Dasha Astafieva Top 100 Instagram Photos and Posts

Related Posts

Share This Post

Most liked photo of Dasha Astafieva with over 91.7K likes is the following photo

Most liked Instagram photo of Dasha Astafieva
We have around 101 most liked photos of Dasha Astafieva with the thumbnails listed below. Click on any of them to view the full image along with its caption, like count, and a button to download the photo.

Dasha Astafieva Instagram - Жінки величезної сили та нещасного кохання.

Іноді я хочу, аби дівчата, які перебувають у важких стосунках, побачили себе очима інших. Вони би побачили, скільки в них енергії, любові, краси й могуття. Вони би здивувалися, які вони насправді. Вони би пішли.

Я знаю, як це — жити з чоловіком, який себе не поважає. Ти, як жабеня, варишся в олії чужого напруження. Спочатку закохуєшся в людину, яка, як і будь-хто, має свої комплекси, тріщинки й нерівності. «Усі ми люди, усі з минулим», — справедливо думаєш ти, бо й сама притягла свій багаж дивного досвіду в нові стосунки. Але, буває, із часом ти помічаєш, що тріщинки — то насправді прірва, у яку зливається і твоя енергія, а нерівності — пагорби, через які ти маєш продиратися щодня. Коханий виявляється людиною без поваги до себе, і, як наслідок, — до оточення. І ти, озброївшись терпінням, починаєш тягнути на собі всі стосунки. Боротися не лише за свій настрій, але й за його стан. Бути опорою, вірою, силою, наснагою не лише для себе, але й для чоловіка. Це важко, але ти преш, як паротяг, — ти ж надійна партнерка.

Але… краще не стає. Він бачить, що ти сильніша, спритніша, добріша, що ти маєш ресурс на двох, і починає ненавидіти себе сильніше за слабкість, а тебе — лупити макогоном за силу. Йому хочеться, аби ти спустилася до його рівня й не демонструвала альтернативну поведінку. Виходить замкнене коло: чим більше ти докладаєш зусиль до стосунків, тим гіршими вони стають.

Ти починаєш вірити кривднику. Можливо, ти й справді дурна, потворна, істерична й дивна. Можливо, ти й справді нікому не потрібна? Можливо, ти собі вигадала ідеальні стосунки, яких не існує? Адже як інакше пояснити це глибоке нещастя? От тут, люба, і важливо побачити себе очима інших. Звернутися по допомогу чи підтримку. Спитати поради людини, яка знала тебе «до». Відчути себе в інших обставинах і компанії.

Стосунки у всіх різні. Але коли тобі здається, що ти нещаслива у своїх, зазвичай тобі не здається. Хочу, аби кожна сильна дівчинка це почула.
Dasha Astafieva Instagram - Жінки величезної сили та нещасного кохання.

Іноді я хочу, аби дівчата, які перебувають у важких стосунках, побачили себе очима інших. Вони би побачили, скільки в них енергії, любові, краси й могуття. Вони би здивувалися, які вони насправді. Вони би пішли.

Я знаю, як це — жити з чоловіком, який себе не поважає. Ти, як жабеня, варишся в олії чужого напруження. Спочатку закохуєшся в людину, яка, як і будь-хто, має свої комплекси, тріщинки й нерівності. «Усі ми люди, усі з минулим», — справедливо думаєш ти, бо й сама притягла свій багаж дивного досвіду в нові стосунки. Але, буває, із часом ти помічаєш, що тріщинки — то насправді прірва, у яку зливається і твоя енергія, а нерівності — пагорби, через які ти маєш продиратися щодня. Коханий виявляється людиною без поваги до себе, і, як наслідок, — до оточення. І ти, озброївшись терпінням, починаєш тягнути на собі всі стосунки. Боротися не лише за свій настрій, але й за його стан. Бути опорою, вірою, силою, наснагою не лише для себе, але й для чоловіка. Це важко, але ти преш, як паротяг, — ти ж надійна партнерка.

Але… краще не стає. Він бачить, що ти сильніша, спритніша, добріша, що ти маєш ресурс на двох, і починає ненавидіти себе сильніше за слабкість, а тебе — лупити макогоном за силу. Йому хочеться, аби ти спустилася до його рівня й не демонструвала альтернативну поведінку. Виходить замкнене коло: чим більше ти докладаєш зусиль до стосунків, тим гіршими вони стають.

Ти починаєш вірити кривднику. Можливо, ти й справді дурна, потворна, істерична й дивна. Можливо, ти й справді нікому не потрібна? Можливо, ти собі вигадала ідеальні стосунки, яких не існує? Адже як інакше пояснити це глибоке нещастя? От тут, люба, і важливо побачити себе очима інших. Звернутися по допомогу чи підтримку. Спитати поради людини, яка знала тебе «до». Відчути себе в інших обставинах і компанії.

Стосунки у всіх різні. Але коли тобі здається, що ти нещаслива у своїх, зазвичай тобі не здається. Хочу, аби кожна сильна дівчинка це почула.
Dasha Astafieva Instagram - • это все  нам будет сниться еще долго…
Сегодня, второй день безжалостной, подлой и беспощадней войны в моей родной стране, в Украине.
Мы просыпаемся от взрывов и звука сирен… точнее, мы не засыпаем.. Страх и нервы просто не дают! и этот звук навсегда останется в нашей памяти!
В памяти людей, которые абсолютно не были готовы к такой жизни. И заслужили ли?
Я впервые узнала, где подвал в моем доме. Здесь мы находимся с шести утра. Мой брат, я и все наши собаки.
[такими послушными они не были отродясь]
Я впервые узнала, что такое паралич, когда не можешь ничего сделать - в окне вспышки от взрывов.. ужасный звук, в доме все в пыли пепла.. невозможно одеться и обуться, собрать собак.. 
В нашем подъезде  остались люди из трех квартир,  в укрытии мы и семья, которые живут этажом ниже.
Еще одна квартира, где живут пожилые люди, которым уже сложно ходить. Они отказываются от любой помощи, и остаются дома. Но, мы с ними на связи.
Знаете. Я никогда стараюсь не жаловаться и не просить.
Но, сегодня, я не думаю о себе! Нужно думать о мире в сердце каждого из нас.о мире, который снится каждую секунду ,каждому дому.
Я и моя семья находимся в Киеве! Мы остаемся дома, и готовы защищать и помогать каждому, кто в этом нуждается.
Мне не верится, что все это правда… и я сейчас вещаю из подвала, не понимая, что нас всех ждет. Люди принимают разные решения… мы единогласно здесь! В Киеве. С теми, кто защищает и отдает жизни за нас!
Я благодарна каждому, кто не предал и любит свою страну, не зря здесь родился и даже если умрет, то не зря!
Украина - пример всему этому ,как выяснилось теперь призрачному миру ! Сколько дней мы просим о помощи и поддержке.. Украина - Пример великого духа, бесстрашия и единения в миг!

#хуйвойне #славаукраине
Dasha Astafieva Instagram - • это все  нам будет сниться еще долго…
Сегодня, второй день безжалостной, подлой и беспощадней войны в моей родной стране, в Украине.
Мы просыпаемся от взрывов и звука сирен… точнее, мы не засыпаем.. Страх и нервы просто не дают! и этот звук навсегда останется в нашей памяти!
В памяти людей, которые абсолютно не были готовы к такой жизни. И заслужили ли?
Я впервые узнала, где подвал в моем доме. Здесь мы находимся с шести утра. Мой брат, я и все наши собаки.
[такими послушными они не были отродясь]
Я впервые узнала, что такое паралич, когда не можешь ничего сделать - в окне вспышки от взрывов.. ужасный звук, в доме все в пыли пепла.. невозможно одеться и обуться, собрать собак.. 
В нашем подъезде  остались люди из трех квартир,  в укрытии мы и семья, которые живут этажом ниже.
Еще одна квартира, где живут пожилые люди, которым уже сложно ходить. Они отказываются от любой помощи, и остаются дома. Но, мы с ними на связи.
Знаете. Я никогда стараюсь не жаловаться и не просить.
Но, сегодня, я не думаю о себе! Нужно думать о мире в сердце каждого из нас.о мире, который снится каждую секунду ,каждому дому.
Я и моя семья находимся в Киеве! Мы остаемся дома, и готовы защищать и помогать каждому, кто в этом нуждается.
Мне не верится, что все это правда… и я сейчас вещаю из подвала, не понимая, что нас всех ждет. Люди принимают разные решения… мы единогласно здесь! В Киеве. С теми, кто защищает и отдает жизни за нас!
Я благодарна каждому, кто не предал и любит свою страну, не зря здесь родился и даже если умрет, то не зря!
Украина - пример всему этому ,как выяснилось теперь призрачному миру ! Сколько дней мы просим о помощи и поддержке.. Украина - Пример великого духа, бесстрашия и единения в миг!

#хуйвойне #славаукраине
Dasha Astafieva Instagram - • это все  нам будет сниться еще долго…
Сегодня, второй день безжалостной, подлой и беспощадней войны в моей родной стране, в Украине.
Мы просыпаемся от взрывов и звука сирен… точнее, мы не засыпаем.. Страх и нервы просто не дают! и этот звук навсегда останется в нашей памяти!
В памяти людей, которые абсолютно не были готовы к такой жизни. И заслужили ли?
Я впервые узнала, где подвал в моем доме. Здесь мы находимся с шести утра. Мой брат, я и все наши собаки.
[такими послушными они не были отродясь]
Я впервые узнала, что такое паралич, когда не можешь ничего сделать - в окне вспышки от взрывов.. ужасный звук, в доме все в пыли пепла.. невозможно одеться и обуться, собрать собак.. 
В нашем подъезде  остались люди из трех квартир,  в укрытии мы и семья, которые живут этажом ниже.
Еще одна квартира, где живут пожилые люди, которым уже сложно ходить. Они отказываются от любой помощи, и остаются дома. Но, мы с ними на связи.
Знаете. Я никогда стараюсь не жаловаться и не просить.
Но, сегодня, я не думаю о себе! Нужно думать о мире в сердце каждого из нас.о мире, который снится каждую секунду ,каждому дому.
Я и моя семья находимся в Киеве! Мы остаемся дома, и готовы защищать и помогать каждому, кто в этом нуждается.
Мне не верится, что все это правда… и я сейчас вещаю из подвала, не понимая, что нас всех ждет. Люди принимают разные решения… мы единогласно здесь! В Киеве. С теми, кто защищает и отдает жизни за нас!
Я благодарна каждому, кто не предал и любит свою страну, не зря здесь родился и даже если умрет, то не зря!
Украина - пример всему этому ,как выяснилось теперь призрачному миру ! Сколько дней мы просим о помощи и поддержке.. Украина - Пример великого духа, бесстрашия и единения в миг!

#хуйвойне #славаукраине
Dasha Astafieva Instagram - • это все  нам будет сниться еще долго…
Сегодня, второй день безжалостной, подлой и беспощадней войны в моей родной стране, в Украине.
Мы просыпаемся от взрывов и звука сирен… точнее, мы не засыпаем.. Страх и нервы просто не дают! и этот звук навсегда останется в нашей памяти!
В памяти людей, которые абсолютно не были готовы к такой жизни. И заслужили ли?
Я впервые узнала, где подвал в моем доме. Здесь мы находимся с шести утра. Мой брат, я и все наши собаки.
[такими послушными они не были отродясь]
Я впервые узнала, что такое паралич, когда не можешь ничего сделать - в окне вспышки от взрывов.. ужасный звук, в доме все в пыли пепла.. невозможно одеться и обуться, собрать собак.. 
В нашем подъезде  остались люди из трех квартир,  в укрытии мы и семья, которые живут этажом ниже.
Еще одна квартира, где живут пожилые люди, которым уже сложно ходить. Они отказываются от любой помощи, и остаются дома. Но, мы с ними на связи.
Знаете. Я никогда стараюсь не жаловаться и не просить.
Но, сегодня, я не думаю о себе! Нужно думать о мире в сердце каждого из нас.о мире, который снится каждую секунду ,каждому дому.
Я и моя семья находимся в Киеве! Мы остаемся дома, и готовы защищать и помогать каждому, кто в этом нуждается.
Мне не верится, что все это правда… и я сейчас вещаю из подвала, не понимая, что нас всех ждет. Люди принимают разные решения… мы единогласно здесь! В Киеве. С теми, кто защищает и отдает жизни за нас!
Я благодарна каждому, кто не предал и любит свою страну, не зря здесь родился и даже если умрет, то не зря!
Украина - пример всему этому ,как выяснилось теперь призрачному миру ! Сколько дней мы просим о помощи и поддержке.. Украина - Пример великого духа, бесстрашия и единения в миг!

#хуйвойне #славаукраине
Dasha Astafieva Instagram - «Дякую за позицію» пролунало більше ніж 1000 разів у особистих,завдяки відомим відео, після порад не публікувати злочини росіян та смерті цивільних, бо, мовляв, українці й самі це бачать, а іноземці від цього «шарахаються й панікують». Чи треба казати, що від таких закликів «шарахнулася» саме я? Зараз я відійшла від усеосяжної люті та хочу сказати спокійно й виважено.

Варто зрозуміти просту річ: світ втрачає «інтерес» до нас. Звучить жахливо, утім так воно і є. Усі ахнули, підтримали, поспостерігали та, зрештою, пішли далі. Це не їхня війна. У нас і далі вмирають люди від рук тварин із боліт, а в них на обкладинці — Тейлор Свіфт. Деякі іноземці взагалі думають, що наша війна скінчилася, бо її перестало висвітлювати національне телебачення, а хтось просто не цікавиться нами, адже читати про концерти Бейонсе приємніше, ніж про геноцид українців, братські могили та насильство над полоненими. Але — блядь! Нічого не скінчилося! Війна триває! Наша місія — транслювати її світу. Показувати «страшні картинки», писати про воєнні злочини росіян, поширювати історії воїнів англійською. Хто, як не ми? Кому це треба?

Замовчування війни — це злочин. Світ має бачити те, що росія робить кожного, сука, дня. Тільки так ми впливатимемо на ставлення людей до нашого ворога і зменшуватимемо лояльність до росіян. Усе просто: чим більше іноземців знають правду, тим більше світова спільнота підтримує нас, а міжнародні політики допомагають нам гасити окупантів. Вважайте, кожен репост зберігає життя.

Я розумію, хочеться бути радісним і зручним. Хочеться транслювати ресторани й «Бурдж Халіфа» у вогниках. Хочеться дивитися на красу й жити нею. І, мабуть, особливо цього хочеться, коли у твою хату прилітає С-300. Ти дивишся на дах у полум’ї, що завалив усе твоє життя й кота, і думаєш: «Зараз, найголовніше, це нікому не показати, аби не налякати іноземців! Репостну краще юну Джулію Робертс, аби всім було приємно».
Нормально транслювати своє життя з усіма його радостями та вдачами. Джулія Робертс неперевершена в будь-якому віці. Але замовчувати війну, аби не зіпсувати свою «пінтерестну» сторінку — це нелюдське паскудство й жорстокість.
Dasha Astafieva Instagram - «Дякую за позицію» пролунало більше ніж 1000 разів у особистих,завдяки відомим відео, після порад не публікувати злочини росіян та смерті цивільних, бо, мовляв, українці й самі це бачать, а іноземці від цього «шарахаються й панікують». Чи треба казати, що від таких закликів «шарахнулася» саме я? Зараз я відійшла від усеосяжної люті та хочу сказати спокійно й виважено.

Варто зрозуміти просту річ: світ втрачає «інтерес» до нас. Звучить жахливо, утім так воно і є. Усі ахнули, підтримали, поспостерігали та, зрештою, пішли далі. Це не їхня війна. У нас і далі вмирають люди від рук тварин із боліт, а в них на обкладинці — Тейлор Свіфт. Деякі іноземці взагалі думають, що наша війна скінчилася, бо її перестало висвітлювати національне телебачення, а хтось просто не цікавиться нами, адже читати про концерти Бейонсе приємніше, ніж про геноцид українців, братські могили та насильство над полоненими. Але — блядь! Нічого не скінчилося! Війна триває! Наша місія — транслювати її світу. Показувати «страшні картинки», писати про воєнні злочини росіян, поширювати історії воїнів англійською. Хто, як не ми? Кому це треба?

Замовчування війни — це злочин. Світ має бачити те, що росія робить кожного, сука, дня. Тільки так ми впливатимемо на ставлення людей до нашого ворога і зменшуватимемо лояльність до росіян. Усе просто: чим більше іноземців знають правду, тим більше світова спільнота підтримує нас, а міжнародні політики допомагають нам гасити окупантів. Вважайте, кожен репост зберігає життя.

Я розумію, хочеться бути радісним і зручним. Хочеться транслювати ресторани й «Бурдж Халіфа» у вогниках. Хочеться дивитися на красу й жити нею. І, мабуть, особливо цього хочеться, коли у твою хату прилітає С-300. Ти дивишся на дах у полум’ї, що завалив усе твоє життя й кота, і думаєш: «Зараз, найголовніше, це нікому не показати, аби не налякати іноземців! Репостну краще юну Джулію Робертс, аби всім було приємно».
Нормально транслювати своє життя з усіма його радостями та вдачами. Джулія Робертс неперевершена в будь-якому віці. Але замовчувати війну, аби не зіпсувати свою «пінтерестну» сторінку — це нелюдське паскудство й жорстокість.
Dasha Astafieva Instagram - «Дякую за позицію» пролунало більше ніж 1000 разів у особистих,завдяки відомим відео, після порад не публікувати злочини росіян та смерті цивільних, бо, мовляв, українці й самі це бачать, а іноземці від цього «шарахаються й панікують». Чи треба казати, що від таких закликів «шарахнулася» саме я? Зараз я відійшла від усеосяжної люті та хочу сказати спокійно й виважено.

Варто зрозуміти просту річ: світ втрачає «інтерес» до нас. Звучить жахливо, утім так воно і є. Усі ахнули, підтримали, поспостерігали та, зрештою, пішли далі. Це не їхня війна. У нас і далі вмирають люди від рук тварин із боліт, а в них на обкладинці — Тейлор Свіфт. Деякі іноземці взагалі думають, що наша війна скінчилася, бо її перестало висвітлювати національне телебачення, а хтось просто не цікавиться нами, адже читати про концерти Бейонсе приємніше, ніж про геноцид українців, братські могили та насильство над полоненими. Але — блядь! Нічого не скінчилося! Війна триває! Наша місія — транслювати її світу. Показувати «страшні картинки», писати про воєнні злочини росіян, поширювати історії воїнів англійською. Хто, як не ми? Кому це треба?

Замовчування війни — це злочин. Світ має бачити те, що росія робить кожного, сука, дня. Тільки так ми впливатимемо на ставлення людей до нашого ворога і зменшуватимемо лояльність до росіян. Усе просто: чим більше іноземців знають правду, тим більше світова спільнота підтримує нас, а міжнародні політики допомагають нам гасити окупантів. Вважайте, кожен репост зберігає життя.

Я розумію, хочеться бути радісним і зручним. Хочеться транслювати ресторани й «Бурдж Халіфа» у вогниках. Хочеться дивитися на красу й жити нею. І, мабуть, особливо цього хочеться, коли у твою хату прилітає С-300. Ти дивишся на дах у полум’ї, що завалив усе твоє життя й кота, і думаєш: «Зараз, найголовніше, це нікому не показати, аби не налякати іноземців! Репостну краще юну Джулію Робертс, аби всім було приємно».
Нормально транслювати своє життя з усіма його радостями та вдачами. Джулія Робертс неперевершена в будь-якому віці. Але замовчувати війну, аби не зіпсувати свою «пінтерестну» сторінку — це нелюдське паскудство й жорстокість.
Dasha Astafieva Instagram - «Дякую за позицію» пролунало більше ніж 1000 разів у особистих,завдяки відомим відео, після порад не публікувати злочини росіян та смерті цивільних, бо, мовляв, українці й самі це бачать, а іноземці від цього «шарахаються й панікують». Чи треба казати, що від таких закликів «шарахнулася» саме я? Зараз я відійшла від усеосяжної люті та хочу сказати спокійно й виважено.

Варто зрозуміти просту річ: світ втрачає «інтерес» до нас. Звучить жахливо, утім так воно і є. Усі ахнули, підтримали, поспостерігали та, зрештою, пішли далі. Це не їхня війна. У нас і далі вмирають люди від рук тварин із боліт, а в них на обкладинці — Тейлор Свіфт. Деякі іноземці взагалі думають, що наша війна скінчилася, бо її перестало висвітлювати національне телебачення, а хтось просто не цікавиться нами, адже читати про концерти Бейонсе приємніше, ніж про геноцид українців, братські могили та насильство над полоненими. Але — блядь! Нічого не скінчилося! Війна триває! Наша місія — транслювати її світу. Показувати «страшні картинки», писати про воєнні злочини росіян, поширювати історії воїнів англійською. Хто, як не ми? Кому це треба?

Замовчування війни — це злочин. Світ має бачити те, що росія робить кожного, сука, дня. Тільки так ми впливатимемо на ставлення людей до нашого ворога і зменшуватимемо лояльність до росіян. Усе просто: чим більше іноземців знають правду, тим більше світова спільнота підтримує нас, а міжнародні політики допомагають нам гасити окупантів. Вважайте, кожен репост зберігає життя.

Я розумію, хочеться бути радісним і зручним. Хочеться транслювати ресторани й «Бурдж Халіфа» у вогниках. Хочеться дивитися на красу й жити нею. І, мабуть, особливо цього хочеться, коли у твою хату прилітає С-300. Ти дивишся на дах у полум’ї, що завалив усе твоє життя й кота, і думаєш: «Зараз, найголовніше, це нікому не показати, аби не налякати іноземців! Репостну краще юну Джулію Робертс, аби всім було приємно».
Нормально транслювати своє життя з усіма його радостями та вдачами. Джулія Робертс неперевершена в будь-якому віці. Але замовчувати війну, аби не зіпсувати свою «пінтерестну» сторінку — це нелюдське паскудство й жорстокість.
Dasha Astafieva Instagram - Ось вам суботні думки:

Як же багато ми складаємо на своє кладовище амбіцій.

Думаю, у кожного є старі мрії, тихенько сховані якомога далі в темну шухлядку з написом «Не сталося». Ми ховаємо їх від себе та світу, бо бажання не реалізувалися через батьків, суспільство, особисту невпевненість, життєву драму або елементарну лінь. Комусь хотілося стати акторкою, але вона все життя чула від рідних, що з такими щиколотками зірками не стають і треба менше їсти. Як тут повірити в себе, якщо тебе дражнять найближчі? Комусь навіяли слабкість і залежність від сили рідних: «У які такі ландони-паріжі ти збираєшся їхати вчитися? Згинеш же без мамки. Залишайся в Збаражі…». А комусь просто не стало сил боротися проти стереотипів чи самокопання.

Тисячі розгублених душ тягнуть за собою потаємне нездійснене. І воно тисне. Здається, що твоє життя — велика помилка, адже насправді тобі судилося бігати коридорами NASA, кіностудії «Paramount Pictures» чи корпоративної штаб-квартири Apple Inc (потрібне підкреслити) та дурити всім голову своїми капризами. А ти тут — у черзі по рибну котлетку за знижкою. Знаю, про що кажу: мене доволі часто муляло це відчуття ніяковості — як сорока в сливах.

Але  здається, що за кожну свою мрію ми несемо відповідальність, як за дитину. Внутрішню дитину. Викинути її чи забути, як частину себе, неможливо. Тому, якщо кортіло, але не вистачило на неї ресурсу в ранньому віці, слід повернутися до неї пізніше. Немає нічого ганебного в нових захопленнях «не в 16». Ба більше — проактивні диваки викликають захват. Історії про дідуганів і бабусь, які шукають себе у 70 , завжди збирають якісь крейзі охоплення, бо це насправді тиха сподіванка кожного, що він теж так зможе. Життя — це не те, ким ви стали на цей час. Це те, до чого ви невпинно рухаєтеся.
Зичу кожному наснаги колись заглянути на своє кладовище амбіцій, плюнути та голосно вилаятися: «Та якого біса?! Я спробую, чом би й ні?».

рухаєтеся.

PS: бляха, між деякими фото відстань десятиріччя😅
Dasha Astafieva Instagram - Ось вам суботні думки:

Як же багато ми складаємо на своє кладовище амбіцій.

Думаю, у кожного є старі мрії, тихенько сховані якомога далі в темну шухлядку з написом «Не сталося». Ми ховаємо їх від себе та світу, бо бажання не реалізувалися через батьків, суспільство, особисту невпевненість, життєву драму або елементарну лінь. Комусь хотілося стати акторкою, але вона все життя чула від рідних, що з такими щиколотками зірками не стають і треба менше їсти. Як тут повірити в себе, якщо тебе дражнять найближчі? Комусь навіяли слабкість і залежність від сили рідних: «У які такі ландони-паріжі ти збираєшся їхати вчитися? Згинеш же без мамки. Залишайся в Збаражі…». А комусь просто не стало сил боротися проти стереотипів чи самокопання.

Тисячі розгублених душ тягнуть за собою потаємне нездійснене. І воно тисне. Здається, що твоє життя — велика помилка, адже насправді тобі судилося бігати коридорами NASA, кіностудії «Paramount Pictures» чи корпоративної штаб-квартири Apple Inc (потрібне підкреслити) та дурити всім голову своїми капризами. А ти тут — у черзі по рибну котлетку за знижкою. Знаю, про що кажу: мене доволі часто муляло це відчуття ніяковості — як сорока в сливах.

Але  здається, що за кожну свою мрію ми несемо відповідальність, як за дитину. Внутрішню дитину. Викинути її чи забути, як частину себе, неможливо. Тому, якщо кортіло, але не вистачило на неї ресурсу в ранньому віці, слід повернутися до неї пізніше. Немає нічого ганебного в нових захопленнях «не в 16». Ба більше — проактивні диваки викликають захват. Історії про дідуганів і бабусь, які шукають себе у 70 , завжди збирають якісь крейзі охоплення, бо це насправді тиха сподіванка кожного, що він теж так зможе. Життя — це не те, ким ви стали на цей час. Це те, до чого ви невпинно рухаєтеся.
Зичу кожному наснаги колись заглянути на своє кладовище амбіцій, плюнути та голосно вилаятися: «Та якого біса?! Я спробую, чом би й ні?».

рухаєтеся.

PS: бляха, між деякими фото відстань десятиріччя😅
Dasha Astafieva Instagram - Ось вам суботні думки:

Як же багато ми складаємо на своє кладовище амбіцій.

Думаю, у кожного є старі мрії, тихенько сховані якомога далі в темну шухлядку з написом «Не сталося». Ми ховаємо їх від себе та світу, бо бажання не реалізувалися через батьків, суспільство, особисту невпевненість, життєву драму або елементарну лінь. Комусь хотілося стати акторкою, але вона все життя чула від рідних, що з такими щиколотками зірками не стають і треба менше їсти. Як тут повірити в себе, якщо тебе дражнять найближчі? Комусь навіяли слабкість і залежність від сили рідних: «У які такі ландони-паріжі ти збираєшся їхати вчитися? Згинеш же без мамки. Залишайся в Збаражі…». А комусь просто не стало сил боротися проти стереотипів чи самокопання.

Тисячі розгублених душ тягнуть за собою потаємне нездійснене. І воно тисне. Здається, що твоє життя — велика помилка, адже насправді тобі судилося бігати коридорами NASA, кіностудії «Paramount Pictures» чи корпоративної штаб-квартири Apple Inc (потрібне підкреслити) та дурити всім голову своїми капризами. А ти тут — у черзі по рибну котлетку за знижкою. Знаю, про що кажу: мене доволі часто муляло це відчуття ніяковості — як сорока в сливах.

Але  здається, що за кожну свою мрію ми несемо відповідальність, як за дитину. Внутрішню дитину. Викинути її чи забути, як частину себе, неможливо. Тому, якщо кортіло, але не вистачило на неї ресурсу в ранньому віці, слід повернутися до неї пізніше. Немає нічого ганебного в нових захопленнях «не в 16». Ба більше — проактивні диваки викликають захват. Історії про дідуганів і бабусь, які шукають себе у 70 , завжди збирають якісь крейзі охоплення, бо це насправді тиха сподіванка кожного, що він теж так зможе. Життя — це не те, ким ви стали на цей час. Це те, до чого ви невпинно рухаєтеся.
Зичу кожному наснаги колись заглянути на своє кладовище амбіцій, плюнути та голосно вилаятися: «Та якого біса?! Я спробую, чом би й ні?».

