згодом подалась у світові мандри, щоб якомога краще пізнати культуру інших народів.
Їздила в Північну Африку, у Марокко. Згодом описала свою подорож у книжці «Чар Марока». У грудні 1931 року підписала контракт із товариством «Опторг Юнан-Фу» щодо створення документальних нарисів та поїхала в навколосвітню подорож. Через Цейлон у французький Індокитай, відвідала Лаос, Камбоджу, провінцію Юньнань, Сіам, Малайський архіпелаг, Яву та Балі, Таїті, Австралію і Нову Зеландію, США та Канаду. Свої враження та світлини зібрала в книжках «З країни рижу та опію» та «Далекі обрії». І, звичайно, стала іконою феміністок Галичини.
Просто подивіться на неї та її світлини. Усе одразу стає на свої місця: ця українка випередила свій час. Зараз би вона була іконою жіночого руху, стилю, активної позиції та жаги до життя. Та чому ж «була б»? Вона і є.
Яблонська писала: «Україна — вічне джерело моєї наснаги, я вибрала мову й цю країну, тому що це вибір моєї любові. А те, що вибирає любов, — найфантастичніше в цьому світі». Як не погодитися?
До речі, усі права на її книжки ми купили для @underbooks_app і вже працюємо над записом. Буду тримати в курсі!
Дуже класний день❤️
Зібрано майже 4000000 гривень завдяки сміливості та свідомості🤞🏼🤞🏼🤞🏼
Пишаюся своїми учнями 🫶🏼 @jekinstar @kurgan_ram @amil_kurganagregat @kultivator_dj ❤️
Дуже класний день❤️
Зібрано майже 4000000 гривень завдяки сміливості та свідомості🤞🏼🤞🏼🤞🏼
Пишаюся своїми учнями 🫶🏼 @jekinstar @kurgan_ram @amil_kurganagregat @kultivator_dj ❤️
Дуже класний день❤️
Зібрано майже 4000000 гривень завдяки сміливості та свідомості🤞🏼🤞🏼🤞🏼
Пишаюся своїми учнями 🫶🏼 @jekinstar @kurgan_ram @amil_kurganagregat @kultivator_dj ❤️
Дуже класний день❤️
Зібрано майже 4000000 гривень завдяки сміливості та свідомості🤞🏼🤞🏼🤞🏼
Пишаюся своїми учнями 🫶🏼 @jekinstar @kurgan_ram @amil_kurganagregat @kultivator_dj ❤️
Дуже класний день❤️
Зібрано майже 4000000 гривень завдяки сміливості та свідомості🤞🏼🤞🏼🤞🏼
Пишаюся своїми учнями 🫶🏼 @jekinstar @kurgan_ram @amil_kurganagregat @kultivator_dj ❤️
Дуже класний день❤️
Зібрано майже 4000000 гривень завдяки сміливості та свідомості🤞🏼🤞🏼🤞🏼
Пишаюся своїми учнями 🫶🏼 @jekinstar @kurgan_ram @amil_kurganagregat @kultivator_dj ❤️
Подарунки — це завжди приємно. А подарунки для найближчих (зокрема для себе) з доставкою @nova.global.shopping — ще й зручно та економно.
Замовляйте товари з Європи чи Америки, у полі «адреса» вказуйте дані із сайту NP Shopping. Коли отримаєте трекінг, впишіть його та скористайтеся промокодом npastafieva — матимете знижку 20 % на доставку посилки до 5 кг!
Промокод діє до 31 березня. Вдалого шопінгу!
#ad