рухаєтеся.

PS: бляха, між деякими фото відстань десятиріччя😅
Dasha Astafieva Instagram - Ось вам суботні думки:

Як же багато ми складаємо на своє кладовище амбіцій.

Думаю, у кожного є старі мрії, тихенько сховані якомога далі в темну шухлядку з написом «Не сталося». Ми ховаємо їх від себе та світу, бо бажання не реалізувалися через батьків, суспільство, особисту невпевненість, життєву драму або елементарну лінь. Комусь хотілося стати акторкою, але вона все життя чула від рідних, що з такими щиколотками зірками не стають і треба менше їсти. Як тут повірити в себе, якщо тебе дражнять найближчі? Комусь навіяли слабкість і залежність від сили рідних: «У які такі ландони-паріжі ти збираєшся їхати вчитися? Згинеш же без мамки. Залишайся в Збаражі…». А комусь просто не стало сил боротися проти стереотипів чи самокопання.

Тисячі розгублених душ тягнуть за собою потаємне нездійснене. І воно тисне. Здається, що твоє життя — велика помилка, адже насправді тобі судилося бігати коридорами NASA, кіностудії «Paramount Pictures» чи корпоративної штаб-квартири Apple Inc (потрібне підкреслити) та дурити всім голову своїми капризами. А ти тут — у черзі по рибну котлетку за знижкою. Знаю, про що кажу: мене доволі часто муляло це відчуття ніяковості — як сорока в сливах.

Але  здається, що за кожну свою мрію ми несемо відповідальність, як за дитину. Внутрішню дитину. Викинути її чи забути, як частину себе, неможливо. Тому, якщо кортіло, але не вистачило на неї ресурсу в ранньому віці, слід повернутися до неї пізніше. Немає нічого ганебного в нових захопленнях «не в 16». Ба більше — проактивні диваки викликають захват. Історії про дідуганів і бабусь, які шукають себе у 70 , завжди збирають якісь крейзі охоплення, бо це насправді тиха сподіванка кожного, що він теж так зможе. Життя — це не те, ким ви стали на цей час. Це те, до чого ви невпинно рухаєтеся.
Зичу кожному наснаги колись заглянути на своє кладовище амбіцій, плюнути та голосно вилаятися: «Та якого біса?! Я спробую, чом би й ні?».

рухаєтеся.

PS: бляха, між деякими фото відстань десятиріччя😅
Dasha Astafieva Instagram - Ось вам суботні думки:

Як же багато ми складаємо на своє кладовище амбіцій.

Думаю, у кожного є старі мрії, тихенько сховані якомога далі в темну шухлядку з написом «Не сталося». Ми ховаємо їх від себе та світу, бо бажання не реалізувалися через батьків, суспільство, особисту невпевненість, життєву драму або елементарну лінь. Комусь хотілося стати акторкою, але вона все життя чула від рідних, що з такими щиколотками зірками не стають і треба менше їсти. Як тут повірити в себе, якщо тебе дражнять найближчі? Комусь навіяли слабкість і залежність від сили рідних: «У які такі ландони-паріжі ти збираєшся їхати вчитися? Згинеш же без мамки. Залишайся в Збаражі…». А комусь просто не стало сил боротися проти стереотипів чи самокопання.

Тисячі розгублених душ тягнуть за собою потаємне нездійснене. І воно тисне. Здається, що твоє життя — велика помилка, адже насправді тобі судилося бігати коридорами NASA, кіностудії «Paramount Pictures» чи корпоративної штаб-квартири Apple Inc (потрібне підкреслити) та дурити всім голову своїми капризами. А ти тут — у черзі по рибну котлетку за знижкою. Знаю, про що кажу: мене доволі часто муляло це відчуття ніяковості — як сорока в сливах.

Але  здається, що за кожну свою мрію ми несемо відповідальність, як за дитину. Внутрішню дитину. Викинути її чи забути, як частину себе, неможливо. Тому, якщо кортіло, але не вистачило на неї ресурсу в ранньому віці, слід повернутися до неї пізніше. Немає нічого ганебного в нових захопленнях «не в 16». Ба більше — проактивні диваки викликають захват. Історії про дідуганів і бабусь, які шукають себе у 70 , завжди збирають якісь крейзі охоплення, бо це насправді тиха сподіванка кожного, що він теж так зможе. Життя — це не те, ким ви стали на цей час. Це те, до чого ви невпинно рухаєтеся.
Зичу кожному наснаги колись заглянути на своє кладовище амбіцій, плюнути та голосно вилаятися: «Та якого біса?! Я спробую, чом би й ні?».

рухаєтеся.

PS: бляха, між деякими фото відстань десятиріччя😅
Dasha Astafieva Instagram - Ось вам суботні думки:

Як же багато ми складаємо на своє кладовище амбіцій.

Думаю, у кожного є старі мрії, тихенько сховані якомога далі в темну шухлядку з написом «Не сталося». Ми ховаємо їх від себе та світу, бо бажання не реалізувалися через батьків, суспільство, особисту невпевненість, життєву драму або елементарну лінь. Комусь хотілося стати акторкою, але вона все життя чула від рідних, що з такими щиколотками зірками не стають і треба менше їсти. Як тут повірити в себе, якщо тебе дражнять найближчі? Комусь навіяли слабкість і залежність від сили рідних: «У які такі ландони-паріжі ти збираєшся їхати вчитися? Згинеш же без мамки. Залишайся в Збаражі…». А комусь просто не стало сил боротися проти стереотипів чи самокопання.

Тисячі розгублених душ тягнуть за собою потаємне нездійснене. І воно тисне. Здається, що твоє життя — велика помилка, адже насправді тобі судилося бігати коридорами NASA, кіностудії «Paramount Pictures» чи корпоративної штаб-квартири Apple Inc (потрібне підкреслити) та дурити всім голову своїми капризами. А ти тут — у черзі по рибну котлетку за знижкою. Знаю, про що кажу: мене доволі часто муляло це відчуття ніяковості — як сорока в сливах.

Але  здається, що за кожну свою мрію ми несемо відповідальність, як за дитину. Внутрішню дитину. Викинути її чи забути, як частину себе, неможливо. Тому, якщо кортіло, але не вистачило на неї ресурсу в ранньому віці, слід повернутися до неї пізніше. Немає нічого ганебного в нових захопленнях «не в 16». Ба більше — проактивні диваки викликають захват. Історії про дідуганів і бабусь, які шукають себе у 70 , завжди збирають якісь крейзі охоплення, бо це насправді тиха сподіванка кожного, що він теж так зможе. Життя — це не те, ким ви стали на цей час. Це те, до чого ви невпинно рухаєтеся.
Зичу кожному наснаги колись заглянути на своє кладовище амбіцій, плюнути та голосно вилаятися: «Та якого біса?! Я спробую, чом би й ні?».

рухаєтеся.

PS: бляха, між деякими фото відстань десятиріччя😅
Dasha Astafieva Instagram - Ось вам суботні думки:

Як же багато ми складаємо на своє кладовище амбіцій.

Думаю, у кожного є старі мрії, тихенько сховані якомога далі в темну шухлядку з написом «Не сталося». Ми ховаємо їх від себе та світу, бо бажання не реалізувалися через батьків, суспільство, особисту невпевненість, життєву драму або елементарну лінь. Комусь хотілося стати акторкою, але вона все життя чула від рідних, що з такими щиколотками зірками не стають і треба менше їсти. Як тут повірити в себе, якщо тебе дражнять найближчі? Комусь навіяли слабкість і залежність від сили рідних: «У які такі ландони-паріжі ти збираєшся їхати вчитися? Згинеш же без мамки. Залишайся в Збаражі…». А комусь просто не стало сил боротися проти стереотипів чи самокопання.

Тисячі розгублених душ тягнуть за собою потаємне нездійснене. І воно тисне. Здається, що твоє життя — велика помилка, адже насправді тобі судилося бігати коридорами NASA, кіностудії «Paramount Pictures» чи корпоративної штаб-квартири Apple Inc (потрібне підкреслити) та дурити всім голову своїми капризами. А ти тут — у черзі по рибну котлетку за знижкою. Знаю, про що кажу: мене доволі часто муляло це відчуття ніяковості — як сорока в сливах.

Але  здається, що за кожну свою мрію ми несемо відповідальність, як за дитину. Внутрішню дитину. Викинути її чи забути, як частину себе, неможливо. Тому, якщо кортіло, але не вистачило на неї ресурсу в ранньому віці, слід повернутися до неї пізніше. Немає нічого ганебного в нових захопленнях «не в 16». Ба більше — проактивні диваки викликають захват. Історії про дідуганів і бабусь, які шукають себе у 70 , завжди збирають якісь крейзі охоплення, бо це насправді тиха сподіванка кожного, що він теж так зможе. Життя — це не те, ким ви стали на цей час. Це те, до чого ви невпинно рухаєтеся.
Зичу кожному наснаги колись заглянути на своє кладовище амбіцій, плюнути та голосно вилаятися: «Та якого біса?! Я спробую, чом би й ні?».

рухаєтеся.

PS: бляха, між деякими фото відстань десятиріччя😅
Dasha Astafieva Instagram - Без слів.
Назавжди.
Слава Україні. 
Честь та Вдячність Захисникам.
Герої наші ангели назавжди.
Перемога за нами🇺🇦
Dasha Astafieva Instagram - Без слів.
Назавжди.
Слава Україні. 
Честь та Вдячність Захисникам.
Герої наші ангели назавжди.
Перемога за нами🇺🇦
Dasha Astafieva Instagram - Без слів.
Назавжди.
Слава Україні. 
Честь та Вдячність Захисникам.
Герої наші ангели назавжди.
Перемога за нами🇺🇦
Dasha Astafieva Instagram - Без слів.
Назавжди.
Слава Україні. 
Честь та Вдячність Захисникам.
Герої наші ангели назавжди.
Перемога за нами🇺🇦
Dasha Astafieva Instagram - Без слів.
Назавжди.
Слава Україні. 
Честь та Вдячність Захисникам.
Герої наші ангели назавжди.
Перемога за нами🇺🇦
Dasha Astafieva Instagram - Без слів.
Назавжди.
Слава Україні. 
Честь та Вдячність Захисникам.
Герої наші ангели назавжди.
Перемога за нами🇺🇦
Dasha Astafieva Instagram - Чому я не співаю.

Ледь не щодня мене питають, чи не хочу я повернутися на сцену. Зараз я відчуваю, що ні. Із розбитим серцем постійно відмовляю запитам на виступи.Не до веселих пісень і яскравого вбрання. Уявіть, зранку обстріл, а ввечері я в костюмі напівоголеного зайця заводжу своє: «Аво-авокадо, ммм».

Я не проти артистів, у жодному разі. Люди заробляють гроші, платять податки, дають робочі місця, збирають гроші на армію — усе це зараз надважливо. І тим більш їхня робота корисна для українців — від одного «Єдиного марафону» можна стріхою потекти, треба споживати різний український контент, і розважальний теж. Треба відчувати життя, співати та радіти, відволікатися та набиратися сил. І, звичайно, пісні можуть бути не лише про прутні й натяки на секс. Українські артисти зараз роблять дуже влучні й цікаві роботи. Але я… не відчуває себе зараз на сцені.

Пам’ятаєте, раніше ми читали українську літературу й такі: «О боже, ну чого вони всі страждають?». А зараз такі: «А-а-а». Мистецтво — це завжди зріз сучасності. Про що писати авторам в окопі? Про що малювати художникам, чиї друзі загинули? Про що казати кріпакам? Звичайно, про свій біль, несправедливість, почуття й життя, яке відбувається тут і зараз. Саме тому так важко читати історичні твори — вони про такі ж тяжкі часи, які ми переживаємо зараз.

Мені хочеться створювати не лише розважальний та освітній українській контент, але й бути частиною «зрізу часу». Бути потрібною та корисною сьогодні, аби завтра це теж мало сенс. 

А до співу… можливо, я повернуся після нашої перемоги.
Dasha Astafieva Instagram - Чому я не співаю.

Ледь не щодня мене питають, чи не хочу я повернутися на сцену. Зараз я відчуваю, що ні. Із розбитим серцем постійно відмовляю запитам на виступи.Не до веселих пісень і яскравого вбрання. Уявіть, зранку обстріл, а ввечері я в костюмі напівоголеного зайця заводжу своє: «Аво-авокадо, ммм».

Я не проти артистів, у жодному разі. Люди заробляють гроші, платять податки, дають робочі місця, збирають гроші на армію — усе це зараз надважливо. І тим більш їхня робота корисна для українців — від одного «Єдиного марафону» можна стріхою потекти, треба споживати різний український контент, і розважальний теж. Треба відчувати життя, співати та радіти, відволікатися та набиратися сил. І, звичайно, пісні можуть бути не лише про прутні й натяки на секс. Українські артисти зараз роблять дуже влучні й цікаві роботи. Але я… не відчуває себе зараз на сцені.

Пам’ятаєте, раніше ми читали українську літературу й такі: «О боже, ну чого вони всі страждають?». А зараз такі: «А-а-а». Мистецтво — це завжди зріз сучасності. Про що писати авторам в окопі? Про що малювати художникам, чиї друзі загинули? Про що казати кріпакам? Звичайно, про свій біль, несправедливість, почуття й життя, яке відбувається тут і зараз. Саме тому так важко читати історичні твори — вони про такі ж тяжкі часи, які ми переживаємо зараз.

Мені хочеться створювати не лише розважальний та освітній українській контент, але й бути частиною «зрізу часу». Бути потрібною та корисною сьогодні, аби завтра це теж мало сенс. 

А до співу… можливо, я повернуся після нашої перемоги.
Dasha Astafieva Instagram - Ану кажіть!
Dasha Astafieva Instagram - Ану кажіть!
Dasha Astafieva Instagram - Колір мого літа — червоний 🩸🩸🩸

Він трохи небезпечний, але палкий та жаркий. Колір полуниці, помади, яку хочеться нафарбувати перед побаченням, і емодзі серця, яке відправляєш близьким. Гарячий та привабливий. Колір кавуна, порічки та ніжного збентеження. Пристрасний та яскравий. Колір кохання. 

А ще я навіть можу описати смак цього кольору. Він для мене як червоний Shake «Pornstar»: у ньому екзотична кислинка маракуї, солодка ваніль та свіжість лайма. Щось спокусливе та манливе, солодке та збудне одночасно.  

Та й загалом @shake.ua «Pornstar» непогано метчиться з моїм луком у таку спеку, еге ж? Ми наче Зіта та Гіта, троянда та мак, pornstar та star.

А який колір та смак вашого літа? 

#реклама #DA #shake
Dasha Astafieva Instagram - Колір мого літа — червоний 🩸🩸🩸

Він трохи небезпечний, але палкий та жаркий. Колір полуниці, помади, яку хочеться нафарбувати перед побаченням, і емодзі серця, яке відправляєш близьким. Гарячий та привабливий. Колір кавуна, порічки та ніжного збентеження. Пристрасний та яскравий. Колір кохання. 

А ще я навіть можу описати смак цього кольору. Він для мене як червоний Shake «Pornstar»: у ньому екзотична кислинка маракуї, солодка ваніль та свіжість лайма. Щось спокусливе та манливе, солодке та збудне одночасно.  

Та й загалом @shake.ua «Pornstar» непогано метчиться з моїм луком у таку спеку, еге ж? Ми наче Зіта та Гіта, троянда та мак, pornstar та star.

А який колір та смак вашого літа? 

#реклама #DA #shake
Dasha Astafieva Instagram - Колір мого літа — червоний 🩸🩸🩸

Він трохи небезпечний, але палкий та жаркий. Колір полуниці, помади, яку хочеться нафарбувати перед побаченням, і емодзі серця, яке відправляєш близьким. Гарячий та привабливий. Колір кавуна, порічки та ніжного збентеження. Пристрасний та яскравий. Колір кохання. 

А ще я навіть можу описати смак цього кольору. Він для мене як червоний Shake «Pornstar»: у ньому екзотична кислинка маракуї, солодка ваніль та свіжість лайма. Щось спокусливе та манливе, солодке та збудне одночасно.  

Та й загалом @shake.ua «Pornstar» непогано метчиться з моїм луком у таку спеку, еге ж? Ми наче Зіта та Гіта, троянда та мак, pornstar та star.

А який колір та смак вашого літа? 

#реклама #DA #shake
Dasha Astafieva Instagram - Колір мого літа — червоний 🩸🩸🩸

Він трохи небезпечний, але палкий та жаркий. Колір полуниці, помади, яку хочеться нафарбувати перед побаченням, і емодзі серця, яке відправляєш близьким. Гарячий та привабливий. Колір кавуна, порічки та ніжного збентеження. Пристрасний та яскравий. Колір кохання. 

А ще я навіть можу описати смак цього кольору. Він для мене як червоний Shake «Pornstar»: у ньому екзотична кислинка маракуї, солодка ваніль та свіжість лайма. Щось спокусливе та манливе, солодке та збудне одночасно.  

Та й загалом @shake.ua «Pornstar» непогано метчиться з моїм луком у таку спеку, еге ж? Ми наче Зіта та Гіта, троянда та мак, pornstar та star.

А який колір та смак вашого літа? 

#реклама #DA #shake
Dasha Astafieva Instagram - Колір мого літа — червоний 🩸🩸🩸

Він трохи небезпечний, але палкий та жаркий. Колір полуниці, помади, яку хочеться нафарбувати перед побаченням, і емодзі серця, яке відправляєш близьким. Гарячий та привабливий. Колір кавуна, порічки та ніжного збентеження. Пристрасний та яскравий. Колір кохання. 

А ще я навіть можу описати смак цього кольору. Він для мене як червоний Shake «Pornstar»: у ньому екзотична кислинка маракуї, солодка ваніль та свіжість лайма. Щось спокусливе та манливе, солодке та збудне одночасно.  

Та й загалом @shake.ua «Pornstar» непогано метчиться з моїм луком у таку спеку, еге ж? Ми наче Зіта та Гіта, троянда та мак, pornstar та star.

А який колір та смак вашого літа? 

#реклама #DA #shake
Dasha Astafieva Instagram - Колір мого літа — червоний 🩸🩸🩸

Він трохи небезпечний, але палкий та жаркий. Колір полуниці, помади, яку хочеться нафарбувати перед побаченням, і емодзі серця, яке відправляєш близьким. Гарячий та привабливий. Колір кавуна, порічки та ніжного збентеження. Пристрасний та яскравий. Колір кохання. 

А ще я навіть можу описати смак цього кольору. Він для мене як червоний Shake «Pornstar»: у ньому екзотична кислинка маракуї, солодка ваніль та свіжість лайма. Щось спокусливе та манливе, солодке та збудне одночасно.  

Та й загалом @shake.ua «Pornstar» непогано метчиться з моїм луком у таку спеку, еге ж? Ми наче Зіта та Гіта, троянда та мак, pornstar та star.

А який колір та смак вашого літа? 

#реклама #DA #shake
Dasha Astafieva Instagram - Я так сумую за рідним домом, за батьківщиною…
А як подумаю скільки людей наших назавжди лишились навіть спогадів про рідну оселю. Втратили останні корінці, які поєднували із дитинством…
Своє -це щастя, розуміш то тільки згодом. Зараз би раділа і кутам, втікаючи від брата об які, билася ліктем постійно, і ніжкам стільців, зазіхаючім невпинно на мої мізинчики, і кріслам, яким потрібно по сто разів встеляти знов настілку. Кухня, така тепла і маленька, що дорослі навіть всією родиною не вміщались разом за столом. Віконце в серванті, де бачучи своє зображення репетирувала рухи сурдоперекладу [як тьоті по тєлєку]
Моя кімната дитяча, з безліччю книжок та моїх особистих думок та таємниць. Килим в залі величезний, три колеса поспіль можна було крутанути!
На фото ми, щасливі, наша родина зібрала перший врожай, який саджали самі) з кожними маленькими перемогами закохуюсь в життя❣️

Останній раз як була в Орджо, приїхала під балкон пізно увечері, стала під єдиним жовтим із усього підʼїзду віконцем і плакала. Під цим балконом завжди будеш маленьким) але скинути ніхто вже не може нічого…
Сумую,Калініна 67…
Сумую дзвінок соловейко
Dasha Astafieva Instagram - Я так сумую за рідним домом, за батьківщиною…
А як подумаю скільки людей наших назавжди лишились навіть спогадів про рідну оселю. Втратили останні корінці, які поєднували із дитинством…
Своє -це щастя, розуміш то тільки згодом. Зараз би раділа і кутам, втікаючи від брата об які, билася ліктем постійно, і ніжкам стільців, зазіхаючім невпинно на мої мізинчики, і кріслам, яким потрібно по сто разів встеляти знов настілку. Кухня, така тепла і маленька, що дорослі навіть всією родиною не вміщались разом за столом. Віконце в серванті, де бачучи своє зображення репетирувала рухи сурдоперекладу [як тьоті по тєлєку]
Моя кімната дитяча, з безліччю книжок та моїх особистих думок та таємниць. Килим в залі величезний, три колеса поспіль можна було крутанути!
На фото ми, щасливі, наша родина зібрала перший врожай, який саджали самі) з кожними маленькими перемогами закохуюсь в життя❣️

Останній раз як була в Орджо, приїхала під балкон пізно увечері, стала під єдиним жовтим із усього підʼїзду віконцем і плакала. Під цим балконом завжди будеш маленьким) але скинути ніхто вже не може нічого…
Сумую,Калініна 67…
Сумую дзвінок соловейко
Dasha Astafieva Instagram - Я так сумую за рідним домом, за батьківщиною…
А як подумаю скільки людей наших назавжди лишились навіть спогадів про рідну оселю. Втратили останні корінці, які поєднували із дитинством…
Своє -це щастя, розуміш то тільки згодом. Зараз би раділа і кутам, втікаючи від брата об які, билася ліктем постійно, і ніжкам стільців, зазіхаючім невпинно на мої мізинчики, і кріслам, яким потрібно по сто разів встеляти знов настілку. Кухня, така тепла і маленька, що дорослі навіть всією родиною не вміщались разом за столом. Віконце в серванті, де бачучи своє зображення репетирувала рухи сурдоперекладу [як тьоті по тєлєку]
Моя кімната дитяча, з безліччю книжок та моїх особистих думок та таємниць. Килим в залі величезний, три колеса поспіль можна було крутанути!
На фото ми, щасливі, наша родина зібрала перший врожай, який саджали самі) з кожними маленькими перемогами закохуюсь в життя❣️

Останній раз як була в Орджо, приїхала під балкон пізно увечері, стала під єдиним жовтим із усього підʼїзду віконцем і плакала. Під цим балконом завжди будеш маленьким) але скинути ніхто вже не може нічого…
Сумую,Калініна 67…
Сумую дзвінок соловейко
Dasha Astafieva Instagram - Я так сумую за рідним домом, за батьківщиною…
А як подумаю скільки людей наших назавжди лишились навіть спогадів про рідну оселю. Втратили останні корінці, які поєднували із дитинством…
Своє -це щастя, розуміш то тільки згодом. Зараз би раділа і кутам, втікаючи від брата об які, билася ліктем постійно, і ніжкам стільців, зазіхаючім невпинно на мої мізинчики, і кріслам, яким потрібно по сто разів встеляти знов настілку. Кухня, така тепла і маленька, що дорослі навіть всією родиною не вміщались разом за столом. Віконце в серванті, де бачучи своє зображення репетирувала рухи сурдоперекладу [як тьоті по тєлєку]
Моя кімната дитяча, з безліччю книжок та моїх особистих думок та таємниць. Килим в залі величезний, три колеса поспіль можна було крутанути!
На фото ми, щасливі, наша родина зібрала перший врожай, який саджали самі) з кожними маленькими перемогами закохуюсь в життя❣️

Останній раз як була в Орджо, приїхала під балкон пізно увечері, стала під єдиним жовтим із усього підʼїзду віконцем і плакала. Під цим балконом завжди будеш маленьким) але скинути ніхто вже не може нічого…
Сумую,Калініна 67…
Сумую дзвінок соловейко
Dasha Astafieva Instagram - Залітаємо у понеділок красіво…
Всім гарного тижня🫶🏼
Dasha Astafieva Instagram - Дякую @cher17.ua  та всій чудовій команді @tanyaparfileva та @vanyakryshtal за такі теплі і щемливі спогади)
Яким квадробером були в дитинстві?
Dasha Astafieva Instagram - Дякую @cher17.ua  та всій чудовій команді @tanyaparfileva та @vanyakryshtal за такі теплі і щемливі спогади)
Яким квадробером були в дитинстві?
Dasha Astafieva Instagram - Ну, як вам новина про мене?
#mua #hair @daria_artemieva @lana_lighter
Dasha Astafieva Instagram - Ну, як вам новина про мене?
#mua #hair @daria_artemieva @lana_lighter
Dasha Astafieva Instagram - Ну, як вам новина про мене?
#mua #hair @daria_artemieva @lana_lighter
Dasha Astafieva Instagram -
Dasha Astafieva Instagram -
Dasha Astafieva Instagram -
Dasha Astafieva Instagram -
Dasha Astafieva Instagram -
Dasha Astafieva Instagram -
Dasha Astafieva Instagram - 🇺🇦 найкращий колір для мене.
Бо розумієш сенс. Поважаєш історію та цінуєш, що маєш.
Плануєш,будує,оберігаєш.
І все під ним, під жовто-блакитним!
Хочеться подякувати людям, гідним бути під ним. Нашим славетним захисникам побажати віри і незламності!
Слава Україні💛🩵
Dasha Astafieva Instagram - 🇺🇦 найкращий колір для мене.
Бо розумієш сенс. Поважаєш історію та цінуєш, що маєш.
Плануєш,будує,оберігаєш.
І все під ним, під жовто-блакитним!
Хочеться подякувати людям, гідним бути під ним. Нашим славетним захисникам побажати віри і незламності!
Слава Україні💛🩵
Dasha Astafieva Instagram - 🇺🇦 найкращий колір для мене.
Бо розумієш сенс. Поважаєш історію та цінуєш, що маєш.
Плануєш,будує,оберігаєш.
І все під ним, під жовто-блакитним!
Хочеться подякувати людям, гідним бути під ним. Нашим славетним захисникам побажати віри і незламності!
Слава Україні💛🩵
Dasha Astafieva Instagram - 🇺🇦 найкращий колір для мене.
Бо розумієш сенс. Поважаєш історію та цінуєш, що маєш.
Плануєш,будує,оберігаєш.
І все під ним, під жовто-блакитним!
Хочеться подякувати людям, гідним бути під ним. Нашим славетним захисникам побажати віри і незламності!
Слава Україні💛🩵
Dasha Astafieva Instagram - 🇺🇦 найкращий колір для мене.
Бо розумієш сенс. Поважаєш історію та цінуєш, що маєш.
Плануєш,будує,оберігаєш.
І все під ним, під жовто-блакитним!
Хочеться подякувати людям, гідним бути під ним. Нашим славетним захисникам побажати віри і незламності!
Слава Україні💛🩵
Dasha Astafieva Instagram - • Сподобалась думка, ділюся.

Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж!
А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік.
Чому?
Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу.
Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості.
І не матиме рації.
Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше.
Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника.
Більш позитивною країни знайти в світі неможливо.
Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця - три з половиною тисячі доларів.
Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє.
Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні».
Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям.
На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки - це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни.
Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.
Dasha Astafieva Instagram - • Сподобалась думка, ділюся.

Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж!
А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік.
Чому?
Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу.
Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості.
І не матиме рації.
Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше.
Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника.
Більш позитивною країни знайти в світі неможливо.
Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця - три з половиною тисячі доларів.
Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє.
Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні».
Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям.
На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки - це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни.
Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.
Dasha Astafieva Instagram - • Сподобалась думка, ділюся.

Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж!
А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік.
Чому?
Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу.
Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості.
І не матиме рації.
Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше.
Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника.
Більш позитивною країни знайти в світі неможливо.
Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця - три з половиною тисячі доларів.
Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє.
Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні».
Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям.
На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки - це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни.
Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.
Dasha Astafieva Instagram - • Сподобалась думка, ділюся.

Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж!
А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік.
Чому?
Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу.
Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості.
І не матиме рації.
Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше.
Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника.
Більш позитивною країни знайти в світі неможливо.
Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця - три з половиною тисячі доларів.
Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє.
Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні».
Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям.
На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки - це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни.
Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.
Dasha Astafieva Instagram - • Сподобалась думка, ділюся.

Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж!
А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік.
Чому?
Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу.
Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості.
І не матиме рації.
Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше.
Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника.
Більш позитивною країни знайти в світі неможливо.
Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця - три з половиною тисячі доларів.
Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє.
Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні».
Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям.
На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки - це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни.
Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.
Dasha Astafieva Instagram - • Сподобалась думка, ділюся.

Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж!
А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік.
Чому?
Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу.
Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості.
І не матиме рації.
Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше.
Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника.
Більш позитивною країни знайти в світі неможливо.
Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця - три з половиною тисячі доларів.
Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє.
Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні».
Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям.
На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки - це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни.
Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.
Dasha Astafieva Instagram - • Сподобалась думка, ділюся.

Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж!
А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік.
Чому?
Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу.
Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості.
І не матиме рації.
Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше.
Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника.
Більш позитивною країни знайти в світі неможливо.
Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця - три з половиною тисячі доларів.
Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє.
Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні».
Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям.
На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки - це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни.
Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.
Dasha Astafieva Instagram - • Сподобалась думка, ділюся.

Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж!
А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік.
Чому?
Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу.
Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості.
І не матиме рації.
Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше.
Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника.
Більш позитивною країни знайти в світі неможливо.
Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця - три з половиною тисячі доларів.
Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє.
Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні».
Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям.
На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки - це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни.
Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.
Dasha Astafieva Instagram - • Сподобалась думка, ділюся.

Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж!
А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік.
Чому?
Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу.
Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості.
І не матиме рації.
Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше.
Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника.
Більш позитивною країни знайти в світі неможливо.
Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця - три з половиною тисячі доларів.
Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє.
Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні».
Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям.
На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки - це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни.
Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.
Dasha Astafieva Instagram - • Сподобалась думка, ділюся.

Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж!
А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік.
Чому?
Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу.
Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості.
І не матиме рації.
Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше.
Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника.
Більш позитивною країни знайти в світі неможливо.
Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця - три з половиною тисячі доларів.
Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє.
Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні».
Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям.
На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки - це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни.
Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.
Dasha Astafieva Instagram - Та й таке….

#photography by @ianatokarchuk
Dasha Astafieva Instagram - Та й таке….

#photography by @ianatokarchuk
Dasha Astafieva Instagram - Та й таке….

#photography by @ianatokarchuk
Dasha Astafieva Instagram - Більшість не знає мене справжньою.

Пів життя я була жінкою, вигаданою продюсерською компанією. Мене знали як сексуальне та хиже дівчисько, з яким треба бути обережним: вона або застрибне на тебе, або відкусить язика. Але зробить це начебто граючись, як усяка «кішка». Мене бачили оголеною і вважали, що моє тіло — це і є я. Одна половина людей думала, що знає мене як облуплену, інша — боялась. Я була зрозумілою, але загрозливою, відвертою, але провокативною.

Ніяких звинувачень до аудиторії. Як хтось міг знати, яка я насправді, коли я сама працювала лише на свій образ? Жодного разу я не зупиняла концерт із вигуками: «Стійте! Я насправді не машина для полюції! Я — жінка. У мене теж є піжама зі смішними вівцями, я теж хрюкаю, коли смішно, і плачу, коли дивлюся старий Дісней». Часи були інші. Тому зараз, коли я знову повернулася в публічну площину, але поводжуся природно, люди знайомляться зі мною наново. Більшість реакцій, на щастя, позитивні. Ви приємно дивуєтеся, що в мене є позиція і серце, характер і рибальська вудка. Мені радісно нарешті відкритися і бути почутою не лише через пісні про секс. Шлях був довгий.

Тепер я розумію, який же це сильний привілей просто бути собою. І тому сильно дивуюся, коли бачу дівчат і юнаків, які намагаються із себе щось «ліпити» — вбиратися в образ еротичних дів чи святих благодійників. Боже мій, і це в час, коли ти можеш здобути популярність через соцмережі просто за те, що ти — це… ти. Тому що в тебе смішні жарти чи класна бабця. Будь ласка, не повторюйте моїх помилок — не чіпляйте на себе лахи «зірки». Це прямо дорога до терапії, тривалого пошуку сенсів та недовіри між вами та аудиторією. Вам здаватиметься, що ви навіки заручники свого вигаданого персонажа.

Будьте по-доброму ледачими задля того, аби працювати на свого внутрішнього продюсера. Вам і так зараз проблем вистачає.
Dasha Astafieva Instagram - Більшість не знає мене справжньою.

Пів життя я була жінкою, вигаданою продюсерською компанією. Мене знали як сексуальне та хиже дівчисько, з яким треба бути обережним: вона або застрибне на тебе, або відкусить язика. Але зробить це начебто граючись, як усяка «кішка». Мене бачили оголеною і вважали, що моє тіло — це і є я. Одна половина людей думала, що знає мене як облуплену, інша — боялась. Я була зрозумілою, але загрозливою, відвертою, але провокативною.

Ніяких звинувачень до аудиторії. Як хтось міг знати, яка я насправді, коли я сама працювала лише на свій образ? Жодного разу я не зупиняла концерт із вигуками: «Стійте! Я насправді не машина для полюції! Я — жінка. У мене теж є піжама зі смішними вівцями, я теж хрюкаю, коли смішно, і плачу, коли дивлюся старий Дісней». Часи були інші. Тому зараз, коли я знову повернулася в публічну площину, але поводжуся природно, люди знайомляться зі мною наново. Більшість реакцій, на щастя, позитивні. Ви приємно дивуєтеся, що в мене є позиція і серце, характер і рибальська вудка. Мені радісно нарешті відкритися і бути почутою не лише через пісні про секс. Шлях був довгий.

Тепер я розумію, який же це сильний привілей просто бути собою. І тому сильно дивуюся, коли бачу дівчат і юнаків, які намагаються із себе щось «ліпити» — вбиратися в образ еротичних дів чи святих благодійників. Боже мій, і це в час, коли ти можеш здобути популярність через соцмережі просто за те, що ти — це… ти. Тому що в тебе смішні жарти чи класна бабця. Будь ласка, не повторюйте моїх помилок — не чіпляйте на себе лахи «зірки». Це прямо дорога до терапії, тривалого пошуку сенсів та недовіри між вами та аудиторією. Вам здаватиметься, що ви навіки заручники свого вигаданого персонажа.

Будьте по-доброму ледачими задля того, аби працювати на свого внутрішнього продюсера. Вам і так зараз проблем вистачає.
Dasha Astafieva Instagram - Більшість не знає мене справжньою.

Пів життя я була жінкою, вигаданою продюсерською компанією. Мене знали як сексуальне та хиже дівчисько, з яким треба бути обережним: вона або застрибне на тебе, або відкусить язика. Але зробить це начебто граючись, як усяка «кішка». Мене бачили оголеною і вважали, що моє тіло — це і є я. Одна половина людей думала, що знає мене як облуплену, інша — боялась. Я була зрозумілою, але загрозливою, відвертою, але провокативною.

Ніяких звинувачень до аудиторії. Як хтось міг знати, яка я насправді, коли я сама працювала лише на свій образ? Жодного разу я не зупиняла концерт із вигуками: «Стійте! Я насправді не машина для полюції! Я — жінка. У мене теж є піжама зі смішними вівцями, я теж хрюкаю, коли смішно, і плачу, коли дивлюся старий Дісней». Часи були інші. Тому зараз, коли я знову повернулася в публічну площину, але поводжуся природно, люди знайомляться зі мною наново. Більшість реакцій, на щастя, позитивні. Ви приємно дивуєтеся, що в мене є позиція і серце, характер і рибальська вудка. Мені радісно нарешті відкритися і бути почутою не лише через пісні про секс. Шлях був довгий.

Тепер я розумію, який же це сильний привілей просто бути собою. І тому сильно дивуюся, коли бачу дівчат і юнаків, які намагаються із себе щось «ліпити» — вбиратися в образ еротичних дів чи святих благодійників. Боже мій, і це в час, коли ти можеш здобути популярність через соцмережі просто за те, що ти — це… ти. Тому що в тебе смішні жарти чи класна бабця. Будь ласка, не повторюйте моїх помилок — не чіпляйте на себе лахи «зірки». Це прямо дорога до терапії, тривалого пошуку сенсів та недовіри між вами та аудиторією. Вам здаватиметься, що ви навіки заручники свого вигаданого персонажа.

Будьте по-доброму ледачими задля того, аби працювати на свого внутрішнього продюсера. Вам і так зараз проблем вистачає.
Dasha Astafieva Instagram - Ку! Ви не просили, а ось,вам пост-нагадування📍

Багато жінок у моєму оточенні зараз хворіють. 
Не знаю з чим це пов’язано – нерви, відсутність можливості проходити системні чекапи чи збіг якихось обставин, але факт залишається фактом. Дівчата хворіють і від цього дуже боляче.
Я сама не виключення. Останні пів року [сподіваюсь] були найскладнішими, хоч і не вважаю себе слабкою та беззахисною. 
Діагнози завжди були і будуть… і це забирає чималий шматок щасливого та повноцінного життя.
Взагалі мати проблеми зі здоров’ям – це боротьба за фізичний і ментальний стан. А хворіти зараз – подвійне випробування. Думаєш: “Ну якщо мене не доб’є хвороба, вгамселить ракетою”. Страшне відчуття безсилля. 

Я сподіваюсь, що ви здорові. І цей пост просто стане для мене та для вас лагідним нагадуванням потурбуватися про себе. Будь ласка, не відкладайте чекап. Гроші, які ви хотіли витратити на манікюр, віддайте за мамографію. Сходіть до гінеколога, навіть, якщо зараз нічого не турбує. Здайте аналіз крові та перевірте гормони. Візьміть це за звичку. Проста база, яка збереже вам життя. 

А якщо ви зараз боретеся з хворобою, я зичу вам невичерпної сили. І знайте, що я думаю постійно про нас всіх, вразливих та тендітних, мужніх та неймовірних. Про кожну.
Знайте – ви обов’язково впораєтеся, аби які виклики перед вами не стояли. Вам є заради чого жити. 
Обіймаю всім серцем🫂❤️‍🩹
Dasha Astafieva Instagram - Ку! Ви не просили, а ось,вам пост-нагадування📍

Багато жінок у моєму оточенні зараз хворіють. 
Не знаю з чим це пов’язано – нерви, відсутність можливості проходити системні чекапи чи збіг якихось обставин, але факт залишається фактом. Дівчата хворіють і від цього дуже боляче.
Я сама не виключення. Останні пів року [сподіваюсь] були найскладнішими, хоч і не вважаю себе слабкою та беззахисною. 
Діагнози завжди були і будуть… і це забирає чималий шматок щасливого та повноцінного життя.
Взагалі мати проблеми зі здоров’ям – це боротьба за фізичний і ментальний стан. А хворіти зараз – подвійне випробування. Думаєш: “Ну якщо мене не доб’є хвороба, вгамселить ракетою”. Страшне відчуття безсилля. 

Я сподіваюсь, що ви здорові. І цей пост просто стане для мене та для вас лагідним нагадуванням потурбуватися про себе. Будь ласка, не відкладайте чекап. Гроші, які ви хотіли витратити на манікюр, віддайте за мамографію. Сходіть до гінеколога, навіть, якщо зараз нічого не турбує. Здайте аналіз крові та перевірте гормони. Візьміть це за звичку. Проста база, яка збереже вам життя. 

А якщо ви зараз боретеся з хворобою, я зичу вам невичерпної сили. І знайте, що я думаю постійно про нас всіх, вразливих та тендітних, мужніх та неймовірних. Про кожну.
Знайте – ви обов’язково впораєтеся, аби які виклики перед вами не стояли. Вам є заради чого жити. 
Обіймаю всім серцем🫂❤️‍🩹
Dasha Astafieva Instagram - Ку! Ви не просили, а ось,вам пост-нагадування📍

Багато жінок у моєму оточенні зараз хворіють. 
Не знаю з чим це пов’язано – нерви, відсутність можливості проходити системні чекапи чи збіг якихось обставин, але факт залишається фактом. Дівчата хворіють і від цього дуже боляче.
Я сама не виключення. Останні пів року [сподіваюсь] були найскладнішими, хоч і не вважаю себе слабкою та беззахисною. 
Діагнози завжди були і будуть… і це забирає чималий шматок щасливого та повноцінного життя.
Взагалі мати проблеми зі здоров’ям – це боротьба за фізичний і ментальний стан. А хворіти зараз – подвійне випробування. Думаєш: “Ну якщо мене не доб’є хвороба, вгамселить ракетою”. Страшне відчуття безсилля. 

Я сподіваюсь, що ви здорові. І цей пост просто стане для мене та для вас лагідним нагадуванням потурбуватися про себе. Будь ласка, не відкладайте чекап. Гроші, які ви хотіли витратити на манікюр, віддайте за мамографію. Сходіть до гінеколога, навіть, якщо зараз нічого не турбує. Здайте аналіз крові та перевірте гормони. Візьміть це за звичку. Проста база, яка збереже вам життя. 

А якщо ви зараз боретеся з хворобою, я зичу вам невичерпної сили. І знайте, що я думаю постійно про нас всіх, вразливих та тендітних, мужніх та неймовірних. Про кожну.
Знайте – ви обов’язково впораєтеся, аби які виклики перед вами не стояли. Вам є заради чого жити. 
Обіймаю всім серцем🫂❤️‍🩹
Dasha Astafieva Instagram - Про те, як мстилась за страту свого чоловіка княгиня Ольга написали в «Повісті минулих літ» — її відплата була справедливою та безжальною. Часи змінились, проте не змінилось одне — сила української жінки. 
Зараз, коли ворог наступає на декількох напрямках одразу, ми готуємо власну жіночу помсту⚔️

Кажуть, Бог любить Трійцю…Тому сьогодні ми запускаємо «Крилату Помсту» — великий спільний збір на 333 FPV-дрони для 7 різних підрозділів разом з Рухом Veteranka.
6 мільйонів і наші пташки полетять в бліндажі, окопи, танки та БМП, щоб ворог на собі відчув пекучу українську лють. 

Долучайся до нас.
Донать на помсту.

«…І звеліла Ольга, коли смерклося, воям своїм пустити голубів і горобців.
Голуби ж і горобці полетіли остріхи, — і тоді загорялися голубники, а од них хижі і стодоли. І не було двора, де б не горіло, і не можна було гасити, бо всі двори загорілися…»

Свою банку на помсту можна відкрити, заповнивши анкету за посиланням в біо на сторінках @cvit_ukraine та @veteranka_🕊️

Камера і монтаж: @rozumnyib

Дякуємо @poplyvian @sfurato, @chuy__project,_ @dungeon__stardust, @siayvo.jewelry, @foremothers_, @gunia_project 🤍
Dasha Astafieva Instagram - • Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням.

Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка.
Маленькі ноги жінки - це її гордощі, - поясняв він. - Я маю три
доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці...
— Як же довго тривають ці тортури? - запитала я.
— Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти.
- І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять?
- Навіть часом з гордістю.
— Це неймовірне!
- Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням.
Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають,
навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп.

Впізнали твір?
Dasha Astafieva Instagram - • Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням.

Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка.
Маленькі ноги жінки - це її гордощі, - поясняв він. - Я маю три
доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці...
— Як же довго тривають ці тортури? - запитала я.
— Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти.
- І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять?
- Навіть часом з гордістю.
— Це неймовірне!
- Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням.
Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають,
навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп.

Впізнали твір?
Dasha Astafieva Instagram - • Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням.

Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка.
Маленькі ноги жінки - це її гордощі, - поясняв він. - Я маю три
доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці...
— Як же довго тривають ці тортури? - запитала я.
— Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти.
- І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять?
- Навіть часом з гордістю.
— Це неймовірне!
- Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням.
Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають,
навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп.

Впізнали твір?
Dasha Astafieva Instagram - • Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням.

Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка.
Маленькі ноги жінки - це її гордощі, - поясняв він. - Я маю три
доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці...
— Як же довго тривають ці тортури? - запитала я.
— Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти.
- І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять?
- Навіть часом з гордістю.
— Це неймовірне!
- Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням.
Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають,
навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп.

Впізнали твір?
Dasha Astafieva Instagram - • Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням.

Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка.
Маленькі ноги жінки - це її гордощі, - поясняв він. - Я маю три
доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці...
— Як же довго тривають ці тортури? - запитала я.
— Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти.
- І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять?
- Навіть часом з гордістю.
— Це неймовірне!
- Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням.
Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають,
навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп.

Впізнали твір?
Dasha Astafieva Instagram - • Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням.

Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка.
Маленькі ноги жінки - це її гордощі, - поясняв він. - Я маю три
доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці...
— Як же довго тривають ці тортури? - запитала я.
— Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти.
- І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять?
- Навіть часом з гордістю.
— Це неймовірне!
- Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням.
Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають,
навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп.

Впізнали твір?
Dasha Astafieva Instagram - 08.07.24

#russiaisaterroristcountry ‼️‼️‼️
Dasha Astafieva Instagram - 08.07.24

#russiaisaterroristcountry ‼️‼️‼️
Dasha Astafieva Instagram - 08.07.24

#russiaisaterroristcountry ‼️‼️‼️
Dasha Astafieva Instagram - 08.07.24

#russiaisaterroristcountry ‼️‼️‼️
Dasha Astafieva Instagram - 08.07.24

#russiaisaterroristcountry ‼️‼️‼️
Dasha Astafieva Instagram - Джулі муд же ж забула поставити!
Dasha Astafieva Instagram - Джулі муд же ж забула поставити!
Dasha Astafieva Instagram - Джулі муд же ж забула поставити!
Dasha Astafieva Instagram - Джулі муд же ж забула поставити!
Dasha Astafieva Instagram - Джулі муд же ж забула поставити!
Dasha Astafieva Instagram - Джулі муд же ж забула поставити!
Dasha Astafieva Instagram - Джулі муд же ж забула поставити!
Dasha Astafieva Instagram - Джулі муд же ж забула поставити!
Dasha Astafieva Instagram - Джулі муд же ж забула поставити!
Dasha Astafieva Instagram - Джулі муд же ж забула поставити!
Dasha Astafieva Instagram - Верховина - місце, де щастя не завжди складається з людей.
А з речей.
І тут то не соромно. Бо вони повертають до життя.
Прості і зрозумілі. 
Все на фото.
Dasha Astafieva Instagram - Верховина - місце, де щастя не завжди складається з людей.
А з речей.
І тут то не соромно. Бо вони повертають до життя.
Прості і зрозумілі. 
Все на фото.
Dasha Astafieva Instagram - Верховина - місце, де щастя не завжди складається з людей.
А з речей.
І тут то не соромно. Бо вони повертають до життя.
Прості і зрозумілі. 
Все на фото.
Dasha Astafieva Instagram - Верховина - місце, де щастя не завжди складається з людей.
А з речей.
І тут то не соромно. Бо вони повертають до життя.
Прості і зрозумілі. 
Все на фото.
Dasha Astafieva Instagram - Верховина - місце, де щастя не завжди складається з людей.
А з речей.
І тут то не соромно. Бо вони повертають до життя.
Прості і зрозумілі. 
Все на фото.
Dasha Astafieva - 91.7K Likes - Жінки величезної сили та нещасного кохання.

Іноді я хочу, аби дівчата, які перебувають у важких стосунках, побачили себе очима інших. Вони би побачили, скільки в них енергії, любові, краси й могуття. Вони би здивувалися, які вони насправді. Вони би пішли.

Я знаю, як це — жити з чоловіком, який себе не поважає. Ти, як жабеня, варишся в олії чужого напруження. Спочатку закохуєшся в людину, яка, як і будь-хто, має свої комплекси, тріщинки й нерівності. «Усі ми люди, усі з минулим», — справедливо думаєш ти, бо й сама притягла свій багаж дивного досвіду в нові стосунки. Але, буває, із часом ти помічаєш, що тріщинки — то насправді прірва, у яку зливається і твоя енергія, а нерівності — пагорби, через які ти маєш продиратися щодня. Коханий виявляється людиною без поваги до себе, і, як наслідок, — до оточення. І ти, озброївшись терпінням, починаєш тягнути на собі всі стосунки. Боротися не лише за свій настрій, але й за його стан. Бути опорою, вірою, силою, наснагою не лише для себе, але й для чоловіка. Це важко, але ти преш, як паротяг, — ти ж надійна партнерка.

Але… краще не стає. Він бачить, що ти сильніша, спритніша, добріша, що ти маєш ресурс на двох, і починає ненавидіти себе сильніше за слабкість, а тебе — лупити макогоном за силу. Йому хочеться, аби ти спустилася до його рівня й не демонструвала альтернативну поведінку. Виходить замкнене коло: чим більше ти докладаєш зусиль до стосунків, тим гіршими вони стають.

Ти починаєш вірити кривднику. Можливо, ти й справді дурна, потворна, істерична й дивна. Можливо, ти й справді нікому не потрібна? Можливо, ти собі вигадала ідеальні стосунки, яких не існує? Адже як інакше пояснити це глибоке нещастя? От тут, люба, і важливо побачити себе очима інших. Звернутися по допомогу чи підтримку. Спитати поради людини, яка знала тебе «до». Відчути себе в інших обставинах і компанії.

Стосунки у всіх різні. Але коли тобі здається, що ти нещаслива у своїх, зазвичай тобі не здається. Хочу, аби кожна сильна дівчинка це почула.

91.7K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Жінки величезної сили та нещасного кохання. Іноді я хочу, аби дівчата, які перебувають у важких стосунках, побачили себе очима інших. Вони би побачили, скільки в них енергії, любові, краси й могуття. Вони би здивувалися, які вони насправді. Вони би пішли. Я знаю, як це — жити з чоловіком, який себе не поважає. Ти, як жабеня, варишся в олії чужого напруження. Спочатку закохуєшся в людину, яка, як і будь-хто, має свої комплекси, тріщинки й нерівності. «Усі ми люди, усі з минулим», — справедливо думаєш ти, бо й сама притягла свій багаж дивного досвіду в нові стосунки. Але, буває, із часом ти помічаєш, що тріщинки — то насправді прірва, у яку зливається і твоя енергія, а нерівності — пагорби, через які ти маєш продиратися щодня. Коханий виявляється людиною без поваги до себе, і, як наслідок, — до оточення. І ти, озброївшись терпінням, починаєш тягнути на собі всі стосунки. Боротися не лише за свій настрій, але й за його стан. Бути опорою, вірою, силою, наснагою не лише для себе, але й для чоловіка. Це важко, але ти преш, як паротяг, — ти ж надійна партнерка. Але… краще не стає. Він бачить, що ти сильніша, спритніша, добріша, що ти маєш ресурс на двох, і починає ненавидіти себе сильніше за слабкість, а тебе — лупити макогоном за силу. Йому хочеться, аби ти спустилася до його рівня й не демонструвала альтернативну поведінку. Виходить замкнене коло: чим більше ти докладаєш зусиль до стосунків, тим гіршими вони стають. Ти починаєш вірити кривднику. Можливо, ти й справді дурна, потворна, істерична й дивна. Можливо, ти й справді нікому не потрібна? Можливо, ти собі вигадала ідеальні стосунки, яких не існує? Адже як інакше пояснити це глибоке нещастя? От тут, люба, і важливо побачити себе очима інших. Звернутися по допомогу чи підтримку. Спитати поради людини, яка знала тебе «до». Відчути себе в інших обставинах і компанії. Стосунки у всіх різні. Але коли тобі здається, що ти нещаслива у своїх, зазвичай тобі не здається. Хочу, аби кожна сильна дівчинка це почула.
Likes : 91708
Dasha Astafieva - 91.7K Likes - Жінки величезної сили та нещасного кохання.

Іноді я хочу, аби дівчата, які перебувають у важких стосунках, побачили себе очима інших. Вони би побачили, скільки в них енергії, любові, краси й могуття. Вони би здивувалися, які вони насправді. Вони би пішли.

Я знаю, як це — жити з чоловіком, який себе не поважає. Ти, як жабеня, варишся в олії чужого напруження. Спочатку закохуєшся в людину, яка, як і будь-хто, має свої комплекси, тріщинки й нерівності. «Усі ми люди, усі з минулим», — справедливо думаєш ти, бо й сама притягла свій багаж дивного досвіду в нові стосунки. Але, буває, із часом ти помічаєш, що тріщинки — то насправді прірва, у яку зливається і твоя енергія, а нерівності — пагорби, через які ти маєш продиратися щодня. Коханий виявляється людиною без поваги до себе, і, як наслідок, — до оточення. І ти, озброївшись терпінням, починаєш тягнути на собі всі стосунки. Боротися не лише за свій настрій, але й за його стан. Бути опорою, вірою, силою, наснагою не лише для себе, але й для чоловіка. Це важко, але ти преш, як паротяг, — ти ж надійна партнерка.

Але… краще не стає. Він бачить, що ти сильніша, спритніша, добріша, що ти маєш ресурс на двох, і починає ненавидіти себе сильніше за слабкість, а тебе — лупити макогоном за силу. Йому хочеться, аби ти спустилася до його рівня й не демонструвала альтернативну поведінку. Виходить замкнене коло: чим більше ти докладаєш зусиль до стосунків, тим гіршими вони стають.

Ти починаєш вірити кривднику. Можливо, ти й справді дурна, потворна, істерична й дивна. Можливо, ти й справді нікому не потрібна? Можливо, ти собі вигадала ідеальні стосунки, яких не існує? Адже як інакше пояснити це глибоке нещастя? От тут, люба, і важливо побачити себе очима інших. Звернутися по допомогу чи підтримку. Спитати поради людини, яка знала тебе «до». Відчути себе в інших обставинах і компанії.

Стосунки у всіх різні. Але коли тобі здається, що ти нещаслива у своїх, зазвичай тобі не здається. Хочу, аби кожна сильна дівчинка це почула.

91.7K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Жінки величезної сили та нещасного кохання. Іноді я хочу, аби дівчата, які перебувають у важких стосунках, побачили себе очима інших. Вони би побачили, скільки в них енергії, любові, краси й могуття. Вони би здивувалися, які вони насправді. Вони би пішли. Я знаю, як це — жити з чоловіком, який себе не поважає. Ти, як жабеня, варишся в олії чужого напруження. Спочатку закохуєшся в людину, яка, як і будь-хто, має свої комплекси, тріщинки й нерівності. «Усі ми люди, усі з минулим», — справедливо думаєш ти, бо й сама притягла свій багаж дивного досвіду в нові стосунки. Але, буває, із часом ти помічаєш, що тріщинки — то насправді прірва, у яку зливається і твоя енергія, а нерівності — пагорби, через які ти маєш продиратися щодня. Коханий виявляється людиною без поваги до себе, і, як наслідок, — до оточення. І ти, озброївшись терпінням, починаєш тягнути на собі всі стосунки. Боротися не лише за свій настрій, але й за його стан. Бути опорою, вірою, силою, наснагою не лише для себе, але й для чоловіка. Це важко, але ти преш, як паротяг, — ти ж надійна партнерка. Але… краще не стає. Він бачить, що ти сильніша, спритніша, добріша, що ти маєш ресурс на двох, і починає ненавидіти себе сильніше за слабкість, а тебе — лупити макогоном за силу. Йому хочеться, аби ти спустилася до його рівня й не демонструвала альтернативну поведінку. Виходить замкнене коло: чим більше ти докладаєш зусиль до стосунків, тим гіршими вони стають. Ти починаєш вірити кривднику. Можливо, ти й справді дурна, потворна, істерична й дивна. Можливо, ти й справді нікому не потрібна? Можливо, ти собі вигадала ідеальні стосунки, яких не існує? Адже як інакше пояснити це глибоке нещастя? От тут, люба, і важливо побачити себе очима інших. Звернутися по допомогу чи підтримку. Спитати поради людини, яка знала тебе «до». Відчути себе в інших обставинах і компанії. Стосунки у всіх різні. Але коли тобі здається, що ти нещаслива у своїх, зазвичай тобі не здається. Хочу, аби кожна сильна дівчинка це почула.
Likes : 91708
Dasha Astafieva - 68.2K Likes - • это все  нам будет сниться еще долго…
Сегодня, второй день безжалостной, подлой и беспощадней войны в моей родной стране, в Украине.
Мы просыпаемся от взрывов и звука сирен… точнее, мы не засыпаем.. Страх и нервы просто не дают! и этот звук навсегда останется в нашей памяти!
В памяти людей, которые абсолютно не были готовы к такой жизни. И заслужили ли?
Я впервые узнала, где подвал в моем доме. Здесь мы находимся с шести утра. Мой брат, я и все наши собаки.
[такими послушными они не были отродясь]
Я впервые узнала, что такое паралич, когда не можешь ничего сделать - в окне вспышки от взрывов.. ужасный звук, в доме все в пыли пепла.. невозможно одеться и обуться, собрать собак.. 
В нашем подъезде  остались люди из трех квартир,  в укрытии мы и семья, которые живут этажом ниже.
Еще одна квартира, где живут пожилые люди, которым уже сложно ходить. Они отказываются от любой помощи, и остаются дома. Но, мы с ними на связи.
Знаете. Я никогда стараюсь не жаловаться и не просить.
Но, сегодня, я не думаю о себе! Нужно думать о мире в сердце каждого из нас.о мире, который снится каждую секунду ,каждому дому.
Я и моя семья находимся в Киеве! Мы остаемся дома, и готовы защищать и помогать каждому, кто в этом нуждается.
Мне не верится, что все это правда… и я сейчас вещаю из подвала, не понимая, что нас всех ждет. Люди принимают разные решения… мы единогласно здесь! В Киеве. С теми, кто защищает и отдает жизни за нас!
Я благодарна каждому, кто не предал и любит свою страну, не зря здесь родился и даже если умрет, то не зря!
Украина - пример всему этому ,как выяснилось теперь призрачному миру ! Сколько дней мы просим о помощи и поддержке.. Украина - Пример великого духа, бесстрашия и единения в миг!

#хуйвойне #славаукраине

68.2K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : • это все нам будет сниться еще долго… Сегодня, второй день безжалостной, подлой и беспощадней войны в моей родной стране, в Украине. Мы просыпаемся от взрывов и звука сирен… точнее, мы не засыпаем.. Страх и нервы просто не дают! и этот звук навсегда останется в нашей памяти! В памяти людей, которые абсолютно не были готовы к такой жизни. И заслужили ли? Я впервые узнала, где подвал в моем доме. Здесь мы находимся с шести утра. Мой брат, я и все наши собаки. [такими послушными они не были отродясь] Я впервые узнала, что такое паралич, когда не можешь ничего сделать – в окне вспышки от взрывов.. ужасный звук, в доме все в пыли пепла.. невозможно одеться и обуться, собрать собак.. В нашем подъезде остались люди из трех квартир, в укрытии мы и семья, которые живут этажом ниже. Еще одна квартира, где живут пожилые люди, которым уже сложно ходить. Они отказываются от любой помощи, и остаются дома. Но, мы с ними на связи. Знаете. Я никогда стараюсь не жаловаться и не просить. Но, сегодня, я не думаю о себе! Нужно думать о мире в сердце каждого из нас.о мире, который снится каждую секунду ,каждому дому. Я и моя семья находимся в Киеве! Мы остаемся дома, и готовы защищать и помогать каждому, кто в этом нуждается. Мне не верится, что все это правда… и я сейчас вещаю из подвала, не понимая, что нас всех ждет. Люди принимают разные решения… мы единогласно здесь! В Киеве. С теми, кто защищает и отдает жизни за нас! Я благодарна каждому, кто не предал и любит свою страну, не зря здесь родился и даже если умрет, то не зря! Украина – пример всему этому ,как выяснилось теперь призрачному миру ! Сколько дней мы просим о помощи и поддержке.. Украина – Пример великого духа, бесстрашия и единения в миг! #хуйвойне #славаукраине
Likes : 68201
Dasha Astafieva - 68.2K Likes - • это все  нам будет сниться еще долго…
Сегодня, второй день безжалостной, подлой и беспощадней войны в моей родной стране, в Украине.
Мы просыпаемся от взрывов и звука сирен… точнее, мы не засыпаем.. Страх и нервы просто не дают! и этот звук навсегда останется в нашей памяти!
В памяти людей, которые абсолютно не были готовы к такой жизни. И заслужили ли?
Я впервые узнала, где подвал в моем доме. Здесь мы находимся с шести утра. Мой брат, я и все наши собаки.
[такими послушными они не были отродясь]
Я впервые узнала, что такое паралич, когда не можешь ничего сделать - в окне вспышки от взрывов.. ужасный звук, в доме все в пыли пепла.. невозможно одеться и обуться, собрать собак.. 
В нашем подъезде  остались люди из трех квартир,  в укрытии мы и семья, которые живут этажом ниже.
Еще одна квартира, где живут пожилые люди, которым уже сложно ходить. Они отказываются от любой помощи, и остаются дома. Но, мы с ними на связи.
Знаете. Я никогда стараюсь не жаловаться и не просить.
Но, сегодня, я не думаю о себе! Нужно думать о мире в сердце каждого из нас.о мире, который снится каждую секунду ,каждому дому.
Я и моя семья находимся в Киеве! Мы остаемся дома, и готовы защищать и помогать каждому, кто в этом нуждается.
Мне не верится, что все это правда… и я сейчас вещаю из подвала, не понимая, что нас всех ждет. Люди принимают разные решения… мы единогласно здесь! В Киеве. С теми, кто защищает и отдает жизни за нас!
Я благодарна каждому, кто не предал и любит свою страну, не зря здесь родился и даже если умрет, то не зря!
Украина - пример всему этому ,как выяснилось теперь призрачному миру ! Сколько дней мы просим о помощи и поддержке.. Украина - Пример великого духа, бесстрашия и единения в миг!

#хуйвойне #славаукраине

68.2K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : • это все нам будет сниться еще долго… Сегодня, второй день безжалостной, подлой и беспощадней войны в моей родной стране, в Украине. Мы просыпаемся от взрывов и звука сирен… точнее, мы не засыпаем.. Страх и нервы просто не дают! и этот звук навсегда останется в нашей памяти! В памяти людей, которые абсолютно не были готовы к такой жизни. И заслужили ли? Я впервые узнала, где подвал в моем доме. Здесь мы находимся с шести утра. Мой брат, я и все наши собаки. [такими послушными они не были отродясь] Я впервые узнала, что такое паралич, когда не можешь ничего сделать – в окне вспышки от взрывов.. ужасный звук, в доме все в пыли пепла.. невозможно одеться и обуться, собрать собак.. В нашем подъезде остались люди из трех квартир, в укрытии мы и семья, которые живут этажом ниже. Еще одна квартира, где живут пожилые люди, которым уже сложно ходить. Они отказываются от любой помощи, и остаются дома. Но, мы с ними на связи. Знаете. Я никогда стараюсь не жаловаться и не просить. Но, сегодня, я не думаю о себе! Нужно думать о мире в сердце каждого из нас.о мире, который снится каждую секунду ,каждому дому. Я и моя семья находимся в Киеве! Мы остаемся дома, и готовы защищать и помогать каждому, кто в этом нуждается. Мне не верится, что все это правда… и я сейчас вещаю из подвала, не понимая, что нас всех ждет. Люди принимают разные решения… мы единогласно здесь! В Киеве. С теми, кто защищает и отдает жизни за нас! Я благодарна каждому, кто не предал и любит свою страну, не зря здесь родился и даже если умрет, то не зря! Украина – пример всему этому ,как выяснилось теперь призрачному миру ! Сколько дней мы просим о помощи и поддержке.. Украина – Пример великого духа, бесстрашия и единения в миг! #хуйвойне #славаукраине
Likes : 68201
Dasha Astafieva - 68.2K Likes - • это все  нам будет сниться еще долго…
Сегодня, второй день безжалостной, подлой и беспощадней войны в моей родной стране, в Украине.
Мы просыпаемся от взрывов и звука сирен… точнее, мы не засыпаем.. Страх и нервы просто не дают! и этот звук навсегда останется в нашей памяти!
В памяти людей, которые абсолютно не были готовы к такой жизни. И заслужили ли?
Я впервые узнала, где подвал в моем доме. Здесь мы находимся с шести утра. Мой брат, я и все наши собаки.
[такими послушными они не были отродясь]
Я впервые узнала, что такое паралич, когда не можешь ничего сделать - в окне вспышки от взрывов.. ужасный звук, в доме все в пыли пепла.. невозможно одеться и обуться, собрать собак.. 
В нашем подъезде  остались люди из трех квартир,  в укрытии мы и семья, которые живут этажом ниже.
Еще одна квартира, где живут пожилые люди, которым уже сложно ходить. Они отказываются от любой помощи, и остаются дома. Но, мы с ними на связи.
Знаете. Я никогда стараюсь не жаловаться и не просить.
Но, сегодня, я не думаю о себе! Нужно думать о мире в сердце каждого из нас.о мире, который снится каждую секунду ,каждому дому.
Я и моя семья находимся в Киеве! Мы остаемся дома, и готовы защищать и помогать каждому, кто в этом нуждается.
Мне не верится, что все это правда… и я сейчас вещаю из подвала, не понимая, что нас всех ждет. Люди принимают разные решения… мы единогласно здесь! В Киеве. С теми, кто защищает и отдает жизни за нас!
Я благодарна каждому, кто не предал и любит свою страну, не зря здесь родился и даже если умрет, то не зря!
Украина - пример всему этому ,как выяснилось теперь призрачному миру ! Сколько дней мы просим о помощи и поддержке.. Украина - Пример великого духа, бесстрашия и единения в миг!

#хуйвойне #славаукраине

68.2K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : • это все нам будет сниться еще долго… Сегодня, второй день безжалостной, подлой и беспощадней войны в моей родной стране, в Украине. Мы просыпаемся от взрывов и звука сирен… точнее, мы не засыпаем.. Страх и нервы просто не дают! и этот звук навсегда останется в нашей памяти! В памяти людей, которые абсолютно не были готовы к такой жизни. И заслужили ли? Я впервые узнала, где подвал в моем доме. Здесь мы находимся с шести утра. Мой брат, я и все наши собаки. [такими послушными они не были отродясь] Я впервые узнала, что такое паралич, когда не можешь ничего сделать – в окне вспышки от взрывов.. ужасный звук, в доме все в пыли пепла.. невозможно одеться и обуться, собрать собак.. В нашем подъезде остались люди из трех квартир, в укрытии мы и семья, которые живут этажом ниже. Еще одна квартира, где живут пожилые люди, которым уже сложно ходить. Они отказываются от любой помощи, и остаются дома. Но, мы с ними на связи. Знаете. Я никогда стараюсь не жаловаться и не просить. Но, сегодня, я не думаю о себе! Нужно думать о мире в сердце каждого из нас.о мире, который снится каждую секунду ,каждому дому. Я и моя семья находимся в Киеве! Мы остаемся дома, и готовы защищать и помогать каждому, кто в этом нуждается. Мне не верится, что все это правда… и я сейчас вещаю из подвала, не понимая, что нас всех ждет. Люди принимают разные решения… мы единогласно здесь! В Киеве. С теми, кто защищает и отдает жизни за нас! Я благодарна каждому, кто не предал и любит свою страну, не зря здесь родился и даже если умрет, то не зря! Украина – пример всему этому ,как выяснилось теперь призрачному миру ! Сколько дней мы просим о помощи и поддержке.. Украина – Пример великого духа, бесстрашия и единения в миг! #хуйвойне #славаукраине
Likes : 68201
Dasha Astafieva - 68.2K Likes - • это все  нам будет сниться еще долго…
Сегодня, второй день безжалостной, подлой и беспощадней войны в моей родной стране, в Украине.
Мы просыпаемся от взрывов и звука сирен… точнее, мы не засыпаем.. Страх и нервы просто не дают! и этот звук навсегда останется в нашей памяти!
В памяти людей, которые абсолютно не были готовы к такой жизни. И заслужили ли?
Я впервые узнала, где подвал в моем доме. Здесь мы находимся с шести утра. Мой брат, я и все наши собаки.
[такими послушными они не были отродясь]
Я впервые узнала, что такое паралич, когда не можешь ничего сделать - в окне вспышки от взрывов.. ужасный звук, в доме все в пыли пепла.. невозможно одеться и обуться, собрать собак.. 
В нашем подъезде  остались люди из трех квартир,  в укрытии мы и семья, которые живут этажом ниже.
Еще одна квартира, где живут пожилые люди, которым уже сложно ходить. Они отказываются от любой помощи, и остаются дома. Но, мы с ними на связи.
Знаете. Я никогда стараюсь не жаловаться и не просить.
Но, сегодня, я не думаю о себе! Нужно думать о мире в сердце каждого из нас.о мире, который снится каждую секунду ,каждому дому.
Я и моя семья находимся в Киеве! Мы остаемся дома, и готовы защищать и помогать каждому, кто в этом нуждается.
Мне не верится, что все это правда… и я сейчас вещаю из подвала, не понимая, что нас всех ждет. Люди принимают разные решения… мы единогласно здесь! В Киеве. С теми, кто защищает и отдает жизни за нас!
Я благодарна каждому, кто не предал и любит свою страну, не зря здесь родился и даже если умрет, то не зря!
Украина - пример всему этому ,как выяснилось теперь призрачному миру ! Сколько дней мы просим о помощи и поддержке.. Украина - Пример великого духа, бесстрашия и единения в миг!

#хуйвойне #славаукраине

68.2K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : • это все нам будет сниться еще долго… Сегодня, второй день безжалостной, подлой и беспощадней войны в моей родной стране, в Украине. Мы просыпаемся от взрывов и звука сирен… точнее, мы не засыпаем.. Страх и нервы просто не дают! и этот звук навсегда останется в нашей памяти! В памяти людей, которые абсолютно не были готовы к такой жизни. И заслужили ли? Я впервые узнала, где подвал в моем доме. Здесь мы находимся с шести утра. Мой брат, я и все наши собаки. [такими послушными они не были отродясь] Я впервые узнала, что такое паралич, когда не можешь ничего сделать – в окне вспышки от взрывов.. ужасный звук, в доме все в пыли пепла.. невозможно одеться и обуться, собрать собак.. В нашем подъезде остались люди из трех квартир, в укрытии мы и семья, которые живут этажом ниже. Еще одна квартира, где живут пожилые люди, которым уже сложно ходить. Они отказываются от любой помощи, и остаются дома. Но, мы с ними на связи. Знаете. Я никогда стараюсь не жаловаться и не просить. Но, сегодня, я не думаю о себе! Нужно думать о мире в сердце каждого из нас.о мире, который снится каждую секунду ,каждому дому. Я и моя семья находимся в Киеве! Мы остаемся дома, и готовы защищать и помогать каждому, кто в этом нуждается. Мне не верится, что все это правда… и я сейчас вещаю из подвала, не понимая, что нас всех ждет. Люди принимают разные решения… мы единогласно здесь! В Киеве. С теми, кто защищает и отдает жизни за нас! Я благодарна каждому, кто не предал и любит свою страну, не зря здесь родился и даже если умрет, то не зря! Украина – пример всему этому ,как выяснилось теперь призрачному миру ! Сколько дней мы просим о помощи и поддержке.. Украина – Пример великого духа, бесстрашия и единения в миг! #хуйвойне #славаукраине
Likes : 68201
Dasha Astafieva - 56.6K Likes - «Дякую за позицію» пролунало більше ніж 1000 разів у особистих,завдяки відомим відео, після порад не публікувати злочини росіян та смерті цивільних, бо, мовляв, українці й самі це бачать, а іноземці від цього «шарахаються й панікують». Чи треба казати, що від таких закликів «шарахнулася» саме я? Зараз я відійшла від усеосяжної люті та хочу сказати спокійно й виважено.

Варто зрозуміти просту річ: світ втрачає «інтерес» до нас. Звучить жахливо, утім так воно і є. Усі ахнули, підтримали, поспостерігали та, зрештою, пішли далі. Це не їхня війна. У нас і далі вмирають люди від рук тварин із боліт, а в них на обкладинці — Тейлор Свіфт. Деякі іноземці взагалі думають, що наша війна скінчилася, бо її перестало висвітлювати національне телебачення, а хтось просто не цікавиться нами, адже читати про концерти Бейонсе приємніше, ніж про геноцид українців, братські могили та насильство над полоненими. Але — блядь! Нічого не скінчилося! Війна триває! Наша місія — транслювати її світу. Показувати «страшні картинки», писати про воєнні злочини росіян, поширювати історії воїнів англійською. Хто, як не ми? Кому це треба?

Замовчування війни — це злочин. Світ має бачити те, що росія робить кожного, сука, дня. Тільки так ми впливатимемо на ставлення людей до нашого ворога і зменшуватимемо лояльність до росіян. Усе просто: чим більше іноземців знають правду, тим більше світова спільнота підтримує нас, а міжнародні політики допомагають нам гасити окупантів. Вважайте, кожен репост зберігає життя.

Я розумію, хочеться бути радісним і зручним. Хочеться транслювати ресторани й «Бурдж Халіфа» у вогниках. Хочеться дивитися на красу й жити нею. І, мабуть, особливо цього хочеться, коли у твою хату прилітає С-300. Ти дивишся на дах у полум’ї, що завалив усе твоє життя й кота, і думаєш: «Зараз, найголовніше, це нікому не показати, аби не налякати іноземців! Репостну краще юну Джулію Робертс, аби всім було приємно».
Нормально транслювати своє життя з усіма його радостями та вдачами. Джулія Робертс неперевершена в будь-якому віці. Але замовчувати війну, аби не зіпсувати свою «пінтерестну» сторінку — це нелюдське паскудство й жорстокість.

56.6K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : «Дякую за позицію» пролунало більше ніж 1000 разів у особистих,завдяки відомим відео, після порад не публікувати злочини росіян та смерті цивільних, бо, мовляв, українці й самі це бачать, а іноземці від цього «шарахаються й панікують». Чи треба казати, що від таких закликів «шарахнулася» саме я? Зараз я відійшла від усеосяжної люті та хочу сказати спокійно й виважено. Варто зрозуміти просту річ: світ втрачає «інтерес» до нас. Звучить жахливо, утім так воно і є. Усі ахнули, підтримали, поспостерігали та, зрештою, пішли далі. Це не їхня війна. У нас і далі вмирають люди від рук тварин із боліт, а в них на обкладинці — Тейлор Свіфт. Деякі іноземці взагалі думають, що наша війна скінчилася, бо її перестало висвітлювати національне телебачення, а хтось просто не цікавиться нами, адже читати про концерти Бейонсе приємніше, ніж про геноцид українців, братські могили та насильство над полоненими. Але — блядь! Нічого не скінчилося! Війна триває! Наша місія — транслювати її світу. Показувати «страшні картинки», писати про воєнні злочини росіян, поширювати історії воїнів англійською. Хто, як не ми? Кому це треба? Замовчування війни — це злочин. Світ має бачити те, що росія робить кожного, сука, дня. Тільки так ми впливатимемо на ставлення людей до нашого ворога і зменшуватимемо лояльність до росіян. Усе просто: чим більше іноземців знають правду, тим більше світова спільнота підтримує нас, а міжнародні політики допомагають нам гасити окупантів. Вважайте, кожен репост зберігає життя. Я розумію, хочеться бути радісним і зручним. Хочеться транслювати ресторани й «Бурдж Халіфа» у вогниках. Хочеться дивитися на красу й жити нею. І, мабуть, особливо цього хочеться, коли у твою хату прилітає С-300. Ти дивишся на дах у полум’ї, що завалив усе твоє життя й кота, і думаєш: «Зараз, найголовніше, це нікому не показати, аби не налякати іноземців! Репостну краще юну Джулію Робертс, аби всім було приємно». Нормально транслювати своє життя з усіма його радостями та вдачами. Джулія Робертс неперевершена в будь-якому віці. Але замовчувати війну, аби не зіпсувати свою «пінтерестну» сторінку — це нелюдське паскудство й жорстокість.
Likes : 56557
Dasha Astafieva - 56.6K Likes - «Дякую за позицію» пролунало більше ніж 1000 разів у особистих,завдяки відомим відео, після порад не публікувати злочини росіян та смерті цивільних, бо, мовляв, українці й самі це бачать, а іноземці від цього «шарахаються й панікують». Чи треба казати, що від таких закликів «шарахнулася» саме я? Зараз я відійшла від усеосяжної люті та хочу сказати спокійно й виважено.

Варто зрозуміти просту річ: світ втрачає «інтерес» до нас. Звучить жахливо, утім так воно і є. Усі ахнули, підтримали, поспостерігали та, зрештою, пішли далі. Це не їхня війна. У нас і далі вмирають люди від рук тварин із боліт, а в них на обкладинці — Тейлор Свіфт. Деякі іноземці взагалі думають, що наша війна скінчилася, бо її перестало висвітлювати національне телебачення, а хтось просто не цікавиться нами, адже читати про концерти Бейонсе приємніше, ніж про геноцид українців, братські могили та насильство над полоненими. Але — блядь! Нічого не скінчилося! Війна триває! Наша місія — транслювати її світу. Показувати «страшні картинки», писати про воєнні злочини росіян, поширювати історії воїнів англійською. Хто, як не ми? Кому це треба?

Замовчування війни — це злочин. Світ має бачити те, що росія робить кожного, сука, дня. Тільки так ми впливатимемо на ставлення людей до нашого ворога і зменшуватимемо лояльність до росіян. Усе просто: чим більше іноземців знають правду, тим більше світова спільнота підтримує нас, а міжнародні політики допомагають нам гасити окупантів. Вважайте, кожен репост зберігає життя.

Я розумію, хочеться бути радісним і зручним. Хочеться транслювати ресторани й «Бурдж Халіфа» у вогниках. Хочеться дивитися на красу й жити нею. І, мабуть, особливо цього хочеться, коли у твою хату прилітає С-300. Ти дивишся на дах у полум’ї, що завалив усе твоє життя й кота, і думаєш: «Зараз, найголовніше, це нікому не показати, аби не налякати іноземців! Репостну краще юну Джулію Робертс, аби всім було приємно».
Нормально транслювати своє життя з усіма його радостями та вдачами. Джулія Робертс неперевершена в будь-якому віці. Але замовчувати війну, аби не зіпсувати свою «пінтерестну» сторінку — це нелюдське паскудство й жорстокість.

56.6K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : «Дякую за позицію» пролунало більше ніж 1000 разів у особистих,завдяки відомим відео, після порад не публікувати злочини росіян та смерті цивільних, бо, мовляв, українці й самі це бачать, а іноземці від цього «шарахаються й панікують». Чи треба казати, що від таких закликів «шарахнулася» саме я? Зараз я відійшла від усеосяжної люті та хочу сказати спокійно й виважено. Варто зрозуміти просту річ: світ втрачає «інтерес» до нас. Звучить жахливо, утім так воно і є. Усі ахнули, підтримали, поспостерігали та, зрештою, пішли далі. Це не їхня війна. У нас і далі вмирають люди від рук тварин із боліт, а в них на обкладинці — Тейлор Свіфт. Деякі іноземці взагалі думають, що наша війна скінчилася, бо її перестало висвітлювати національне телебачення, а хтось просто не цікавиться нами, адже читати про концерти Бейонсе приємніше, ніж про геноцид українців, братські могили та насильство над полоненими. Але — блядь! Нічого не скінчилося! Війна триває! Наша місія — транслювати її світу. Показувати «страшні картинки», писати про воєнні злочини росіян, поширювати історії воїнів англійською. Хто, як не ми? Кому це треба? Замовчування війни — це злочин. Світ має бачити те, що росія робить кожного, сука, дня. Тільки так ми впливатимемо на ставлення людей до нашого ворога і зменшуватимемо лояльність до росіян. Усе просто: чим більше іноземців знають правду, тим більше світова спільнота підтримує нас, а міжнародні політики допомагають нам гасити окупантів. Вважайте, кожен репост зберігає життя. Я розумію, хочеться бути радісним і зручним. Хочеться транслювати ресторани й «Бурдж Халіфа» у вогниках. Хочеться дивитися на красу й жити нею. І, мабуть, особливо цього хочеться, коли у твою хату прилітає С-300. Ти дивишся на дах у полум’ї, що завалив усе твоє життя й кота, і думаєш: «Зараз, найголовніше, це нікому не показати, аби не налякати іноземців! Репостну краще юну Джулію Робертс, аби всім було приємно». Нормально транслювати своє життя з усіма його радостями та вдачами. Джулія Робертс неперевершена в будь-якому віці. Але замовчувати війну, аби не зіпсувати свою «пінтерестну» сторінку — це нелюдське паскудство й жорстокість.
Likes : 56557
Dasha Astafieva - 56.6K Likes - «Дякую за позицію» пролунало більше ніж 1000 разів у особистих,завдяки відомим відео, після порад не публікувати злочини росіян та смерті цивільних, бо, мовляв, українці й самі це бачать, а іноземці від цього «шарахаються й панікують». Чи треба казати, що від таких закликів «шарахнулася» саме я? Зараз я відійшла від усеосяжної люті та хочу сказати спокійно й виважено.

Варто зрозуміти просту річ: світ втрачає «інтерес» до нас. Звучить жахливо, утім так воно і є. Усі ахнули, підтримали, поспостерігали та, зрештою, пішли далі. Це не їхня війна. У нас і далі вмирають люди від рук тварин із боліт, а в них на обкладинці — Тейлор Свіфт. Деякі іноземці взагалі думають, що наша війна скінчилася, бо її перестало висвітлювати національне телебачення, а хтось просто не цікавиться нами, адже читати про концерти Бейонсе приємніше, ніж про геноцид українців, братські могили та насильство над полоненими. Але — блядь! Нічого не скінчилося! Війна триває! Наша місія — транслювати її світу. Показувати «страшні картинки», писати про воєнні злочини росіян, поширювати історії воїнів англійською. Хто, як не ми? Кому це треба?

Замовчування війни — це злочин. Світ має бачити те, що росія робить кожного, сука, дня. Тільки так ми впливатимемо на ставлення людей до нашого ворога і зменшуватимемо лояльність до росіян. Усе просто: чим більше іноземців знають правду, тим більше світова спільнота підтримує нас, а міжнародні політики допомагають нам гасити окупантів. Вважайте, кожен репост зберігає життя.

Я розумію, хочеться бути радісним і зручним. Хочеться транслювати ресторани й «Бурдж Халіфа» у вогниках. Хочеться дивитися на красу й жити нею. І, мабуть, особливо цього хочеться, коли у твою хату прилітає С-300. Ти дивишся на дах у полум’ї, що завалив усе твоє життя й кота, і думаєш: «Зараз, найголовніше, це нікому не показати, аби не налякати іноземців! Репостну краще юну Джулію Робертс, аби всім було приємно».
Нормально транслювати своє життя з усіма його радостями та вдачами. Джулія Робертс неперевершена в будь-якому віці. Але замовчувати війну, аби не зіпсувати свою «пінтерестну» сторінку — це нелюдське паскудство й жорстокість.

56.6K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : «Дякую за позицію» пролунало більше ніж 1000 разів у особистих,завдяки відомим відео, після порад не публікувати злочини росіян та смерті цивільних, бо, мовляв, українці й самі це бачать, а іноземці від цього «шарахаються й панікують». Чи треба казати, що від таких закликів «шарахнулася» саме я? Зараз я відійшла від усеосяжної люті та хочу сказати спокійно й виважено. Варто зрозуміти просту річ: світ втрачає «інтерес» до нас. Звучить жахливо, утім так воно і є. Усі ахнули, підтримали, поспостерігали та, зрештою, пішли далі. Це не їхня війна. У нас і далі вмирають люди від рук тварин із боліт, а в них на обкладинці — Тейлор Свіфт. Деякі іноземці взагалі думають, що наша війна скінчилася, бо її перестало висвітлювати національне телебачення, а хтось просто не цікавиться нами, адже читати про концерти Бейонсе приємніше, ніж про геноцид українців, братські могили та насильство над полоненими. Але — блядь! Нічого не скінчилося! Війна триває! Наша місія — транслювати її світу. Показувати «страшні картинки», писати про воєнні злочини росіян, поширювати історії воїнів англійською. Хто, як не ми? Кому це треба? Замовчування війни — це злочин. Світ має бачити те, що росія робить кожного, сука, дня. Тільки так ми впливатимемо на ставлення людей до нашого ворога і зменшуватимемо лояльність до росіян. Усе просто: чим більше іноземців знають правду, тим більше світова спільнота підтримує нас, а міжнародні політики допомагають нам гасити окупантів. Вважайте, кожен репост зберігає життя. Я розумію, хочеться бути радісним і зручним. Хочеться транслювати ресторани й «Бурдж Халіфа» у вогниках. Хочеться дивитися на красу й жити нею. І, мабуть, особливо цього хочеться, коли у твою хату прилітає С-300. Ти дивишся на дах у полум’ї, що завалив усе твоє життя й кота, і думаєш: «Зараз, найголовніше, це нікому не показати, аби не налякати іноземців! Репостну краще юну Джулію Робертс, аби всім було приємно». Нормально транслювати своє життя з усіма його радостями та вдачами. Джулія Робертс неперевершена в будь-якому віці. Але замовчувати війну, аби не зіпсувати свою «пінтерестну» сторінку — це нелюдське паскудство й жорстокість.
Likes : 56557
Dasha Astafieva - 56.6K Likes - «Дякую за позицію» пролунало більше ніж 1000 разів у особистих,завдяки відомим відео, після порад не публікувати злочини росіян та смерті цивільних, бо, мовляв, українці й самі це бачать, а іноземці від цього «шарахаються й панікують». Чи треба казати, що від таких закликів «шарахнулася» саме я? Зараз я відійшла від усеосяжної люті та хочу сказати спокійно й виважено.

Варто зрозуміти просту річ: світ втрачає «інтерес» до нас. Звучить жахливо, утім так воно і є. Усі ахнули, підтримали, поспостерігали та, зрештою, пішли далі. Це не їхня війна. У нас і далі вмирають люди від рук тварин із боліт, а в них на обкладинці — Тейлор Свіфт. Деякі іноземці взагалі думають, що наша війна скінчилася, бо її перестало висвітлювати національне телебачення, а хтось просто не цікавиться нами, адже читати про концерти Бейонсе приємніше, ніж про геноцид українців, братські могили та насильство над полоненими. Але — блядь! Нічого не скінчилося! Війна триває! Наша місія — транслювати її світу. Показувати «страшні картинки», писати про воєнні злочини росіян, поширювати історії воїнів англійською. Хто, як не ми? Кому це треба?

Замовчування війни — це злочин. Світ має бачити те, що росія робить кожного, сука, дня. Тільки так ми впливатимемо на ставлення людей до нашого ворога і зменшуватимемо лояльність до росіян. Усе просто: чим більше іноземців знають правду, тим більше світова спільнота підтримує нас, а міжнародні політики допомагають нам гасити окупантів. Вважайте, кожен репост зберігає життя.

Я розумію, хочеться бути радісним і зручним. Хочеться транслювати ресторани й «Бурдж Халіфа» у вогниках. Хочеться дивитися на красу й жити нею. І, мабуть, особливо цього хочеться, коли у твою хату прилітає С-300. Ти дивишся на дах у полум’ї, що завалив усе твоє життя й кота, і думаєш: «Зараз, найголовніше, це нікому не показати, аби не налякати іноземців! Репостну краще юну Джулію Робертс, аби всім було приємно».
Нормально транслювати своє життя з усіма його радостями та вдачами. Джулія Робертс неперевершена в будь-якому віці. Але замовчувати війну, аби не зіпсувати свою «пінтерестну» сторінку — це нелюдське паскудство й жорстокість.

56.6K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : «Дякую за позицію» пролунало більше ніж 1000 разів у особистих,завдяки відомим відео, після порад не публікувати злочини росіян та смерті цивільних, бо, мовляв, українці й самі це бачать, а іноземці від цього «шарахаються й панікують». Чи треба казати, що від таких закликів «шарахнулася» саме я? Зараз я відійшла від усеосяжної люті та хочу сказати спокійно й виважено. Варто зрозуміти просту річ: світ втрачає «інтерес» до нас. Звучить жахливо, утім так воно і є. Усі ахнули, підтримали, поспостерігали та, зрештою, пішли далі. Це не їхня війна. У нас і далі вмирають люди від рук тварин із боліт, а в них на обкладинці — Тейлор Свіфт. Деякі іноземці взагалі думають, що наша війна скінчилася, бо її перестало висвітлювати національне телебачення, а хтось просто не цікавиться нами, адже читати про концерти Бейонсе приємніше, ніж про геноцид українців, братські могили та насильство над полоненими. Але — блядь! Нічого не скінчилося! Війна триває! Наша місія — транслювати її світу. Показувати «страшні картинки», писати про воєнні злочини росіян, поширювати історії воїнів англійською. Хто, як не ми? Кому це треба? Замовчування війни — це злочин. Світ має бачити те, що росія робить кожного, сука, дня. Тільки так ми впливатимемо на ставлення людей до нашого ворога і зменшуватимемо лояльність до росіян. Усе просто: чим більше іноземців знають правду, тим більше світова спільнота підтримує нас, а міжнародні політики допомагають нам гасити окупантів. Вважайте, кожен репост зберігає життя. Я розумію, хочеться бути радісним і зручним. Хочеться транслювати ресторани й «Бурдж Халіфа» у вогниках. Хочеться дивитися на красу й жити нею. І, мабуть, особливо цього хочеться, коли у твою хату прилітає С-300. Ти дивишся на дах у полум’ї, що завалив усе твоє життя й кота, і думаєш: «Зараз, найголовніше, це нікому не показати, аби не налякати іноземців! Репостну краще юну Джулію Робертс, аби всім було приємно». Нормально транслювати своє життя з усіма його радостями та вдачами. Джулія Робертс неперевершена в будь-якому віці. Але замовчувати війну, аби не зіпсувати свою «пінтерестну» сторінку — це нелюдське паскудство й жорстокість.
Likes : 56557
Dasha Astafieva - 52.2K Likes - Ось вам суботні думки:

Як же багато ми складаємо на своє кладовище амбіцій.

Думаю, у кожного є старі мрії, тихенько сховані якомога далі в темну шухлядку з написом «Не сталося». Ми ховаємо їх від себе та світу, бо бажання не реалізувалися через батьків, суспільство, особисту невпевненість, життєву драму або елементарну лінь. Комусь хотілося стати акторкою, але вона все життя чула від рідних, що з такими щиколотками зірками не стають і треба менше їсти. Як тут повірити в себе, якщо тебе дражнять найближчі? Комусь навіяли слабкість і залежність від сили рідних: «У які такі ландони-паріжі ти збираєшся їхати вчитися? Згинеш же без мамки. Залишайся в Збаражі…». А комусь просто не стало сил боротися проти стереотипів чи самокопання.

Тисячі розгублених душ тягнуть за собою потаємне нездійснене. І воно тисне. Здається, що твоє життя — велика помилка, адже насправді тобі судилося бігати коридорами NASA, кіностудії «Paramount Pictures» чи корпоративної штаб-квартири Apple Inc (потрібне підкреслити) та дурити всім голову своїми капризами. А ти тут — у черзі по рибну котлетку за знижкою. Знаю, про що кажу: мене доволі часто муляло це відчуття ніяковості — як сорока в сливах.

Але  здається, що за кожну свою мрію ми несемо відповідальність, як за дитину. Внутрішню дитину. Викинути її чи забути, як частину себе, неможливо. Тому, якщо кортіло, але не вистачило на неї ресурсу в ранньому віці, слід повернутися до неї пізніше. Немає нічого ганебного в нових захопленнях «не в 16». Ба більше — проактивні диваки викликають захват. Історії про дідуганів і бабусь, які шукають себе у 70 , завжди збирають якісь крейзі охоплення, бо це насправді тиха сподіванка кожного, що він теж так зможе. Життя — це не те, ким ви стали на цей час. Це те, до чого ви невпинно рухаєтеся.
Зичу кожному наснаги колись заглянути на своє кладовище амбіцій, плюнути та голосно вилаятися: «Та якого біса?! Я спробую, чом би й ні?».

рухаєтеся.

PS: бляха, між деякими фото відстань десятиріччя😅

52.2K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Ось вам суботні думки: Як же багато ми складаємо на своє кладовище амбіцій. Думаю, у кожного є старі мрії, тихенько сховані якомога далі в темну шухлядку з написом «Не сталося». Ми ховаємо їх від себе та світу, бо бажання не реалізувалися через батьків, суспільство, особисту невпевненість, життєву драму або елементарну лінь. Комусь хотілося стати акторкою, але вона все життя чула від рідних, що з такими щиколотками зірками не стають і треба менше їсти. Як тут повірити в себе, якщо тебе дражнять найближчі? Комусь навіяли слабкість і залежність від сили рідних: «У які такі ландони-паріжі ти збираєшся їхати вчитися? Згинеш же без мамки. Залишайся в Збаражі…». А комусь просто не стало сил боротися проти стереотипів чи самокопання. Тисячі розгублених душ тягнуть за собою потаємне нездійснене. І воно тисне. Здається, що твоє життя — велика помилка, адже насправді тобі судилося бігати коридорами NASA, кіностудії «Paramount Pictures» чи корпоративної штаб-квартири Apple Inc (потрібне підкреслити) та дурити всім голову своїми капризами. А ти тут — у черзі по рибну котлетку за знижкою. Знаю, про що кажу: мене доволі часто муляло це відчуття ніяковості — як сорока в сливах. Але здається, що за кожну свою мрію ми несемо відповідальність, як за дитину. Внутрішню дитину. Викинути її чи забути, як частину себе, неможливо. Тому, якщо кортіло, але не вистачило на неї ресурсу в ранньому віці, слід повернутися до неї пізніше. Немає нічого ганебного в нових захопленнях «не в 16». Ба більше — проактивні диваки викликають захват. Історії про дідуганів і бабусь, які шукають себе у 70 , завжди збирають якісь крейзі охоплення, бо це насправді тиха сподіванка кожного, що він теж так зможе. Життя — це не те, ким ви стали на цей час. Це те, до чого ви невпинно рухаєтеся. Зичу кожному наснаги колись заглянути на своє кладовище амбіцій, плюнути та голосно вилаятися: «Та якого біса?! Я спробую, чом би й ні?». рухаєтеся. PS: бляха, між деякими фото відстань десятиріччя😅
Likes : 52240
Dasha Astafieva - 52.2K Likes - Ось вам суботні думки:

Як же багато ми складаємо на своє кладовище амбіцій.

Думаю, у кожного є старі мрії, тихенько сховані якомога далі в темну шухлядку з написом «Не сталося». Ми ховаємо їх від себе та світу, бо бажання не реалізувалися через батьків, суспільство, особисту невпевненість, життєву драму або елементарну лінь. Комусь хотілося стати акторкою, але вона все життя чула від рідних, що з такими щиколотками зірками не стають і треба менше їсти. Як тут повірити в себе, якщо тебе дражнять найближчі? Комусь навіяли слабкість і залежність від сили рідних: «У які такі ландони-паріжі ти збираєшся їхати вчитися? Згинеш же без мамки. Залишайся в Збаражі…». А комусь просто не стало сил боротися проти стереотипів чи самокопання.

Тисячі розгублених душ тягнуть за собою потаємне нездійснене. І воно тисне. Здається, що твоє життя — велика помилка, адже насправді тобі судилося бігати коридорами NASA, кіностудії «Paramount Pictures» чи корпоративної штаб-квартири Apple Inc (потрібне підкреслити) та дурити всім голову своїми капризами. А ти тут — у черзі по рибну котлетку за знижкою. Знаю, про що кажу: мене доволі часто муляло це відчуття ніяковості — як сорока в сливах.

Але  здається, що за кожну свою мрію ми несемо відповідальність, як за дитину. Внутрішню дитину. Викинути її чи забути, як частину себе, неможливо. Тому, якщо кортіло, але не вистачило на неї ресурсу в ранньому віці, слід повернутися до неї пізніше. Немає нічого ганебного в нових захопленнях «не в 16». Ба більше — проактивні диваки викликають захват. Історії про дідуганів і бабусь, які шукають себе у 70 , завжди збирають якісь крейзі охоплення, бо це насправді тиха сподіванка кожного, що він теж так зможе. Життя — це не те, ким ви стали на цей час. Це те, до чого ви невпинно рухаєтеся.
Зичу кожному наснаги колись заглянути на своє кладовище амбіцій, плюнути та голосно вилаятися: «Та якого біса?! Я спробую, чом би й ні?».

рухаєтеся.

PS: бляха, між деякими фото відстань десятиріччя😅

52.2K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Ось вам суботні думки: Як же багато ми складаємо на своє кладовище амбіцій. Думаю, у кожного є старі мрії, тихенько сховані якомога далі в темну шухлядку з написом «Не сталося». Ми ховаємо їх від себе та світу, бо бажання не реалізувалися через батьків, суспільство, особисту невпевненість, життєву драму або елементарну лінь. Комусь хотілося стати акторкою, але вона все життя чула від рідних, що з такими щиколотками зірками не стають і треба менше їсти. Як тут повірити в себе, якщо тебе дражнять найближчі? Комусь навіяли слабкість і залежність від сили рідних: «У які такі ландони-паріжі ти збираєшся їхати вчитися? Згинеш же без мамки. Залишайся в Збаражі…». А комусь просто не стало сил боротися проти стереотипів чи самокопання. Тисячі розгублених душ тягнуть за собою потаємне нездійснене. І воно тисне. Здається, що твоє життя — велика помилка, адже насправді тобі судилося бігати коридорами NASA, кіностудії «Paramount Pictures» чи корпоративної штаб-квартири Apple Inc (потрібне підкреслити) та дурити всім голову своїми капризами. А ти тут — у черзі по рибну котлетку за знижкою. Знаю, про що кажу: мене доволі часто муляло це відчуття ніяковості — як сорока в сливах. Але здається, що за кожну свою мрію ми несемо відповідальність, як за дитину. Внутрішню дитину. Викинути її чи забути, як частину себе, неможливо. Тому, якщо кортіло, але не вистачило на неї ресурсу в ранньому віці, слід повернутися до неї пізніше. Немає нічого ганебного в нових захопленнях «не в 16». Ба більше — проактивні диваки викликають захват. Історії про дідуганів і бабусь, які шукають себе у 70 , завжди збирають якісь крейзі охоплення, бо це насправді тиха сподіванка кожного, що він теж так зможе. Життя — це не те, ким ви стали на цей час. Це те, до чого ви невпинно рухаєтеся. Зичу кожному наснаги колись заглянути на своє кладовище амбіцій, плюнути та голосно вилаятися: «Та якого біса?! Я спробую, чом би й ні?». рухаєтеся. PS: бляха, між деякими фото відстань десятиріччя😅
Likes : 52240
Dasha Astafieva - 52.2K Likes - Ось вам суботні думки:

Як же багато ми складаємо на своє кладовище амбіцій.

Думаю, у кожного є старі мрії, тихенько сховані якомога далі в темну шухлядку з написом «Не сталося». Ми ховаємо їх від себе та світу, бо бажання не реалізувалися через батьків, суспільство, особисту невпевненість, життєву драму або елементарну лінь. Комусь хотілося стати акторкою, але вона все життя чула від рідних, що з такими щиколотками зірками не стають і треба менше їсти. Як тут повірити в себе, якщо тебе дражнять найближчі? Комусь навіяли слабкість і залежність від сили рідних: «У які такі ландони-паріжі ти збираєшся їхати вчитися? Згинеш же без мамки. Залишайся в Збаражі…». А комусь просто не стало сил боротися проти стереотипів чи самокопання.

Тисячі розгублених душ тягнуть за собою потаємне нездійснене. І воно тисне. Здається, що твоє життя — велика помилка, адже насправді тобі судилося бігати коридорами NASA, кіностудії «Paramount Pictures» чи корпоративної штаб-квартири Apple Inc (потрібне підкреслити) та дурити всім голову своїми капризами. А ти тут — у черзі по рибну котлетку за знижкою. Знаю, про що кажу: мене доволі часто муляло це відчуття ніяковості — як сорока в сливах.

Але  здається, що за кожну свою мрію ми несемо відповідальність, як за дитину. Внутрішню дитину. Викинути її чи забути, як частину себе, неможливо. Тому, якщо кортіло, але не вистачило на неї ресурсу в ранньому віці, слід повернутися до неї пізніше. Немає нічого ганебного в нових захопленнях «не в 16». Ба більше — проактивні диваки викликають захват. Історії про дідуганів і бабусь, які шукають себе у 70 , завжди збирають якісь крейзі охоплення, бо це насправді тиха сподіванка кожного, що він теж так зможе. Життя — це не те, ким ви стали на цей час. Це те, до чого ви невпинно рухаєтеся.
Зичу кожному наснаги колись заглянути на своє кладовище амбіцій, плюнути та голосно вилаятися: «Та якого біса?! Я спробую, чом би й ні?».

рухаєтеся.

PS: бляха, між деякими фото відстань десятиріччя😅

52.2K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Ось вам суботні думки: Як же багато ми складаємо на своє кладовище амбіцій. Думаю, у кожного є старі мрії, тихенько сховані якомога далі в темну шухлядку з написом «Не сталося». Ми ховаємо їх від себе та світу, бо бажання не реалізувалися через батьків, суспільство, особисту невпевненість, життєву драму або елементарну лінь. Комусь хотілося стати акторкою, але вона все життя чула від рідних, що з такими щиколотками зірками не стають і треба менше їсти. Як тут повірити в себе, якщо тебе дражнять найближчі? Комусь навіяли слабкість і залежність від сили рідних: «У які такі ландони-паріжі ти збираєшся їхати вчитися? Згинеш же без мамки. Залишайся в Збаражі…». А комусь просто не стало сил боротися проти стереотипів чи самокопання. Тисячі розгублених душ тягнуть за собою потаємне нездійснене. І воно тисне. Здається, що твоє життя — велика помилка, адже насправді тобі судилося бігати коридорами NASA, кіностудії «Paramount Pictures» чи корпоративної штаб-квартири Apple Inc (потрібне підкреслити) та дурити всім голову своїми капризами. А ти тут — у черзі по рибну котлетку за знижкою. Знаю, про що кажу: мене доволі часто муляло це відчуття ніяковості — як сорока в сливах. Але здається, що за кожну свою мрію ми несемо відповідальність, як за дитину. Внутрішню дитину. Викинути її чи забути, як частину себе, неможливо. Тому, якщо кортіло, але не вистачило на неї ресурсу в ранньому віці, слід повернутися до неї пізніше. Немає нічого ганебного в нових захопленнях «не в 16». Ба більше — проактивні диваки викликають захват. Історії про дідуганів і бабусь, які шукають себе у 70 , завжди збирають якісь крейзі охоплення, бо це насправді тиха сподіванка кожного, що він теж так зможе. Життя — це не те, ким ви стали на цей час. Це те, до чого ви невпинно рухаєтеся. Зичу кожному наснаги колись заглянути на своє кладовище амбіцій, плюнути та голосно вилаятися: «Та якого біса?! Я спробую, чом би й ні?». рухаєтеся. PS: бляха, між деякими фото відстань десятиріччя😅
Likes : 52240
Dasha Astafieva - 52.2K Likes - Ось вам суботні думки:

Як же багато ми складаємо на своє кладовище амбіцій.

Думаю, у кожного є старі мрії, тихенько сховані якомога далі в темну шухлядку з написом «Не сталося». Ми ховаємо їх від себе та світу, бо бажання не реалізувалися через батьків, суспільство, особисту невпевненість, життєву драму або елементарну лінь. Комусь хотілося стати акторкою, але вона все життя чула від рідних, що з такими щиколотками зірками не стають і треба менше їсти. Як тут повірити в себе, якщо тебе дражнять найближчі? Комусь навіяли слабкість і залежність від сили рідних: «У які такі ландони-паріжі ти збираєшся їхати вчитися? Згинеш же без мамки. Залишайся в Збаражі…». А комусь просто не стало сил боротися проти стереотипів чи самокопання.

Тисячі розгублених душ тягнуть за собою потаємне нездійснене. І воно тисне. Здається, що твоє життя — велика помилка, адже насправді тобі судилося бігати коридорами NASA, кіностудії «Paramount Pictures» чи корпоративної штаб-квартири Apple Inc (потрібне підкреслити) та дурити всім голову своїми капризами. А ти тут — у черзі по рибну котлетку за знижкою. Знаю, про що кажу: мене доволі часто муляло це відчуття ніяковості — як сорока в сливах.

Але  здається, що за кожну свою мрію ми несемо відповідальність, як за дитину. Внутрішню дитину. Викинути її чи забути, як частину себе, неможливо. Тому, якщо кортіло, але не вистачило на неї ресурсу в ранньому віці, слід повернутися до неї пізніше. Немає нічого ганебного в нових захопленнях «не в 16». Ба більше — проактивні диваки викликають захват. Історії про дідуганів і бабусь, які шукають себе у 70 , завжди збирають якісь крейзі охоплення, бо це насправді тиха сподіванка кожного, що він теж так зможе. Життя — це не те, ким ви стали на цей час. Це те, до чого ви невпинно рухаєтеся.
Зичу кожному наснаги колись заглянути на своє кладовище амбіцій, плюнути та голосно вилаятися: «Та якого біса?! Я спробую, чом би й ні?».

рухаєтеся.

PS: бляха, між деякими фото відстань десятиріччя😅

52.2K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Ось вам суботні думки: Як же багато ми складаємо на своє кладовище амбіцій. Думаю, у кожного є старі мрії, тихенько сховані якомога далі в темну шухлядку з написом «Не сталося». Ми ховаємо їх від себе та світу, бо бажання не реалізувалися через батьків, суспільство, особисту невпевненість, життєву драму або елементарну лінь. Комусь хотілося стати акторкою, але вона все життя чула від рідних, що з такими щиколотками зірками не стають і треба менше їсти. Як тут повірити в себе, якщо тебе дражнять найближчі? Комусь навіяли слабкість і залежність від сили рідних: «У які такі ландони-паріжі ти збираєшся їхати вчитися? Згинеш же без мамки. Залишайся в Збаражі…». А комусь просто не стало сил боротися проти стереотипів чи самокопання. Тисячі розгублених душ тягнуть за собою потаємне нездійснене. І воно тисне. Здається, що твоє життя — велика помилка, адже насправді тобі судилося бігати коридорами NASA, кіностудії «Paramount Pictures» чи корпоративної штаб-квартири Apple Inc (потрібне підкреслити) та дурити всім голову своїми капризами. А ти тут — у черзі по рибну котлетку за знижкою. Знаю, про що кажу: мене доволі часто муляло це відчуття ніяковості — як сорока в сливах. Але здається, що за кожну свою мрію ми несемо відповідальність, як за дитину. Внутрішню дитину. Викинути її чи забути, як частину себе, неможливо. Тому, якщо кортіло, але не вистачило на неї ресурсу в ранньому віці, слід повернутися до неї пізніше. Немає нічого ганебного в нових захопленнях «не в 16». Ба більше — проактивні диваки викликають захват. Історії про дідуганів і бабусь, які шукають себе у 70 , завжди збирають якісь крейзі охоплення, бо це насправді тиха сподіванка кожного, що він теж так зможе. Життя — це не те, ким ви стали на цей час. Це те, до чого ви невпинно рухаєтеся. Зичу кожному наснаги колись заглянути на своє кладовище амбіцій, плюнути та голосно вилаятися: «Та якого біса?! Я спробую, чом би й ні?». рухаєтеся. PS: бляха, між деякими фото відстань десятиріччя😅
Likes : 52240
Dasha Astafieva - 52.2K Likes - Ось вам суботні думки:

Як же багато ми складаємо на своє кладовище амбіцій.

Думаю, у кожного є старі мрії, тихенько сховані якомога далі в темну шухлядку з написом «Не сталося». Ми ховаємо їх від себе та світу, бо бажання не реалізувалися через батьків, суспільство, особисту невпевненість, життєву драму або елементарну лінь. Комусь хотілося стати акторкою, але вона все життя чула від рідних, що з такими щиколотками зірками не стають і треба менше їсти. Як тут повірити в себе, якщо тебе дражнять найближчі? Комусь навіяли слабкість і залежність від сили рідних: «У які такі ландони-паріжі ти збираєшся їхати вчитися? Згинеш же без мамки. Залишайся в Збаражі…». А комусь просто не стало сил боротися проти стереотипів чи самокопання.

Тисячі розгублених душ тягнуть за собою потаємне нездійснене. І воно тисне. Здається, що твоє життя — велика помилка, адже насправді тобі судилося бігати коридорами NASA, кіностудії «Paramount Pictures» чи корпоративної штаб-квартири Apple Inc (потрібне підкреслити) та дурити всім голову своїми капризами. А ти тут — у черзі по рибну котлетку за знижкою. Знаю, про що кажу: мене доволі часто муляло це відчуття ніяковості — як сорока в сливах.

Але  здається, що за кожну свою мрію ми несемо відповідальність, як за дитину. Внутрішню дитину. Викинути її чи забути, як частину себе, неможливо. Тому, якщо кортіло, але не вистачило на неї ресурсу в ранньому віці, слід повернутися до неї пізніше. Немає нічого ганебного в нових захопленнях «не в 16». Ба більше — проактивні диваки викликають захват. Історії про дідуганів і бабусь, які шукають себе у 70 , завжди збирають якісь крейзі охоплення, бо це насправді тиха сподіванка кожного, що він теж так зможе. Життя — це не те, ким ви стали на цей час. Це те, до чого ви невпинно рухаєтеся.
Зичу кожному наснаги колись заглянути на своє кладовище амбіцій, плюнути та голосно вилаятися: «Та якого біса?! Я спробую, чом би й ні?».

рухаєтеся.

PS: бляха, між деякими фото відстань десятиріччя😅

52.2K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Ось вам суботні думки: Як же багато ми складаємо на своє кладовище амбіцій. Думаю, у кожного є старі мрії, тихенько сховані якомога далі в темну шухлядку з написом «Не сталося». Ми ховаємо їх від себе та світу, бо бажання не реалізувалися через батьків, суспільство, особисту невпевненість, життєву драму або елементарну лінь. Комусь хотілося стати акторкою, але вона все життя чула від рідних, що з такими щиколотками зірками не стають і треба менше їсти. Як тут повірити в себе, якщо тебе дражнять найближчі? Комусь навіяли слабкість і залежність від сили рідних: «У які такі ландони-паріжі ти збираєшся їхати вчитися? Згинеш же без мамки. Залишайся в Збаражі…». А комусь просто не стало сил боротися проти стереотипів чи самокопання. Тисячі розгублених душ тягнуть за собою потаємне нездійснене. І воно тисне. Здається, що твоє життя — велика помилка, адже насправді тобі судилося бігати коридорами NASA, кіностудії «Paramount Pictures» чи корпоративної штаб-квартири Apple Inc (потрібне підкреслити) та дурити всім голову своїми капризами. А ти тут — у черзі по рибну котлетку за знижкою. Знаю, про що кажу: мене доволі часто муляло це відчуття ніяковості — як сорока в сливах. Але здається, що за кожну свою мрію ми несемо відповідальність, як за дитину. Внутрішню дитину. Викинути її чи забути, як частину себе, неможливо. Тому, якщо кортіло, але не вистачило на неї ресурсу в ранньому віці, слід повернутися до неї пізніше. Немає нічого ганебного в нових захопленнях «не в 16». Ба більше — проактивні диваки викликають захват. Історії про дідуганів і бабусь, які шукають себе у 70 , завжди збирають якісь крейзі охоплення, бо це насправді тиха сподіванка кожного, що він теж так зможе. Життя — це не те, ким ви стали на цей час. Це те, до чого ви невпинно рухаєтеся. Зичу кожному наснаги колись заглянути на своє кладовище амбіцій, плюнути та голосно вилаятися: «Та якого біса?! Я спробую, чом би й ні?». рухаєтеся. PS: бляха, між деякими фото відстань десятиріччя😅
Likes : 52240
Dasha Astafieva - 52.2K Likes - Ось вам суботні думки:

Як же багато ми складаємо на своє кладовище амбіцій.

Думаю, у кожного є старі мрії, тихенько сховані якомога далі в темну шухлядку з написом «Не сталося». Ми ховаємо їх від себе та світу, бо бажання не реалізувалися через батьків, суспільство, особисту невпевненість, життєву драму або елементарну лінь. Комусь хотілося стати акторкою, але вона все життя чула від рідних, що з такими щиколотками зірками не стають і треба менше їсти. Як тут повірити в себе, якщо тебе дражнять найближчі? Комусь навіяли слабкість і залежність від сили рідних: «У які такі ландони-паріжі ти збираєшся їхати вчитися? Згинеш же без мамки. Залишайся в Збаражі…». А комусь просто не стало сил боротися проти стереотипів чи самокопання.

Тисячі розгублених душ тягнуть за собою потаємне нездійснене. І воно тисне. Здається, що твоє життя — велика помилка, адже насправді тобі судилося бігати коридорами NASA, кіностудії «Paramount Pictures» чи корпоративної штаб-квартири Apple Inc (потрібне підкреслити) та дурити всім голову своїми капризами. А ти тут — у черзі по рибну котлетку за знижкою. Знаю, про що кажу: мене доволі часто муляло це відчуття ніяковості — як сорока в сливах.

Але  здається, що за кожну свою мрію ми несемо відповідальність, як за дитину. Внутрішню дитину. Викинути її чи забути, як частину себе, неможливо. Тому, якщо кортіло, але не вистачило на неї ресурсу в ранньому віці, слід повернутися до неї пізніше. Немає нічого ганебного в нових захопленнях «не в 16». Ба більше — проактивні диваки викликають захват. Історії про дідуганів і бабусь, які шукають себе у 70 , завжди збирають якісь крейзі охоплення, бо це насправді тиха сподіванка кожного, що він теж так зможе. Життя — це не те, ким ви стали на цей час. Це те, до чого ви невпинно рухаєтеся.
Зичу кожному наснаги колись заглянути на своє кладовище амбіцій, плюнути та голосно вилаятися: «Та якого біса?! Я спробую, чом би й ні?».

рухаєтеся.

PS: бляха, між деякими фото відстань десятиріччя😅

52.2K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Ось вам суботні думки: Як же багато ми складаємо на своє кладовище амбіцій. Думаю, у кожного є старі мрії, тихенько сховані якомога далі в темну шухлядку з написом «Не сталося». Ми ховаємо їх від себе та світу, бо бажання не реалізувалися через батьків, суспільство, особисту невпевненість, життєву драму або елементарну лінь. Комусь хотілося стати акторкою, але вона все життя чула від рідних, що з такими щиколотками зірками не стають і треба менше їсти. Як тут повірити в себе, якщо тебе дражнять найближчі? Комусь навіяли слабкість і залежність від сили рідних: «У які такі ландони-паріжі ти збираєшся їхати вчитися? Згинеш же без мамки. Залишайся в Збаражі…». А комусь просто не стало сил боротися проти стереотипів чи самокопання. Тисячі розгублених душ тягнуть за собою потаємне нездійснене. І воно тисне. Здається, що твоє життя — велика помилка, адже насправді тобі судилося бігати коридорами NASA, кіностудії «Paramount Pictures» чи корпоративної штаб-квартири Apple Inc (потрібне підкреслити) та дурити всім голову своїми капризами. А ти тут — у черзі по рибну котлетку за знижкою. Знаю, про що кажу: мене доволі часто муляло це відчуття ніяковості — як сорока в сливах. Але здається, що за кожну свою мрію ми несемо відповідальність, як за дитину. Внутрішню дитину. Викинути її чи забути, як частину себе, неможливо. Тому, якщо кортіло, але не вистачило на неї ресурсу в ранньому віці, слід повернутися до неї пізніше. Немає нічого ганебного в нових захопленнях «не в 16». Ба більше — проактивні диваки викликають захват. Історії про дідуганів і бабусь, які шукають себе у 70 , завжди збирають якісь крейзі охоплення, бо це насправді тиха сподіванка кожного, що він теж так зможе. Життя — це не те, ким ви стали на цей час. Це те, до чого ви невпинно рухаєтеся. Зичу кожному наснаги колись заглянути на своє кладовище амбіцій, плюнути та голосно вилаятися: «Та якого біса?! Я спробую, чом би й ні?». рухаєтеся. PS: бляха, між деякими фото відстань десятиріччя😅
Likes : 52240
Dasha Astafieva - 52.2K Likes - Ось вам суботні думки:

Як же багато ми складаємо на своє кладовище амбіцій.

Думаю, у кожного є старі мрії, тихенько сховані якомога далі в темну шухлядку з написом «Не сталося». Ми ховаємо їх від себе та світу, бо бажання не реалізувалися через батьків, суспільство, особисту невпевненість, життєву драму або елементарну лінь. Комусь хотілося стати акторкою, але вона все життя чула від рідних, що з такими щиколотками зірками не стають і треба менше їсти. Як тут повірити в себе, якщо тебе дражнять найближчі? Комусь навіяли слабкість і залежність від сили рідних: «У які такі ландони-паріжі ти збираєшся їхати вчитися? Згинеш же без мамки. Залишайся в Збаражі…». А комусь просто не стало сил боротися проти стереотипів чи самокопання.

Тисячі розгублених душ тягнуть за собою потаємне нездійснене. І воно тисне. Здається, що твоє життя — велика помилка, адже насправді тобі судилося бігати коридорами NASA, кіностудії «Paramount Pictures» чи корпоративної штаб-квартири Apple Inc (потрібне підкреслити) та дурити всім голову своїми капризами. А ти тут — у черзі по рибну котлетку за знижкою. Знаю, про що кажу: мене доволі часто муляло це відчуття ніяковості — як сорока в сливах.

Але  здається, що за кожну свою мрію ми несемо відповідальність, як за дитину. Внутрішню дитину. Викинути її чи забути, як частину себе, неможливо. Тому, якщо кортіло, але не вистачило на неї ресурсу в ранньому віці, слід повернутися до неї пізніше. Немає нічого ганебного в нових захопленнях «не в 16». Ба більше — проактивні диваки викликають захват. Історії про дідуганів і бабусь, які шукають себе у 70 , завжди збирають якісь крейзі охоплення, бо це насправді тиха сподіванка кожного, що він теж так зможе. Життя — це не те, ким ви стали на цей час. Це те, до чого ви невпинно рухаєтеся.
Зичу кожному наснаги колись заглянути на своє кладовище амбіцій, плюнути та голосно вилаятися: «Та якого біса?! Я спробую, чом би й ні?».

рухаєтеся.

PS: бляха, між деякими фото відстань десятиріччя😅

52.2K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Ось вам суботні думки: Як же багато ми складаємо на своє кладовище амбіцій. Думаю, у кожного є старі мрії, тихенько сховані якомога далі в темну шухлядку з написом «Не сталося». Ми ховаємо їх від себе та світу, бо бажання не реалізувалися через батьків, суспільство, особисту невпевненість, життєву драму або елементарну лінь. Комусь хотілося стати акторкою, але вона все життя чула від рідних, що з такими щиколотками зірками не стають і треба менше їсти. Як тут повірити в себе, якщо тебе дражнять найближчі? Комусь навіяли слабкість і залежність від сили рідних: «У які такі ландони-паріжі ти збираєшся їхати вчитися? Згинеш же без мамки. Залишайся в Збаражі…». А комусь просто не стало сил боротися проти стереотипів чи самокопання. Тисячі розгублених душ тягнуть за собою потаємне нездійснене. І воно тисне. Здається, що твоє життя — велика помилка, адже насправді тобі судилося бігати коридорами NASA, кіностудії «Paramount Pictures» чи корпоративної штаб-квартири Apple Inc (потрібне підкреслити) та дурити всім голову своїми капризами. А ти тут — у черзі по рибну котлетку за знижкою. Знаю, про що кажу: мене доволі часто муляло це відчуття ніяковості — як сорока в сливах. Але здається, що за кожну свою мрію ми несемо відповідальність, як за дитину. Внутрішню дитину. Викинути її чи забути, як частину себе, неможливо. Тому, якщо кортіло, але не вистачило на неї ресурсу в ранньому віці, слід повернутися до неї пізніше. Немає нічого ганебного в нових захопленнях «не в 16». Ба більше — проактивні диваки викликають захват. Історії про дідуганів і бабусь, які шукають себе у 70 , завжди збирають якісь крейзі охоплення, бо це насправді тиха сподіванка кожного, що він теж так зможе. Життя — це не те, ким ви стали на цей час. Це те, до чого ви невпинно рухаєтеся. Зичу кожному наснаги колись заглянути на своє кладовище амбіцій, плюнути та голосно вилаятися: «Та якого біса?! Я спробую, чом би й ні?». рухаєтеся. PS: бляха, між деякими фото відстань десятиріччя😅
Likes : 52240
Dasha Astafieva - 47.6K Likes - Без слів.
Назавжди.
Слава Україні. 
Честь та Вдячність Захисникам.
Герої наші ангели назавжди.
Перемога за нами🇺🇦

47.6K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Без слів. Назавжди. Слава Україні. Честь та Вдячність Захисникам. Герої наші ангели назавжди. Перемога за нами🇺🇦
Likes : 47597
Dasha Astafieva - 47.6K Likes - Без слів.
Назавжди.
Слава Україні. 
Честь та Вдячність Захисникам.
Герої наші ангели назавжди.
Перемога за нами🇺🇦

47.6K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Без слів. Назавжди. Слава Україні. Честь та Вдячність Захисникам. Герої наші ангели назавжди. Перемога за нами🇺🇦
Likes : 47597
Dasha Astafieva - 47.6K Likes - Без слів.
Назавжди.
Слава Україні. 
Честь та Вдячність Захисникам.
Герої наші ангели назавжди.
Перемога за нами🇺🇦

47.6K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Без слів. Назавжди. Слава Україні. Честь та Вдячність Захисникам. Герої наші ангели назавжди. Перемога за нами🇺🇦
Likes : 47597
Dasha Astafieva - 47.6K Likes - Без слів.
Назавжди.
Слава Україні. 
Честь та Вдячність Захисникам.
Герої наші ангели назавжди.
Перемога за нами🇺🇦

47.6K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Без слів. Назавжди. Слава Україні. Честь та Вдячність Захисникам. Герої наші ангели назавжди. Перемога за нами🇺🇦
Likes : 47597
Dasha Astafieva - 47.6K Likes - Без слів.
Назавжди.
Слава Україні. 
Честь та Вдячність Захисникам.
Герої наші ангели назавжди.
Перемога за нами🇺🇦

47.6K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Без слів. Назавжди. Слава Україні. Честь та Вдячність Захисникам. Герої наші ангели назавжди. Перемога за нами🇺🇦
Likes : 47597
Dasha Astafieva - 47.6K Likes - Без слів.
Назавжди.
Слава Україні. 
Честь та Вдячність Захисникам.
Герої наші ангели назавжди.
Перемога за нами🇺🇦

47.6K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Без слів. Назавжди. Слава Україні. Честь та Вдячність Захисникам. Герої наші ангели назавжди. Перемога за нами🇺🇦
Likes : 47597
Dasha Astafieva - 43.3K Likes - Чому я не співаю.

Ледь не щодня мене питають, чи не хочу я повернутися на сцену. Зараз я відчуваю, що ні. Із розбитим серцем постійно відмовляю запитам на виступи.Не до веселих пісень і яскравого вбрання. Уявіть, зранку обстріл, а ввечері я в костюмі напівоголеного зайця заводжу своє: «Аво-авокадо, ммм».

Я не проти артистів, у жодному разі. Люди заробляють гроші, платять податки, дають робочі місця, збирають гроші на армію — усе це зараз надважливо. І тим більш їхня робота корисна для українців — від одного «Єдиного марафону» можна стріхою потекти, треба споживати різний український контент, і розважальний теж. Треба відчувати життя, співати та радіти, відволікатися та набиратися сил. І, звичайно, пісні можуть бути не лише про прутні й натяки на секс. Українські артисти зараз роблять дуже влучні й цікаві роботи. Але я… не відчуває себе зараз на сцені.

Пам’ятаєте, раніше ми читали українську літературу й такі: «О боже, ну чого вони всі страждають?». А зараз такі: «А-а-а». Мистецтво — це завжди зріз сучасності. Про що писати авторам в окопі? Про що малювати художникам, чиї друзі загинули? Про що казати кріпакам? Звичайно, про свій біль, несправедливість, почуття й життя, яке відбувається тут і зараз. Саме тому так важко читати історичні твори — вони про такі ж тяжкі часи, які ми переживаємо зараз.

Мені хочеться створювати не лише розважальний та освітній українській контент, але й бути частиною «зрізу часу». Бути потрібною та корисною сьогодні, аби завтра це теж мало сенс. 

А до співу… можливо, я повернуся після нашої перемоги.

43.3K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Чому я не співаю. Ледь не щодня мене питають, чи не хочу я повернутися на сцену. Зараз я відчуваю, що ні. Із розбитим серцем постійно відмовляю запитам на виступи.Не до веселих пісень і яскравого вбрання. Уявіть, зранку обстріл, а ввечері я в костюмі напівоголеного зайця заводжу своє: «Аво-авокадо, ммм». Я не проти артистів, у жодному разі. Люди заробляють гроші, платять податки, дають робочі місця, збирають гроші на армію — усе це зараз надважливо. І тим більш їхня робота корисна для українців — від одного «Єдиного марафону» можна стріхою потекти, треба споживати різний український контент, і розважальний теж. Треба відчувати життя, співати та радіти, відволікатися та набиратися сил. І, звичайно, пісні можуть бути не лише про прутні й натяки на секс. Українські артисти зараз роблять дуже влучні й цікаві роботи. Але я… не відчуває себе зараз на сцені. Пам’ятаєте, раніше ми читали українську літературу й такі: «О боже, ну чого вони всі страждають?». А зараз такі: «А-а-а». Мистецтво — це завжди зріз сучасності. Про що писати авторам в окопі? Про що малювати художникам, чиї друзі загинули? Про що казати кріпакам? Звичайно, про свій біль, несправедливість, почуття й життя, яке відбувається тут і зараз. Саме тому так важко читати історичні твори — вони про такі ж тяжкі часи, які ми переживаємо зараз. Мені хочеться створювати не лише розважальний та освітній українській контент, але й бути частиною «зрізу часу». Бути потрібною та корисною сьогодні, аби завтра це теж мало сенс. А до співу… можливо, я повернуся після нашої перемоги.
Likes : 43296
Dasha Astafieva - 43.3K Likes - Чому я не співаю.

Ледь не щодня мене питають, чи не хочу я повернутися на сцену. Зараз я відчуваю, що ні. Із розбитим серцем постійно відмовляю запитам на виступи.Не до веселих пісень і яскравого вбрання. Уявіть, зранку обстріл, а ввечері я в костюмі напівоголеного зайця заводжу своє: «Аво-авокадо, ммм».

Я не проти артистів, у жодному разі. Люди заробляють гроші, платять податки, дають робочі місця, збирають гроші на армію — усе це зараз надважливо. І тим більш їхня робота корисна для українців — від одного «Єдиного марафону» можна стріхою потекти, треба споживати різний український контент, і розважальний теж. Треба відчувати життя, співати та радіти, відволікатися та набиратися сил. І, звичайно, пісні можуть бути не лише про прутні й натяки на секс. Українські артисти зараз роблять дуже влучні й цікаві роботи. Але я… не відчуває себе зараз на сцені.

Пам’ятаєте, раніше ми читали українську літературу й такі: «О боже, ну чого вони всі страждають?». А зараз такі: «А-а-а». Мистецтво — це завжди зріз сучасності. Про що писати авторам в окопі? Про що малювати художникам, чиї друзі загинули? Про що казати кріпакам? Звичайно, про свій біль, несправедливість, почуття й життя, яке відбувається тут і зараз. Саме тому так важко читати історичні твори — вони про такі ж тяжкі часи, які ми переживаємо зараз.

Мені хочеться створювати не лише розважальний та освітній українській контент, але й бути частиною «зрізу часу». Бути потрібною та корисною сьогодні, аби завтра це теж мало сенс. 

А до співу… можливо, я повернуся після нашої перемоги.

43.3K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Чому я не співаю. Ледь не щодня мене питають, чи не хочу я повернутися на сцену. Зараз я відчуваю, що ні. Із розбитим серцем постійно відмовляю запитам на виступи.Не до веселих пісень і яскравого вбрання. Уявіть, зранку обстріл, а ввечері я в костюмі напівоголеного зайця заводжу своє: «Аво-авокадо, ммм». Я не проти артистів, у жодному разі. Люди заробляють гроші, платять податки, дають робочі місця, збирають гроші на армію — усе це зараз надважливо. І тим більш їхня робота корисна для українців — від одного «Єдиного марафону» можна стріхою потекти, треба споживати різний український контент, і розважальний теж. Треба відчувати життя, співати та радіти, відволікатися та набиратися сил. І, звичайно, пісні можуть бути не лише про прутні й натяки на секс. Українські артисти зараз роблять дуже влучні й цікаві роботи. Але я… не відчуває себе зараз на сцені. Пам’ятаєте, раніше ми читали українську літературу й такі: «О боже, ну чого вони всі страждають?». А зараз такі: «А-а-а». Мистецтво — це завжди зріз сучасності. Про що писати авторам в окопі? Про що малювати художникам, чиї друзі загинули? Про що казати кріпакам? Звичайно, про свій біль, несправедливість, почуття й життя, яке відбувається тут і зараз. Саме тому так важко читати історичні твори — вони про такі ж тяжкі часи, які ми переживаємо зараз. Мені хочеться створювати не лише розважальний та освітній українській контент, але й бути частиною «зрізу часу». Бути потрібною та корисною сьогодні, аби завтра це теж мало сенс. А до співу… можливо, я повернуся після нашої перемоги.
Likes : 43296
Dasha Astafieva - 43.2K Likes - Ану кажіть!

43.2K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Ану кажіть!
Likes : 43235
Dasha Astafieva - 43.2K Likes - Ану кажіть!

43.2K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Ану кажіть!
Likes : 43235
Dasha Astafieva - 42.8K Likes - Колір мого літа — червоний 🩸🩸🩸

Він трохи небезпечний, але палкий та жаркий. Колір полуниці, помади, яку хочеться нафарбувати перед побаченням, і емодзі серця, яке відправляєш близьким. Гарячий та привабливий. Колір кавуна, порічки та ніжного збентеження. Пристрасний та яскравий. Колір кохання. 

А ще я навіть можу описати смак цього кольору. Він для мене як червоний Shake «Pornstar»: у ньому екзотична кислинка маракуї, солодка ваніль та свіжість лайма. Щось спокусливе та манливе, солодке та збудне одночасно.  

Та й загалом @shake.ua «Pornstar» непогано метчиться з моїм луком у таку спеку, еге ж? Ми наче Зіта та Гіта, троянда та мак, pornstar та star.

А який колір та смак вашого літа? 

#реклама #DA #shake

42.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Колір мого літа — червоний 🩸🩸🩸 Він трохи небезпечний, але палкий та жаркий. Колір полуниці, помади, яку хочеться нафарбувати перед побаченням, і емодзі серця, яке відправляєш близьким. Гарячий та привабливий. Колір кавуна, порічки та ніжного збентеження. Пристрасний та яскравий. Колір кохання.  А ще я навіть можу описати смак цього кольору. Він для мене як червоний Shake «Pornstar»: у ньому екзотична кислинка маракуї, солодка ваніль та свіжість лайма. Щось спокусливе та манливе, солодке та збудне одночасно.   Та й загалом @shake.ua «Pornstar» непогано метчиться з моїм луком у таку спеку, еге ж? Ми наче Зіта та Гіта, троянда та мак, pornstar та star. А який колір та смак вашого літа?  #реклама #DA #shake
Likes : 42820
Dasha Astafieva - 42.8K Likes - Колір мого літа — червоний 🩸🩸🩸

Він трохи небезпечний, але палкий та жаркий. Колір полуниці, помади, яку хочеться нафарбувати перед побаченням, і емодзі серця, яке відправляєш близьким. Гарячий та привабливий. Колір кавуна, порічки та ніжного збентеження. Пристрасний та яскравий. Колір кохання. 

А ще я навіть можу описати смак цього кольору. Він для мене як червоний Shake «Pornstar»: у ньому екзотична кислинка маракуї, солодка ваніль та свіжість лайма. Щось спокусливе та манливе, солодке та збудне одночасно.  

Та й загалом @shake.ua «Pornstar» непогано метчиться з моїм луком у таку спеку, еге ж? Ми наче Зіта та Гіта, троянда та мак, pornstar та star.

А який колір та смак вашого літа? 

#реклама #DA #shake

42.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Колір мого літа — червоний 🩸🩸🩸 Він трохи небезпечний, але палкий та жаркий. Колір полуниці, помади, яку хочеться нафарбувати перед побаченням, і емодзі серця, яке відправляєш близьким. Гарячий та привабливий. Колір кавуна, порічки та ніжного збентеження. Пристрасний та яскравий. Колір кохання.  А ще я навіть можу описати смак цього кольору. Він для мене як червоний Shake «Pornstar»: у ньому екзотична кислинка маракуї, солодка ваніль та свіжість лайма. Щось спокусливе та манливе, солодке та збудне одночасно.   Та й загалом @shake.ua «Pornstar» непогано метчиться з моїм луком у таку спеку, еге ж? Ми наче Зіта та Гіта, троянда та мак, pornstar та star. А який колір та смак вашого літа?  #реклама #DA #shake
Likes : 42820
Dasha Astafieva - 42.8K Likes - Колір мого літа — червоний 🩸🩸🩸

Він трохи небезпечний, але палкий та жаркий. Колір полуниці, помади, яку хочеться нафарбувати перед побаченням, і емодзі серця, яке відправляєш близьким. Гарячий та привабливий. Колір кавуна, порічки та ніжного збентеження. Пристрасний та яскравий. Колір кохання. 

А ще я навіть можу описати смак цього кольору. Він для мене як червоний Shake «Pornstar»: у ньому екзотична кислинка маракуї, солодка ваніль та свіжість лайма. Щось спокусливе та манливе, солодке та збудне одночасно.  

Та й загалом @shake.ua «Pornstar» непогано метчиться з моїм луком у таку спеку, еге ж? Ми наче Зіта та Гіта, троянда та мак, pornstar та star.

А який колір та смак вашого літа? 

#реклама #DA #shake

42.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Колір мого літа — червоний 🩸🩸🩸 Він трохи небезпечний, але палкий та жаркий. Колір полуниці, помади, яку хочеться нафарбувати перед побаченням, і емодзі серця, яке відправляєш близьким. Гарячий та привабливий. Колір кавуна, порічки та ніжного збентеження. Пристрасний та яскравий. Колір кохання.  А ще я навіть можу описати смак цього кольору. Він для мене як червоний Shake «Pornstar»: у ньому екзотична кислинка маракуї, солодка ваніль та свіжість лайма. Щось спокусливе та манливе, солодке та збудне одночасно.   Та й загалом @shake.ua «Pornstar» непогано метчиться з моїм луком у таку спеку, еге ж? Ми наче Зіта та Гіта, троянда та мак, pornstar та star. А який колір та смак вашого літа?  #реклама #DA #shake
Likes : 42820
Dasha Astafieva - 42.8K Likes - Колір мого літа — червоний 🩸🩸🩸

Він трохи небезпечний, але палкий та жаркий. Колір полуниці, помади, яку хочеться нафарбувати перед побаченням, і емодзі серця, яке відправляєш близьким. Гарячий та привабливий. Колір кавуна, порічки та ніжного збентеження. Пристрасний та яскравий. Колір кохання. 

А ще я навіть можу описати смак цього кольору. Він для мене як червоний Shake «Pornstar»: у ньому екзотична кислинка маракуї, солодка ваніль та свіжість лайма. Щось спокусливе та манливе, солодке та збудне одночасно.  

Та й загалом @shake.ua «Pornstar» непогано метчиться з моїм луком у таку спеку, еге ж? Ми наче Зіта та Гіта, троянда та мак, pornstar та star.

А який колір та смак вашого літа? 

#реклама #DA #shake

42.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Колір мого літа — червоний 🩸🩸🩸 Він трохи небезпечний, але палкий та жаркий. Колір полуниці, помади, яку хочеться нафарбувати перед побаченням, і емодзі серця, яке відправляєш близьким. Гарячий та привабливий. Колір кавуна, порічки та ніжного збентеження. Пристрасний та яскравий. Колір кохання.  А ще я навіть можу описати смак цього кольору. Він для мене як червоний Shake «Pornstar»: у ньому екзотична кислинка маракуї, солодка ваніль та свіжість лайма. Щось спокусливе та манливе, солодке та збудне одночасно.   Та й загалом @shake.ua «Pornstar» непогано метчиться з моїм луком у таку спеку, еге ж? Ми наче Зіта та Гіта, троянда та мак, pornstar та star. А який колір та смак вашого літа?  #реклама #DA #shake
Likes : 42820
Dasha Astafieva - 42.8K Likes - Колір мого літа — червоний 🩸🩸🩸

Він трохи небезпечний, але палкий та жаркий. Колір полуниці, помади, яку хочеться нафарбувати перед побаченням, і емодзі серця, яке відправляєш близьким. Гарячий та привабливий. Колір кавуна, порічки та ніжного збентеження. Пристрасний та яскравий. Колір кохання. 

А ще я навіть можу описати смак цього кольору. Він для мене як червоний Shake «Pornstar»: у ньому екзотична кислинка маракуї, солодка ваніль та свіжість лайма. Щось спокусливе та манливе, солодке та збудне одночасно.  

Та й загалом @shake.ua «Pornstar» непогано метчиться з моїм луком у таку спеку, еге ж? Ми наче Зіта та Гіта, троянда та мак, pornstar та star.

А який колір та смак вашого літа? 

#реклама #DA #shake

42.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Колір мого літа — червоний 🩸🩸🩸 Він трохи небезпечний, але палкий та жаркий. Колір полуниці, помади, яку хочеться нафарбувати перед побаченням, і емодзі серця, яке відправляєш близьким. Гарячий та привабливий. Колір кавуна, порічки та ніжного збентеження. Пристрасний та яскравий. Колір кохання.  А ще я навіть можу описати смак цього кольору. Він для мене як червоний Shake «Pornstar»: у ньому екзотична кислинка маракуї, солодка ваніль та свіжість лайма. Щось спокусливе та манливе, солодке та збудне одночасно.   Та й загалом @shake.ua «Pornstar» непогано метчиться з моїм луком у таку спеку, еге ж? Ми наче Зіта та Гіта, троянда та мак, pornstar та star. А який колір та смак вашого літа?  #реклама #DA #shake
Likes : 42820
Dasha Astafieva - 42.8K Likes - Колір мого літа — червоний 🩸🩸🩸

Він трохи небезпечний, але палкий та жаркий. Колір полуниці, помади, яку хочеться нафарбувати перед побаченням, і емодзі серця, яке відправляєш близьким. Гарячий та привабливий. Колір кавуна, порічки та ніжного збентеження. Пристрасний та яскравий. Колір кохання. 

А ще я навіть можу описати смак цього кольору. Він для мене як червоний Shake «Pornstar»: у ньому екзотична кислинка маракуї, солодка ваніль та свіжість лайма. Щось спокусливе та манливе, солодке та збудне одночасно.  

Та й загалом @shake.ua «Pornstar» непогано метчиться з моїм луком у таку спеку, еге ж? Ми наче Зіта та Гіта, троянда та мак, pornstar та star.

А який колір та смак вашого літа? 

#реклама #DA #shake

42.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Колір мого літа — червоний 🩸🩸🩸 Він трохи небезпечний, але палкий та жаркий. Колір полуниці, помади, яку хочеться нафарбувати перед побаченням, і емодзі серця, яке відправляєш близьким. Гарячий та привабливий. Колір кавуна, порічки та ніжного збентеження. Пристрасний та яскравий. Колір кохання.  А ще я навіть можу описати смак цього кольору. Він для мене як червоний Shake «Pornstar»: у ньому екзотична кислинка маракуї, солодка ваніль та свіжість лайма. Щось спокусливе та манливе, солодке та збудне одночасно.   Та й загалом @shake.ua «Pornstar» непогано метчиться з моїм луком у таку спеку, еге ж? Ми наче Зіта та Гіта, троянда та мак, pornstar та star. А який колір та смак вашого літа?  #реклама #DA #shake
Likes : 42820
Dasha Astafieva - 39.5K Likes - Я так сумую за рідним домом, за батьківщиною…
А як подумаю скільки людей наших назавжди лишились навіть спогадів про рідну оселю. Втратили останні корінці, які поєднували із дитинством…
Своє -це щастя, розуміш то тільки згодом. Зараз би раділа і кутам, втікаючи від брата об які, билася ліктем постійно, і ніжкам стільців, зазіхаючім невпинно на мої мізинчики, і кріслам, яким потрібно по сто разів встеляти знов настілку. Кухня, така тепла і маленька, що дорослі навіть всією родиною не вміщались разом за столом. Віконце в серванті, де бачучи своє зображення репетирувала рухи сурдоперекладу [як тьоті по тєлєку]
Моя кімната дитяча, з безліччю книжок та моїх особистих думок та таємниць. Килим в залі величезний, три колеса поспіль можна було крутанути!
На фото ми, щасливі, наша родина зібрала перший врожай, який саджали самі) з кожними маленькими перемогами закохуюсь в життя❣️

Останній раз як була в Орджо, приїхала під балкон пізно увечері, стала під єдиним жовтим із усього підʼїзду віконцем і плакала. Під цим балконом завжди будеш маленьким) але скинути ніхто вже не може нічого…
Сумую,Калініна 67…
Сумую дзвінок соловейко

39.5K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Я так сумую за рідним домом, за батьківщиною… А як подумаю скільки людей наших назавжди лишились навіть спогадів про рідну оселю. Втратили останні корінці, які поєднували із дитинством… Своє -це щастя, розуміш то тільки згодом. Зараз би раділа і кутам, втікаючи від брата об які, билася ліктем постійно, і ніжкам стільців, зазіхаючім невпинно на мої мізинчики, і кріслам, яким потрібно по сто разів встеляти знов настілку. Кухня, така тепла і маленька, що дорослі навіть всією родиною не вміщались разом за столом. Віконце в серванті, де бачучи своє зображення репетирувала рухи сурдоперекладу [як тьоті по тєлєку] Моя кімната дитяча, з безліччю книжок та моїх особистих думок та таємниць. Килим в залі величезний, три колеса поспіль можна було крутанути! На фото ми, щасливі, наша родина зібрала перший врожай, який саджали самі) з кожними маленькими перемогами закохуюсь в життя❣️ Останній раз як була в Орджо, приїхала під балкон пізно увечері, стала під єдиним жовтим із усього підʼїзду віконцем і плакала. Під цим балконом завжди будеш маленьким) але скинути ніхто вже не може нічого… Сумую,Калініна 67… Сумую дзвінок соловейко
Likes : 39455
Dasha Astafieva - 39.5K Likes - Я так сумую за рідним домом, за батьківщиною…
А як подумаю скільки людей наших назавжди лишились навіть спогадів про рідну оселю. Втратили останні корінці, які поєднували із дитинством…
Своє -це щастя, розуміш то тільки згодом. Зараз би раділа і кутам, втікаючи від брата об які, билася ліктем постійно, і ніжкам стільців, зазіхаючім невпинно на мої мізинчики, і кріслам, яким потрібно по сто разів встеляти знов настілку. Кухня, така тепла і маленька, що дорослі навіть всією родиною не вміщались разом за столом. Віконце в серванті, де бачучи своє зображення репетирувала рухи сурдоперекладу [як тьоті по тєлєку]
Моя кімната дитяча, з безліччю книжок та моїх особистих думок та таємниць. Килим в залі величезний, три колеса поспіль можна було крутанути!
На фото ми, щасливі, наша родина зібрала перший врожай, який саджали самі) з кожними маленькими перемогами закохуюсь в життя❣️

Останній раз як була в Орджо, приїхала під балкон пізно увечері, стала під єдиним жовтим із усього підʼїзду віконцем і плакала. Під цим балконом завжди будеш маленьким) але скинути ніхто вже не може нічого…
Сумую,Калініна 67…
Сумую дзвінок соловейко

39.5K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Я так сумую за рідним домом, за батьківщиною… А як подумаю скільки людей наших назавжди лишились навіть спогадів про рідну оселю. Втратили останні корінці, які поєднували із дитинством… Своє -це щастя, розуміш то тільки згодом. Зараз би раділа і кутам, втікаючи від брата об які, билася ліктем постійно, і ніжкам стільців, зазіхаючім невпинно на мої мізинчики, і кріслам, яким потрібно по сто разів встеляти знов настілку. Кухня, така тепла і маленька, що дорослі навіть всією родиною не вміщались разом за столом. Віконце в серванті, де бачучи своє зображення репетирувала рухи сурдоперекладу [як тьоті по тєлєку] Моя кімната дитяча, з безліччю книжок та моїх особистих думок та таємниць. Килим в залі величезний, три колеса поспіль можна було крутанути! На фото ми, щасливі, наша родина зібрала перший врожай, який саджали самі) з кожними маленькими перемогами закохуюсь в життя❣️ Останній раз як була в Орджо, приїхала під балкон пізно увечері, стала під єдиним жовтим із усього підʼїзду віконцем і плакала. Під цим балконом завжди будеш маленьким) але скинути ніхто вже не може нічого… Сумую,Калініна 67… Сумую дзвінок соловейко
Likes : 39455
Dasha Astafieva - 39.5K Likes - Я так сумую за рідним домом, за батьківщиною…
А як подумаю скільки людей наших назавжди лишились навіть спогадів про рідну оселю. Втратили останні корінці, які поєднували із дитинством…
Своє -це щастя, розуміш то тільки згодом. Зараз би раділа і кутам, втікаючи від брата об які, билася ліктем постійно, і ніжкам стільців, зазіхаючім невпинно на мої мізинчики, і кріслам, яким потрібно по сто разів встеляти знов настілку. Кухня, така тепла і маленька, що дорослі навіть всією родиною не вміщались разом за столом. Віконце в серванті, де бачучи своє зображення репетирувала рухи сурдоперекладу [як тьоті по тєлєку]
Моя кімната дитяча, з безліччю книжок та моїх особистих думок та таємниць. Килим в залі величезний, три колеса поспіль можна було крутанути!
На фото ми, щасливі, наша родина зібрала перший врожай, який саджали самі) з кожними маленькими перемогами закохуюсь в життя❣️

Останній раз як була в Орджо, приїхала під балкон пізно увечері, стала під єдиним жовтим із усього підʼїзду віконцем і плакала. Під цим балконом завжди будеш маленьким) але скинути ніхто вже не може нічого…
Сумую,Калініна 67…
Сумую дзвінок соловейко

39.5K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Я так сумую за рідним домом, за батьківщиною… А як подумаю скільки людей наших назавжди лишились навіть спогадів про рідну оселю. Втратили останні корінці, які поєднували із дитинством… Своє -це щастя, розуміш то тільки згодом. Зараз би раділа і кутам, втікаючи від брата об які, билася ліктем постійно, і ніжкам стільців, зазіхаючім невпинно на мої мізинчики, і кріслам, яким потрібно по сто разів встеляти знов настілку. Кухня, така тепла і маленька, що дорослі навіть всією родиною не вміщались разом за столом. Віконце в серванті, де бачучи своє зображення репетирувала рухи сурдоперекладу [як тьоті по тєлєку] Моя кімната дитяча, з безліччю книжок та моїх особистих думок та таємниць. Килим в залі величезний, три колеса поспіль можна було крутанути! На фото ми, щасливі, наша родина зібрала перший врожай, який саджали самі) з кожними маленькими перемогами закохуюсь в життя❣️ Останній раз як була в Орджо, приїхала під балкон пізно увечері, стала під єдиним жовтим із усього підʼїзду віконцем і плакала. Під цим балконом завжди будеш маленьким) але скинути ніхто вже не може нічого… Сумую,Калініна 67… Сумую дзвінок соловейко
Likes : 39455
Dasha Astafieva - 39.5K Likes - Я так сумую за рідним домом, за батьківщиною…
А як подумаю скільки людей наших назавжди лишились навіть спогадів про рідну оселю. Втратили останні корінці, які поєднували із дитинством…
Своє -це щастя, розуміш то тільки згодом. Зараз би раділа і кутам, втікаючи від брата об які, билася ліктем постійно, і ніжкам стільців, зазіхаючім невпинно на мої мізинчики, і кріслам, яким потрібно по сто разів встеляти знов настілку. Кухня, така тепла і маленька, що дорослі навіть всією родиною не вміщались разом за столом. Віконце в серванті, де бачучи своє зображення репетирувала рухи сурдоперекладу [як тьоті по тєлєку]
Моя кімната дитяча, з безліччю книжок та моїх особистих думок та таємниць. Килим в залі величезний, три колеса поспіль можна було крутанути!
На фото ми, щасливі, наша родина зібрала перший врожай, який саджали самі) з кожними маленькими перемогами закохуюсь в життя❣️

Останній раз як була в Орджо, приїхала під балкон пізно увечері, стала під єдиним жовтим із усього підʼїзду віконцем і плакала. Під цим балконом завжди будеш маленьким) але скинути ніхто вже не може нічого…
Сумую,Калініна 67…
Сумую дзвінок соловейко

39.5K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Я так сумую за рідним домом, за батьківщиною… А як подумаю скільки людей наших назавжди лишились навіть спогадів про рідну оселю. Втратили останні корінці, які поєднували із дитинством… Своє -це щастя, розуміш то тільки згодом. Зараз би раділа і кутам, втікаючи від брата об які, билася ліктем постійно, і ніжкам стільців, зазіхаючім невпинно на мої мізинчики, і кріслам, яким потрібно по сто разів встеляти знов настілку. Кухня, така тепла і маленька, що дорослі навіть всією родиною не вміщались разом за столом. Віконце в серванті, де бачучи своє зображення репетирувала рухи сурдоперекладу [як тьоті по тєлєку] Моя кімната дитяча, з безліччю книжок та моїх особистих думок та таємниць. Килим в залі величезний, три колеса поспіль можна було крутанути! На фото ми, щасливі, наша родина зібрала перший врожай, який саджали самі) з кожними маленькими перемогами закохуюсь в життя❣️ Останній раз як була в Орджо, приїхала під балкон пізно увечері, стала під єдиним жовтим із усього підʼїзду віконцем і плакала. Під цим балконом завжди будеш маленьким) але скинути ніхто вже не може нічого… Сумую,Калініна 67… Сумую дзвінок соловейко
Likes : 39455
Dasha Astafieva - 39.3K Likes - Залітаємо у понеділок красіво…
Всім гарного тижня🫶🏼

39.3K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Залітаємо у понеділок красіво… Всім гарного тижня🫶🏼
Likes : 39269
Dasha Astafieva - 39.2K Likes - Дякую @cher17.ua  та всій чудовій команді @tanyaparfileva та @vanyakryshtal за такі теплі і щемливі спогади)
Яким квадробером були в дитинстві?

39.2K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Дякую @cher17.ua та всій чудовій команді @tanyaparfileva та @vanyakryshtal за такі теплі і щемливі спогади) Яким квадробером були в дитинстві?
Likes : 39154
Dasha Astafieva - 39.2K Likes - Дякую @cher17.ua  та всій чудовій команді @tanyaparfileva та @vanyakryshtal за такі теплі і щемливі спогади)
Яким квадробером були в дитинстві?

39.2K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Дякую @cher17.ua та всій чудовій команді @tanyaparfileva та @vanyakryshtal за такі теплі і щемливі спогади) Яким квадробером були в дитинстві?
Likes : 39154
Dasha Astafieva - 36.1K Likes - Ну, як вам новина про мене?
#mua #hair @daria_artemieva @lana_lighter

36.1K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Ну, як вам новина про мене? #mua #hair @daria_artemieva @lana_lighter
Likes : 36125
Dasha Astafieva - 36.1K Likes - Ну, як вам новина про мене?
#mua #hair @daria_artemieva @lana_lighter

36.1K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Ну, як вам новина про мене? #mua #hair @daria_artemieva @lana_lighter
Likes : 36125
Dasha Astafieva - 36.1K Likes - Ну, як вам новина про мене?
#mua #hair @daria_artemieva @lana_lighter

36.1K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Ну, як вам новина про мене? #mua #hair @daria_artemieva @lana_lighter
Likes : 36125
Dasha Astafieva - 33.4K Likes -

33.4K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption :
Likes : 33409
Dasha Astafieva - 33.4K Likes -

33.4K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption :
Likes : 33409
Dasha Astafieva - 33.4K Likes -

33.4K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption :
Likes : 33409
Dasha Astafieva - 33.4K Likes -

33.4K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption :
Likes : 33409
Dasha Astafieva - 33.4K Likes -

33.4K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption :
Likes : 33409
Dasha Astafieva - 33.4K Likes -

33.4K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption :
Likes : 33409
Dasha Astafieva - 33K Likes - 🇺🇦 найкращий колір для мене.
Бо розумієш сенс. Поважаєш історію та цінуєш, що маєш.
Плануєш,будує,оберігаєш.
І все під ним, під жовто-блакитним!
Хочеться подякувати людям, гідним бути під ним. Нашим славетним захисникам побажати віри і незламності!
Слава Україні💛🩵

33K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : 🇺🇦 найкращий колір для мене. Бо розумієш сенс. Поважаєш історію та цінуєш, що маєш. Плануєш,будує,оберігаєш. І все під ним, під жовто-блакитним! Хочеться подякувати людям, гідним бути під ним. Нашим славетним захисникам побажати віри і незламності! Слава Україні💛🩵
Likes : 33043
Dasha Astafieva - 33K Likes - 🇺🇦 найкращий колір для мене.
Бо розумієш сенс. Поважаєш історію та цінуєш, що маєш.
Плануєш,будує,оберігаєш.
І все під ним, під жовто-блакитним!
Хочеться подякувати людям, гідним бути під ним. Нашим славетним захисникам побажати віри і незламності!
Слава Україні💛🩵

33K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : 🇺🇦 найкращий колір для мене. Бо розумієш сенс. Поважаєш історію та цінуєш, що маєш. Плануєш,будує,оберігаєш. І все під ним, під жовто-блакитним! Хочеться подякувати людям, гідним бути під ним. Нашим славетним захисникам побажати віри і незламності! Слава Україні💛🩵
Likes : 33043
Dasha Astafieva - 33K Likes - 🇺🇦 найкращий колір для мене.
Бо розумієш сенс. Поважаєш історію та цінуєш, що маєш.
Плануєш,будує,оберігаєш.
І все під ним, під жовто-блакитним!
Хочеться подякувати людям, гідним бути під ним. Нашим славетним захисникам побажати віри і незламності!
Слава Україні💛🩵

33K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : 🇺🇦 найкращий колір для мене. Бо розумієш сенс. Поважаєш історію та цінуєш, що маєш. Плануєш,будує,оберігаєш. І все під ним, під жовто-блакитним! Хочеться подякувати людям, гідним бути під ним. Нашим славетним захисникам побажати віри і незламності! Слава Україні💛🩵
Likes : 33043
Dasha Astafieva - 33K Likes - 🇺🇦 найкращий колір для мене.
Бо розумієш сенс. Поважаєш історію та цінуєш, що маєш.
Плануєш,будує,оберігаєш.
І все під ним, під жовто-блакитним!
Хочеться подякувати людям, гідним бути під ним. Нашим славетним захисникам побажати віри і незламності!
Слава Україні💛🩵

33K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : 🇺🇦 найкращий колір для мене. Бо розумієш сенс. Поважаєш історію та цінуєш, що маєш. Плануєш,будує,оберігаєш. І все під ним, під жовто-блакитним! Хочеться подякувати людям, гідним бути під ним. Нашим славетним захисникам побажати віри і незламності! Слава Україні💛🩵
Likes : 33043
Dasha Astafieva - 33K Likes - 🇺🇦 найкращий колір для мене.
Бо розумієш сенс. Поважаєш історію та цінуєш, що маєш.
Плануєш,будує,оберігаєш.
І все під ним, під жовто-блакитним!
Хочеться подякувати людям, гідним бути під ним. Нашим славетним захисникам побажати віри і незламності!
Слава Україні💛🩵

33K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : 🇺🇦 найкращий колір для мене. Бо розумієш сенс. Поважаєш історію та цінуєш, що маєш. Плануєш,будує,оберігаєш. І все під ним, під жовто-блакитним! Хочеться подякувати людям, гідним бути під ним. Нашим славетним захисникам побажати віри і незламності! Слава Україні💛🩵
Likes : 33043
Dasha Astafieva - 32.8K Likes - • Сподобалась думка, ділюся.

Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж!
А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік.
Чому?
Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу.
Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості.
І не матиме рації.
Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше.
Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника.
Більш позитивною країни знайти в світі неможливо.
Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця - три з половиною тисячі доларів.
Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє.
Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні».
Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям.
На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки - це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни.
Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.

32.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : • Сподобалась думка, ділюся. Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж! А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік. Чому? Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу. Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості. І не матиме рації. Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше. Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника. Більш позитивною країни знайти в світі неможливо. Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця – три з половиною тисячі доларів. Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє. Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні». Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям. На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки – це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни. Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.
Likes : 32818
Dasha Astafieva - 32.8K Likes - • Сподобалась думка, ділюся.

Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж!
А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік.
Чому?
Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу.
Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості.
І не матиме рації.
Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше.
Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника.
Більш позитивною країни знайти в світі неможливо.
Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця - три з половиною тисячі доларів.
Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє.
Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні».
Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям.
На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки - це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни.
Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.

32.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : • Сподобалась думка, ділюся. Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж! А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік. Чому? Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу. Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості. І не матиме рації. Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше. Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника. Більш позитивною країни знайти в світі неможливо. Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця – три з половиною тисячі доларів. Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє. Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні». Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям. На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки – це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни. Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.
Likes : 32818
Dasha Astafieva - 32.8K Likes - • Сподобалась думка, ділюся.

Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж!
А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік.
Чому?
Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу.
Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості.
І не матиме рації.
Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше.
Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника.
Більш позитивною країни знайти в світі неможливо.
Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця - три з половиною тисячі доларів.
Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє.
Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні».
Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям.
На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки - це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни.
Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.

32.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : • Сподобалась думка, ділюся. Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж! А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік. Чому? Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу. Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості. І не матиме рації. Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше. Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника. Більш позитивною країни знайти в світі неможливо. Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця – три з половиною тисячі доларів. Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє. Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні». Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям. На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки – це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни. Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.
Likes : 32818
Dasha Astafieva - 32.8K Likes - • Сподобалась думка, ділюся.

Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж!
А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік.
Чому?
Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу.
Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості.
І не матиме рації.
Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше.
Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника.
Більш позитивною країни знайти в світі неможливо.
Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця - три з половиною тисячі доларів.
Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє.
Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні».
Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям.
На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки - це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни.
Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.

32.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : • Сподобалась думка, ділюся. Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж! А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік. Чому? Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу. Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості. І не матиме рації. Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше. Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника. Більш позитивною країни знайти в світі неможливо. Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця – три з половиною тисячі доларів. Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє. Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні». Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям. На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки – це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни. Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.
Likes : 32818
Dasha Astafieva - 32.8K Likes - • Сподобалась думка, ділюся.

Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж!
А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік.
Чому?
Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу.
Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості.
І не матиме рації.
Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше.
Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника.
Більш позитивною країни знайти в світі неможливо.
Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця - три з половиною тисячі доларів.
Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє.
Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні».
Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям.
На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки - це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни.
Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.

32.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : • Сподобалась думка, ділюся. Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж! А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік. Чому? Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу. Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості. І не матиме рації. Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше. Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника. Більш позитивною країни знайти в світі неможливо. Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця – три з половиною тисячі доларів. Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє. Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні». Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям. На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки – це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни. Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.
Likes : 32818
Dasha Astafieva - 32.8K Likes - • Сподобалась думка, ділюся.

Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж!
А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік.
Чому?
Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу.
Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості.
І не матиме рації.
Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше.
Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника.
Більш позитивною країни знайти в світі неможливо.
Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця - три з половиною тисячі доларів.
Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє.
Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні».
Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям.
На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки - це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни.
Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.

32.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : • Сподобалась думка, ділюся. Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж! А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік. Чому? Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу. Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості. І не матиме рації. Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше. Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника. Більш позитивною країни знайти в світі неможливо. Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця – три з половиною тисячі доларів. Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє. Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні». Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям. На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки – це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни. Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.
Likes : 32818
Dasha Astafieva - 32.8K Likes - • Сподобалась думка, ділюся.

Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж!
А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік.
Чому?
Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу.
Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості.
І не матиме рації.
Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше.
Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника.
Більш позитивною країни знайти в світі неможливо.
Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця - три з половиною тисячі доларів.
Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє.
Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні».
Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям.
На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки - це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни.
Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.

32.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : • Сподобалась думка, ділюся. Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж! А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік. Чому? Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу. Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості. І не матиме рації. Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше. Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника. Більш позитивною країни знайти в світі неможливо. Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця – три з половиною тисячі доларів. Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє. Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні». Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям. На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки – це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни. Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.
Likes : 32818
Dasha Astafieva - 32.8K Likes - • Сподобалась думка, ділюся.

Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж!
А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік.
Чому?
Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу.
Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості.
І не матиме рації.
Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше.
Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника.
Більш позитивною країни знайти в світі неможливо.
Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця - три з половиною тисячі доларів.
Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє.
Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні».
Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям.
На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки - це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни.
Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.

32.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : • Сподобалась думка, ділюся. Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж! А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік. Чому? Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу. Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості. І не матиме рації. Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше. Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника. Більш позитивною країни знайти в світі неможливо. Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця – три з половиною тисячі доларів. Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє. Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні». Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям. На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки – це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни. Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.
Likes : 32818
Dasha Astafieva - 32.8K Likes - • Сподобалась думка, ділюся.

Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж!
А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік.
Чому?
Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу.
Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості.
І не матиме рації.
Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше.
Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника.
Більш позитивною країни знайти в світі неможливо.
Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця - три з половиною тисячі доларів.
Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє.
Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні».
Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям.
На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки - це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни.
Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.

32.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : • Сподобалась думка, ділюся. Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж! А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік. Чому? Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу. Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості. І не матиме рації. Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше. Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника. Більш позитивною країни знайти в світі неможливо. Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця – три з половиною тисячі доларів. Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє. Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні». Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям. На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки – це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни. Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.
Likes : 32818
Dasha Astafieva - 32.8K Likes - • Сподобалась думка, ділюся.

Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж!
А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік.
Чому?
Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу.
Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості.
І не матиме рації.
Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше.
Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника.
Більш позитивною країни знайти в світі неможливо.
Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця - три з половиною тисячі доларів.
Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє.
Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні».
Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям.
На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки - це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни.
Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.

32.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : • Сподобалась думка, ділюся. Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж! А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік. Чому? Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу. Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості. І не матиме рації. Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше. Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника. Більш позитивною країни знайти в світі неможливо. Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця – три з половиною тисячі доларів. Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і ​​його майбутнє. Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні». Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям. На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки – це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни. Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.
Likes : 32818
Dasha Astafieva - 32.8K Likes - Та й таке….

#photography by @ianatokarchuk

32.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Та й таке…. #photography by @ianatokarchuk
Likes : 32780
Dasha Astafieva - 32.8K Likes - Та й таке….

#photography by @ianatokarchuk

32.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Та й таке…. #photography by @ianatokarchuk
Likes : 32780
Dasha Astafieva - 32.8K Likes - Та й таке….

#photography by @ianatokarchuk

32.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Та й таке…. #photography by @ianatokarchuk
Likes : 32780
Dasha Astafieva - 31.9K Likes - Більшість не знає мене справжньою.

Пів життя я була жінкою, вигаданою продюсерською компанією. Мене знали як сексуальне та хиже дівчисько, з яким треба бути обережним: вона або застрибне на тебе, або відкусить язика. Але зробить це начебто граючись, як усяка «кішка». Мене бачили оголеною і вважали, що моє тіло — це і є я. Одна половина людей думала, що знає мене як облуплену, інша — боялась. Я була зрозумілою, але загрозливою, відвертою, але провокативною.

Ніяких звинувачень до аудиторії. Як хтось міг знати, яка я насправді, коли я сама працювала лише на свій образ? Жодного разу я не зупиняла концерт із вигуками: «Стійте! Я насправді не машина для полюції! Я — жінка. У мене теж є піжама зі смішними вівцями, я теж хрюкаю, коли смішно, і плачу, коли дивлюся старий Дісней». Часи були інші. Тому зараз, коли я знову повернулася в публічну площину, але поводжуся природно, люди знайомляться зі мною наново. Більшість реакцій, на щастя, позитивні. Ви приємно дивуєтеся, що в мене є позиція і серце, характер і рибальська вудка. Мені радісно нарешті відкритися і бути почутою не лише через пісні про секс. Шлях був довгий.

Тепер я розумію, який же це сильний привілей просто бути собою. І тому сильно дивуюся, коли бачу дівчат і юнаків, які намагаються із себе щось «ліпити» — вбиратися в образ еротичних дів чи святих благодійників. Боже мій, і це в час, коли ти можеш здобути популярність через соцмережі просто за те, що ти — це… ти. Тому що в тебе смішні жарти чи класна бабця. Будь ласка, не повторюйте моїх помилок — не чіпляйте на себе лахи «зірки». Це прямо дорога до терапії, тривалого пошуку сенсів та недовіри між вами та аудиторією. Вам здаватиметься, що ви навіки заручники свого вигаданого персонажа.

Будьте по-доброму ледачими задля того, аби працювати на свого внутрішнього продюсера. Вам і так зараз проблем вистачає.

31.9K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Більшість не знає мене справжньою. Пів життя я була жінкою, вигаданою продюсерською компанією. Мене знали як сексуальне та хиже дівчисько, з яким треба бути обережним: вона або застрибне на тебе, або відкусить язика. Але зробить це начебто граючись, як усяка «кішка». Мене бачили оголеною і вважали, що моє тіло — це і є я. Одна половина людей думала, що знає мене як облуплену, інша — боялась. Я була зрозумілою, але загрозливою, відвертою, але провокативною. Ніяких звинувачень до аудиторії. Як хтось міг знати, яка я насправді, коли я сама працювала лише на свій образ? Жодного разу я не зупиняла концерт із вигуками: «Стійте! Я насправді не машина для полюції! Я — жінка. У мене теж є піжама зі смішними вівцями, я теж хрюкаю, коли смішно, і плачу, коли дивлюся старий Дісней». Часи були інші. Тому зараз, коли я знову повернулася в публічну площину, але поводжуся природно, люди знайомляться зі мною наново. Більшість реакцій, на щастя, позитивні. Ви приємно дивуєтеся, що в мене є позиція і серце, характер і рибальська вудка. Мені радісно нарешті відкритися і бути почутою не лише через пісні про секс. Шлях був довгий. Тепер я розумію, який же це сильний привілей просто бути собою. І тому сильно дивуюся, коли бачу дівчат і юнаків, які намагаються із себе щось «ліпити» — вбиратися в образ еротичних дів чи святих благодійників. Боже мій, і це в час, коли ти можеш здобути популярність через соцмережі просто за те, що ти — це… ти. Тому що в тебе смішні жарти чи класна бабця. Будь ласка, не повторюйте моїх помилок — не чіпляйте на себе лахи «зірки». Це прямо дорога до терапії, тривалого пошуку сенсів та недовіри між вами та аудиторією. Вам здаватиметься, що ви навіки заручники свого вигаданого персонажа. Будьте по-доброму ледачими задля того, аби працювати на свого внутрішнього продюсера. Вам і так зараз проблем вистачає.
Likes : 31894
Dasha Astafieva - 31.9K Likes - Більшість не знає мене справжньою.

Пів життя я була жінкою, вигаданою продюсерською компанією. Мене знали як сексуальне та хиже дівчисько, з яким треба бути обережним: вона або застрибне на тебе, або відкусить язика. Але зробить це начебто граючись, як усяка «кішка». Мене бачили оголеною і вважали, що моє тіло — це і є я. Одна половина людей думала, що знає мене як облуплену, інша — боялась. Я була зрозумілою, але загрозливою, відвертою, але провокативною.

Ніяких звинувачень до аудиторії. Як хтось міг знати, яка я насправді, коли я сама працювала лише на свій образ? Жодного разу я не зупиняла концерт із вигуками: «Стійте! Я насправді не машина для полюції! Я — жінка. У мене теж є піжама зі смішними вівцями, я теж хрюкаю, коли смішно, і плачу, коли дивлюся старий Дісней». Часи були інші. Тому зараз, коли я знову повернулася в публічну площину, але поводжуся природно, люди знайомляться зі мною наново. Більшість реакцій, на щастя, позитивні. Ви приємно дивуєтеся, що в мене є позиція і серце, характер і рибальська вудка. Мені радісно нарешті відкритися і бути почутою не лише через пісні про секс. Шлях був довгий.

Тепер я розумію, який же це сильний привілей просто бути собою. І тому сильно дивуюся, коли бачу дівчат і юнаків, які намагаються із себе щось «ліпити» — вбиратися в образ еротичних дів чи святих благодійників. Боже мій, і це в час, коли ти можеш здобути популярність через соцмережі просто за те, що ти — це… ти. Тому що в тебе смішні жарти чи класна бабця. Будь ласка, не повторюйте моїх помилок — не чіпляйте на себе лахи «зірки». Це прямо дорога до терапії, тривалого пошуку сенсів та недовіри між вами та аудиторією. Вам здаватиметься, що ви навіки заручники свого вигаданого персонажа.

Будьте по-доброму ледачими задля того, аби працювати на свого внутрішнього продюсера. Вам і так зараз проблем вистачає.

31.9K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Більшість не знає мене справжньою. Пів життя я була жінкою, вигаданою продюсерською компанією. Мене знали як сексуальне та хиже дівчисько, з яким треба бути обережним: вона або застрибне на тебе, або відкусить язика. Але зробить це начебто граючись, як усяка «кішка». Мене бачили оголеною і вважали, що моє тіло — це і є я. Одна половина людей думала, що знає мене як облуплену, інша — боялась. Я була зрозумілою, але загрозливою, відвертою, але провокативною. Ніяких звинувачень до аудиторії. Як хтось міг знати, яка я насправді, коли я сама працювала лише на свій образ? Жодного разу я не зупиняла концерт із вигуками: «Стійте! Я насправді не машина для полюції! Я — жінка. У мене теж є піжама зі смішними вівцями, я теж хрюкаю, коли смішно, і плачу, коли дивлюся старий Дісней». Часи були інші. Тому зараз, коли я знову повернулася в публічну площину, але поводжуся природно, люди знайомляться зі мною наново. Більшість реакцій, на щастя, позитивні. Ви приємно дивуєтеся, що в мене є позиція і серце, характер і рибальська вудка. Мені радісно нарешті відкритися і бути почутою не лише через пісні про секс. Шлях був довгий. Тепер я розумію, який же це сильний привілей просто бути собою. І тому сильно дивуюся, коли бачу дівчат і юнаків, які намагаються із себе щось «ліпити» — вбиратися в образ еротичних дів чи святих благодійників. Боже мій, і це в час, коли ти можеш здобути популярність через соцмережі просто за те, що ти — це… ти. Тому що в тебе смішні жарти чи класна бабця. Будь ласка, не повторюйте моїх помилок — не чіпляйте на себе лахи «зірки». Це прямо дорога до терапії, тривалого пошуку сенсів та недовіри між вами та аудиторією. Вам здаватиметься, що ви навіки заручники свого вигаданого персонажа. Будьте по-доброму ледачими задля того, аби працювати на свого внутрішнього продюсера. Вам і так зараз проблем вистачає.
Likes : 31894
Dasha Astafieva - 31.9K Likes - Більшість не знає мене справжньою.

Пів життя я була жінкою, вигаданою продюсерською компанією. Мене знали як сексуальне та хиже дівчисько, з яким треба бути обережним: вона або застрибне на тебе, або відкусить язика. Але зробить це начебто граючись, як усяка «кішка». Мене бачили оголеною і вважали, що моє тіло — це і є я. Одна половина людей думала, що знає мене як облуплену, інша — боялась. Я була зрозумілою, але загрозливою, відвертою, але провокативною.

Ніяких звинувачень до аудиторії. Як хтось міг знати, яка я насправді, коли я сама працювала лише на свій образ? Жодного разу я не зупиняла концерт із вигуками: «Стійте! Я насправді не машина для полюції! Я — жінка. У мене теж є піжама зі смішними вівцями, я теж хрюкаю, коли смішно, і плачу, коли дивлюся старий Дісней». Часи були інші. Тому зараз, коли я знову повернулася в публічну площину, але поводжуся природно, люди знайомляться зі мною наново. Більшість реакцій, на щастя, позитивні. Ви приємно дивуєтеся, що в мене є позиція і серце, характер і рибальська вудка. Мені радісно нарешті відкритися і бути почутою не лише через пісні про секс. Шлях був довгий.

Тепер я розумію, який же це сильний привілей просто бути собою. І тому сильно дивуюся, коли бачу дівчат і юнаків, які намагаються із себе щось «ліпити» — вбиратися в образ еротичних дів чи святих благодійників. Боже мій, і це в час, коли ти можеш здобути популярність через соцмережі просто за те, що ти — це… ти. Тому що в тебе смішні жарти чи класна бабця. Будь ласка, не повторюйте моїх помилок — не чіпляйте на себе лахи «зірки». Це прямо дорога до терапії, тривалого пошуку сенсів та недовіри між вами та аудиторією. Вам здаватиметься, що ви навіки заручники свого вигаданого персонажа.

Будьте по-доброму ледачими задля того, аби працювати на свого внутрішнього продюсера. Вам і так зараз проблем вистачає.

31.9K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Більшість не знає мене справжньою. Пів життя я була жінкою, вигаданою продюсерською компанією. Мене знали як сексуальне та хиже дівчисько, з яким треба бути обережним: вона або застрибне на тебе, або відкусить язика. Але зробить це начебто граючись, як усяка «кішка». Мене бачили оголеною і вважали, що моє тіло — це і є я. Одна половина людей думала, що знає мене як облуплену, інша — боялась. Я була зрозумілою, але загрозливою, відвертою, але провокативною. Ніяких звинувачень до аудиторії. Як хтось міг знати, яка я насправді, коли я сама працювала лише на свій образ? Жодного разу я не зупиняла концерт із вигуками: «Стійте! Я насправді не машина для полюції! Я — жінка. У мене теж є піжама зі смішними вівцями, я теж хрюкаю, коли смішно, і плачу, коли дивлюся старий Дісней». Часи були інші. Тому зараз, коли я знову повернулася в публічну площину, але поводжуся природно, люди знайомляться зі мною наново. Більшість реакцій, на щастя, позитивні. Ви приємно дивуєтеся, що в мене є позиція і серце, характер і рибальська вудка. Мені радісно нарешті відкритися і бути почутою не лише через пісні про секс. Шлях був довгий. Тепер я розумію, який же це сильний привілей просто бути собою. І тому сильно дивуюся, коли бачу дівчат і юнаків, які намагаються із себе щось «ліпити» — вбиратися в образ еротичних дів чи святих благодійників. Боже мій, і це в час, коли ти можеш здобути популярність через соцмережі просто за те, що ти — це… ти. Тому що в тебе смішні жарти чи класна бабця. Будь ласка, не повторюйте моїх помилок — не чіпляйте на себе лахи «зірки». Це прямо дорога до терапії, тривалого пошуку сенсів та недовіри між вами та аудиторією. Вам здаватиметься, що ви навіки заручники свого вигаданого персонажа. Будьте по-доброму ледачими задля того, аби працювати на свого внутрішнього продюсера. Вам і так зараз проблем вистачає.
Likes : 31894
Dasha Astafieva - 31.4K Likes - Ку! Ви не просили, а ось,вам пост-нагадування📍

Багато жінок у моєму оточенні зараз хворіють. 
Не знаю з чим це пов’язано – нерви, відсутність можливості проходити системні чекапи чи збіг якихось обставин, але факт залишається фактом. Дівчата хворіють і від цього дуже боляче.
Я сама не виключення. Останні пів року [сподіваюсь] були найскладнішими, хоч і не вважаю себе слабкою та беззахисною. 
Діагнози завжди були і будуть… і це забирає чималий шматок щасливого та повноцінного життя.
Взагалі мати проблеми зі здоров’ям – це боротьба за фізичний і ментальний стан. А хворіти зараз – подвійне випробування. Думаєш: “Ну якщо мене не доб’є хвороба, вгамселить ракетою”. Страшне відчуття безсилля. 

Я сподіваюсь, що ви здорові. І цей пост просто стане для мене та для вас лагідним нагадуванням потурбуватися про себе. Будь ласка, не відкладайте чекап. Гроші, які ви хотіли витратити на манікюр, віддайте за мамографію. Сходіть до гінеколога, навіть, якщо зараз нічого не турбує. Здайте аналіз крові та перевірте гормони. Візьміть це за звичку. Проста база, яка збереже вам життя. 

А якщо ви зараз боретеся з хворобою, я зичу вам невичерпної сили. І знайте, що я думаю постійно про нас всіх, вразливих та тендітних, мужніх та неймовірних. Про кожну.
Знайте – ви обов’язково впораєтеся, аби які виклики перед вами не стояли. Вам є заради чого жити. 
Обіймаю всім серцем🫂❤️‍🩹

31.4K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Ку! Ви не просили, а ось,вам пост-нагадування📍 Багато жінок у моєму оточенні зараз хворіють. Не знаю з чим це пов’язано – нерви, відсутність можливості проходити системні чекапи чи збіг якихось обставин, але факт залишається фактом. Дівчата хворіють і від цього дуже боляче. Я сама не виключення. Останні пів року [сподіваюсь] були найскладнішими, хоч і не вважаю себе слабкою та беззахисною. Діагнози завжди були і будуть… і це забирає чималий шматок щасливого та повноцінного життя. Взагалі мати проблеми зі здоров’ям – це боротьба за фізичний і ментальний стан. А хворіти зараз – подвійне випробування. Думаєш: “Ну якщо мене не доб’є хвороба, вгамселить ракетою”. Страшне відчуття безсилля. Я сподіваюсь, що ви здорові. І цей пост просто стане для мене та для вас лагідним нагадуванням потурбуватися про себе. Будь ласка, не відкладайте чекап. Гроші, які ви хотіли витратити на манікюр, віддайте за мамографію. Сходіть до гінеколога, навіть, якщо зараз нічого не турбує. Здайте аналіз крові та перевірте гормони. Візьміть це за звичку. Проста база, яка збереже вам життя. А якщо ви зараз боретеся з хворобою, я зичу вам невичерпної сили. І знайте, що я думаю постійно про нас всіх, вразливих та тендітних, мужніх та неймовірних. Про кожну. Знайте – ви обов’язково впораєтеся, аби які виклики перед вами не стояли. Вам є заради чого жити. Обіймаю всім серцем🫂❤️‍🩹
Likes : 31423
Dasha Astafieva - 31.4K Likes - Ку! Ви не просили, а ось,вам пост-нагадування📍

Багато жінок у моєму оточенні зараз хворіють. 
Не знаю з чим це пов’язано – нерви, відсутність можливості проходити системні чекапи чи збіг якихось обставин, але факт залишається фактом. Дівчата хворіють і від цього дуже боляче.
Я сама не виключення. Останні пів року [сподіваюсь] були найскладнішими, хоч і не вважаю себе слабкою та беззахисною. 
Діагнози завжди були і будуть… і це забирає чималий шматок щасливого та повноцінного життя.
Взагалі мати проблеми зі здоров’ям – це боротьба за фізичний і ментальний стан. А хворіти зараз – подвійне випробування. Думаєш: “Ну якщо мене не доб’є хвороба, вгамселить ракетою”. Страшне відчуття безсилля. 

Я сподіваюсь, що ви здорові. І цей пост просто стане для мене та для вас лагідним нагадуванням потурбуватися про себе. Будь ласка, не відкладайте чекап. Гроші, які ви хотіли витратити на манікюр, віддайте за мамографію. Сходіть до гінеколога, навіть, якщо зараз нічого не турбує. Здайте аналіз крові та перевірте гормони. Візьміть це за звичку. Проста база, яка збереже вам життя. 

А якщо ви зараз боретеся з хворобою, я зичу вам невичерпної сили. І знайте, що я думаю постійно про нас всіх, вразливих та тендітних, мужніх та неймовірних. Про кожну.
Знайте – ви обов’язково впораєтеся, аби які виклики перед вами не стояли. Вам є заради чого жити. 
Обіймаю всім серцем🫂❤️‍🩹

31.4K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Ку! Ви не просили, а ось,вам пост-нагадування📍 Багато жінок у моєму оточенні зараз хворіють. Не знаю з чим це пов’язано – нерви, відсутність можливості проходити системні чекапи чи збіг якихось обставин, але факт залишається фактом. Дівчата хворіють і від цього дуже боляче. Я сама не виключення. Останні пів року [сподіваюсь] були найскладнішими, хоч і не вважаю себе слабкою та беззахисною. Діагнози завжди були і будуть… і це забирає чималий шматок щасливого та повноцінного життя. Взагалі мати проблеми зі здоров’ям – це боротьба за фізичний і ментальний стан. А хворіти зараз – подвійне випробування. Думаєш: “Ну якщо мене не доб’є хвороба, вгамселить ракетою”. Страшне відчуття безсилля. Я сподіваюсь, що ви здорові. І цей пост просто стане для мене та для вас лагідним нагадуванням потурбуватися про себе. Будь ласка, не відкладайте чекап. Гроші, які ви хотіли витратити на манікюр, віддайте за мамографію. Сходіть до гінеколога, навіть, якщо зараз нічого не турбує. Здайте аналіз крові та перевірте гормони. Візьміть це за звичку. Проста база, яка збереже вам життя. А якщо ви зараз боретеся з хворобою, я зичу вам невичерпної сили. І знайте, що я думаю постійно про нас всіх, вразливих та тендітних, мужніх та неймовірних. Про кожну. Знайте – ви обов’язково впораєтеся, аби які виклики перед вами не стояли. Вам є заради чого жити. Обіймаю всім серцем🫂❤️‍🩹
Likes : 31423
Dasha Astafieva - 31.4K Likes - Ку! Ви не просили, а ось,вам пост-нагадування📍

Багато жінок у моєму оточенні зараз хворіють. 
Не знаю з чим це пов’язано – нерви, відсутність можливості проходити системні чекапи чи збіг якихось обставин, але факт залишається фактом. Дівчата хворіють і від цього дуже боляче.
Я сама не виключення. Останні пів року [сподіваюсь] були найскладнішими, хоч і не вважаю себе слабкою та беззахисною. 
Діагнози завжди були і будуть… і це забирає чималий шматок щасливого та повноцінного життя.
Взагалі мати проблеми зі здоров’ям – це боротьба за фізичний і ментальний стан. А хворіти зараз – подвійне випробування. Думаєш: “Ну якщо мене не доб’є хвороба, вгамселить ракетою”. Страшне відчуття безсилля. 

Я сподіваюсь, що ви здорові. І цей пост просто стане для мене та для вас лагідним нагадуванням потурбуватися про себе. Будь ласка, не відкладайте чекап. Гроші, які ви хотіли витратити на манікюр, віддайте за мамографію. Сходіть до гінеколога, навіть, якщо зараз нічого не турбує. Здайте аналіз крові та перевірте гормони. Візьміть це за звичку. Проста база, яка збереже вам життя. 

А якщо ви зараз боретеся з хворобою, я зичу вам невичерпної сили. І знайте, що я думаю постійно про нас всіх, вразливих та тендітних, мужніх та неймовірних. Про кожну.
Знайте – ви обов’язково впораєтеся, аби які виклики перед вами не стояли. Вам є заради чого жити. 
Обіймаю всім серцем🫂❤️‍🩹

31.4K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Ку! Ви не просили, а ось,вам пост-нагадування📍 Багато жінок у моєму оточенні зараз хворіють. Не знаю з чим це пов’язано – нерви, відсутність можливості проходити системні чекапи чи збіг якихось обставин, але факт залишається фактом. Дівчата хворіють і від цього дуже боляче. Я сама не виключення. Останні пів року [сподіваюсь] були найскладнішими, хоч і не вважаю себе слабкою та беззахисною. Діагнози завжди були і будуть… і це забирає чималий шматок щасливого та повноцінного життя. Взагалі мати проблеми зі здоров’ям – це боротьба за фізичний і ментальний стан. А хворіти зараз – подвійне випробування. Думаєш: “Ну якщо мене не доб’є хвороба, вгамселить ракетою”. Страшне відчуття безсилля. Я сподіваюсь, що ви здорові. І цей пост просто стане для мене та для вас лагідним нагадуванням потурбуватися про себе. Будь ласка, не відкладайте чекап. Гроші, які ви хотіли витратити на манікюр, віддайте за мамографію. Сходіть до гінеколога, навіть, якщо зараз нічого не турбує. Здайте аналіз крові та перевірте гормони. Візьміть це за звичку. Проста база, яка збереже вам життя. А якщо ви зараз боретеся з хворобою, я зичу вам невичерпної сили. І знайте, що я думаю постійно про нас всіх, вразливих та тендітних, мужніх та неймовірних. Про кожну. Знайте – ви обов’язково впораєтеся, аби які виклики перед вами не стояли. Вам є заради чого жити. Обіймаю всім серцем🫂❤️‍🩹
Likes : 31423
Dasha Astafieva - 31.1K Likes - Про те, як мстилась за страту свого чоловіка княгиня Ольга написали в «Повісті минулих літ» — її відплата була справедливою та безжальною. Часи змінились, проте не змінилось одне — сила української жінки. 
Зараз, коли ворог наступає на декількох напрямках одразу, ми готуємо власну жіночу помсту⚔️

Кажуть, Бог любить Трійцю…Тому сьогодні ми запускаємо «Крилату Помсту» — великий спільний збір на 333 FPV-дрони для 7 різних підрозділів разом з Рухом Veteranka.
6 мільйонів і наші пташки полетять в бліндажі, окопи, танки та БМП, щоб ворог на собі відчув пекучу українську лють. 

Долучайся до нас.
Донать на помсту.

«…І звеліла Ольга, коли смерклося, воям своїм пустити голубів і горобців.
Голуби ж і горобці полетіли остріхи, — і тоді загорялися голубники, а од них хижі і стодоли. І не було двора, де б не горіло, і не можна було гасити, бо всі двори загорілися…»

Свою банку на помсту можна відкрити, заповнивши анкету за посиланням в біо на сторінках @cvit_ukraine та @veteranka_🕊️

Камера і монтаж: @rozumnyib

Дякуємо @poplyvian @sfurato, @chuy__project,_ @dungeon__stardust, @siayvo.jewelry, @foremothers_, @gunia_project 🤍

31.1K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Про те, як мстилась за страту свого чоловіка княгиня Ольга написали в «Повісті минулих літ» — її відплата була справедливою та безжальною. Часи змінились, проте не змінилось одне — сила української жінки. Зараз, коли ворог наступає на декількох напрямках одразу, ми готуємо власну жіночу помсту⚔️ Кажуть, Бог любить Трійцю…Тому сьогодні ми запускаємо «Крилату Помсту» — великий спільний збір на 333 FPV-дрони для 7 різних підрозділів разом з Рухом Veteranka. 6 мільйонів і наші пташки полетять в бліндажі, окопи, танки та БМП, щоб ворог на собі відчув пекучу українську лють. Долучайся до нас. Донать на помсту. «…І звеліла Ольга, коли смерклося, воям своїм пустити голубів і горобців. Голуби ж і горобці полетіли остріхи, — і тоді загорялися голубники, а од них хижі і стодоли. І не було двора, де б не горіло, і не можна було гасити, бо всі двори загорілися…» Свою банку на помсту можна відкрити, заповнивши анкету за посиланням в біо на сторінках @cvit_ukraine та @veteranka_🕊️ Камера і монтаж: @rozumnyib Дякуємо @poplyvian @sfurato, @chuy__project,_ @dungeon__stardust, @siayvo.jewelry, @foremothers_, @gunia_project 🤍
Likes : 31089
Dasha Astafieva - 29.8K Likes - • Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням.

Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка.
Маленькі ноги жінки - це її гордощі, - поясняв він. - Я маю три
доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці...
— Як же довго тривають ці тортури? - запитала я.
— Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти.
- І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять?
- Навіть часом з гордістю.
— Це неймовірне!
- Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням.
Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають,
навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп.

Впізнали твір?

29.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : • Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням. Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка. Маленькі ноги жінки – це її гордощі, – поясняв він. – Я маю три доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці… — Як же довго тривають ці тортури? – запитала я. — Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти. – І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять? – Навіть часом з гордістю. — Це неймовірне! – Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням. Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають, навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп. Впізнали твір?
Likes : 29826
Dasha Astafieva - 29.8K Likes - • Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням.

Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка.
Маленькі ноги жінки - це її гордощі, - поясняв він. - Я маю три
доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці...
— Як же довго тривають ці тортури? - запитала я.
— Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти.
- І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять?
- Навіть часом з гордістю.
— Це неймовірне!
- Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням.
Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають,
навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп.

Впізнали твір?

29.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : • Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням. Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка. Маленькі ноги жінки – це її гордощі, – поясняв він. – Я маю три доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці… — Як же довго тривають ці тортури? – запитала я. — Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти. – І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять? – Навіть часом з гордістю. — Це неймовірне! – Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням. Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають, навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп. Впізнали твір?
Likes : 29826
Dasha Astafieva - 29.8K Likes - • Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням.

Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка.
Маленькі ноги жінки - це її гордощі, - поясняв він. - Я маю три
доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці...
— Як же довго тривають ці тортури? - запитала я.
— Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти.
- І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять?
- Навіть часом з гордістю.
— Це неймовірне!
- Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням.
Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають,
навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп.

Впізнали твір?

29.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : • Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням. Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка. Маленькі ноги жінки – це її гордощі, – поясняв він. – Я маю три доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці… — Як же довго тривають ці тортури? – запитала я. — Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти. – І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять? – Навіть часом з гордістю. — Це неймовірне! – Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням. Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають, навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп. Впізнали твір?
Likes : 29826
Dasha Astafieva - 29.8K Likes - • Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням.

Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка.
Маленькі ноги жінки - це її гордощі, - поясняв він. - Я маю три
доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці...
— Як же довго тривають ці тортури? - запитала я.
— Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти.
- І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять?
- Навіть часом з гордістю.
— Це неймовірне!
- Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням.
Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають,
навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп.

Впізнали твір?

29.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : • Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням. Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка. Маленькі ноги жінки – це її гордощі, – поясняв він. – Я маю три доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці… — Як же довго тривають ці тортури? – запитала я. — Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти. – І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять? – Навіть часом з гордістю. — Це неймовірне! – Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням. Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають, навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп. Впізнали твір?
Likes : 29826
Dasha Astafieva - 29.8K Likes - • Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням.

Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка.
Маленькі ноги жінки - це її гордощі, - поясняв він. - Я маю три
доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці...
— Як же довго тривають ці тортури? - запитала я.
— Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти.
- І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять?
- Навіть часом з гордістю.
— Це неймовірне!
- Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням.
Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають,
навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп.

Впізнали твір?

29.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : • Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням. Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка. Маленькі ноги жінки – це її гордощі, – поясняв він. – Я маю три доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці… — Як же довго тривають ці тортури? – запитала я. — Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти. – І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять? – Навіть часом з гордістю. — Це неймовірне! – Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням. Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають, навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп. Впізнали твір?
Likes : 29826
Dasha Astafieva - 29.8K Likes - • Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням.

Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка.
Маленькі ноги жінки - це її гордощі, - поясняв він. - Я маю три
доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці...
— Як же довго тривають ці тортури? - запитала я.
— Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти.
- І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять?
- Навіть часом з гордістю.
— Це неймовірне!
- Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням.
Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають,
навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп.

Впізнали твір?

29.8K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : • Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням. Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка. Маленькі ноги жінки – це її гордощі, – поясняв він. – Я маю три доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці… — Як же довго тривають ці тортури? – запитала я. — Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти. – І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять? – Навіть часом з гордістю. — Це неймовірне! – Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням. Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають, навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп. Впізнали твір?
Likes : 29826
Dasha Astafieva - 29.4K Likes - 08.07.24

#russiaisaterroristcountry ‼️‼️‼️

29.4K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : 08.07.24 #russiaisaterroristcountry ‼️‼️‼️
Likes : 29364
Dasha Astafieva - 29.4K Likes - 08.07.24

#russiaisaterroristcountry ‼️‼️‼️

29.4K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : 08.07.24 #russiaisaterroristcountry ‼️‼️‼️
Likes : 29364
Dasha Astafieva - 29.4K Likes - 08.07.24

#russiaisaterroristcountry ‼️‼️‼️

29.4K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : 08.07.24 #russiaisaterroristcountry ‼️‼️‼️
Likes : 29364
Dasha Astafieva - 29.4K Likes - 08.07.24

#russiaisaterroristcountry ‼️‼️‼️

29.4K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : 08.07.24 #russiaisaterroristcountry ‼️‼️‼️
Likes : 29364
Dasha Astafieva - 29.4K Likes - 08.07.24

#russiaisaterroristcountry ‼️‼️‼️

29.4K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : 08.07.24 #russiaisaterroristcountry ‼️‼️‼️
Likes : 29364
Dasha Astafieva - 28K Likes - Джулі муд же ж забула поставити!

28K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Джулі муд же ж забула поставити!
Likes : 27978
Dasha Astafieva - 28K Likes - Джулі муд же ж забула поставити!

28K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Джулі муд же ж забула поставити!
Likes : 27978
Dasha Astafieva - 28K Likes - Джулі муд же ж забула поставити!

28K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Джулі муд же ж забула поставити!
Likes : 27978
Dasha Astafieva - 28K Likes - Джулі муд же ж забула поставити!

28K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Джулі муд же ж забула поставити!
Likes : 27978
Dasha Astafieva - 28K Likes - Джулі муд же ж забула поставити!

28K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Джулі муд же ж забула поставити!
Likes : 27978
Dasha Astafieva - 28K Likes - Джулі муд же ж забула поставити!

28K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Джулі муд же ж забула поставити!
Likes : 27978
Dasha Astafieva - 28K Likes - Джулі муд же ж забула поставити!

28K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Джулі муд же ж забула поставити!
Likes : 27978
Dasha Astafieva - 28K Likes - Джулі муд же ж забула поставити!

28K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Джулі муд же ж забула поставити!
Likes : 27978
Dasha Astafieva - 28K Likes - Джулі муд же ж забула поставити!

28K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Джулі муд же ж забула поставити!
Likes : 27978
Dasha Astafieva - 28K Likes - Джулі муд же ж забула поставити!

28K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Джулі муд же ж забула поставити!
Likes : 27978
Dasha Astafieva - 27.9K Likes - Верховина - місце, де щастя не завжди складається з людей.
А з речей.
І тут то не соромно. Бо вони повертають до життя.
Прості і зрозумілі. 
Все на фото.

27.9K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Верховина – місце, де щастя не завжди складається з людей. А з речей. І тут то не соромно. Бо вони повертають до життя. Прості і зрозумілі. Все на фото.
Likes : 27855
Dasha Astafieva - 27.9K Likes - Верховина - місце, де щастя не завжди складається з людей.
А з речей.
І тут то не соромно. Бо вони повертають до життя.
Прості і зрозумілі. 
Все на фото.

27.9K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Верховина – місце, де щастя не завжди складається з людей. А з речей. І тут то не соромно. Бо вони повертають до життя. Прості і зрозумілі. Все на фото.
Likes : 27855
Dasha Astafieva - 27.9K Likes - Верховина - місце, де щастя не завжди складається з людей.
А з речей.
І тут то не соромно. Бо вони повертають до життя.
Прості і зрозумілі. 
Все на фото.

27.9K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Верховина – місце, де щастя не завжди складається з людей. А з речей. І тут то не соромно. Бо вони повертають до життя. Прості і зрозумілі. Все на фото.
Likes : 27855
Dasha Astafieva - 27.9K Likes - Верховина - місце, де щастя не завжди складається з людей.
А з речей.
І тут то не соромно. Бо вони повертають до життя.
Прості і зрозумілі. 
Все на фото.

27.9K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Верховина – місце, де щастя не завжди складається з людей. А з речей. І тут то не соромно. Бо вони повертають до життя. Прості і зрозумілі. Все на фото.
Likes : 27855
Dasha Astafieva - 27.9K Likes - Верховина - місце, де щастя не завжди складається з людей.
А з речей.
І тут то не соромно. Бо вони повертають до життя.
Прості і зрозумілі. 
Все на фото.

27.9K Likes – Dasha Astafieva Instagram

Caption : Верховина – місце, де щастя не завжди складається з людей. А з речей. І тут то не соромно. Бо вони повертають до життя. Прості і зрозумілі. Все на фото.
Likes : 27855