Actress Dasha Astafieva HD Instagram Photos and Wallpapers July 2024

Без слів. Назавжди. Слава Україні. Честь та Вдячність Захисникам. Герої наші ангели назавжди. Перемога за нами🇺🇦

Колір мого літа — червоний 🩸🩸🩸 Він трохи небезпечний, але палкий та жаркий. Колір полуниці, помади, яку хочеться нафарбувати перед побаченням, і емодзі серця, яке відправляєш близьким. Гарячий та привабливий. Колір кавуна, порічки та ніжного збентеження. Пристрасний та яскравий. Колір кохання. А ще я навіть можу описати смак цього кольору. Він для мене як червоний Shake «Pornstar»: у ньому екзотична кислинка маракуї, солодка ваніль та свіжість лайма. Щось спокусливе та манливе, солодке та збудне одночасно. Та й загалом @shake.ua «Pornstar» непогано метчиться з моїм луком у таку спеку, еге ж? Ми наче Зіта та Гіта, троянда та мак, pornstar та star. А який колір та смак вашого літа? #реклама #DA #shake

Колір мого літа — червоний 🩸🩸🩸 Він трохи небезпечний, але палкий та жаркий. Колір полуниці, помади, яку хочеться нафарбувати перед побаченням, і емодзі серця, яке відправляєш близьким. Гарячий та привабливий. Колір кавуна, порічки та ніжного збентеження. Пристрасний та яскравий. Колір кохання. А ще я навіть можу описати смак цього кольору. Він для мене як червоний Shake «Pornstar»: у ньому екзотична кислинка маракуї, солодка ваніль та свіжість лайма. Щось спокусливе та манливе, солодке та збудне одночасно. Та й загалом @shake.ua «Pornstar» непогано метчиться з моїм луком у таку спеку, еге ж? Ми наче Зіта та Гіта, троянда та мак, pornstar та star. А який колір та смак вашого літа? #реклама #DA #shake

Dasha Astafieva Instagram - • Сподобалась думка, ділюся. Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж! А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік. Чому? Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу. Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості. І не матиме рації. Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше. Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника. Більш позитивною країни знайти в світі неможливо. Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця - три з половиною тисячі доларів. Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і його майбутнє. Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні». Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям. На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки - це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни. Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.

• Сподобалась думка, ділюся. Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж! А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік. Чому? Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу. Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості. І не матиме рації. Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше. Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника. Більш позитивною країни знайти в світі неможливо. Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця – три з половиною тисячі доларів. Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров’я, і його майбутнє. Вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні». Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям. На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки – це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни. Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими.

• Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням. Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка. Маленькі ноги жінки – це її гордощі, – поясняв він. – Я маю три доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці… — Як же довго тривають ці тортури? – запитала я. — Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти. – І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять? – Навіть часом з гордістю. — Це неймовірне! – Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням. Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають, навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп. Впізнали твір?

• Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням. Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка. Маленькі ноги жінки – це її гордощі, – поясняв він. – Я маю три доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці… — Як же довго тривають ці тортури? – запитала я. — Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти. – І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять? – Навіть часом з гордістю. — Це неймовірне! – Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням. Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають, навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп. Впізнали твір?

• Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням. Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка. Маленькі ноги жінки – це її гордощі, – поясняв він. – Я маю три доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці… — Як же довго тривають ці тортури? – запитала я. — Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти. – І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять? – Навіть часом з гордістю. — Це неймовірне! – Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням. Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають, навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп. Впізнали твір?

• Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням. Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка. Маленькі ноги жінки – це її гордощі, – поясняв він. – Я маю три доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці… — Як же довго тривають ці тортури? – запитала я. — Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти. – І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять? – Навіть часом з гордістю. — Це неймовірне! – Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням. Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають, навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп. Впізнали твір?

• Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням. Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка. Маленькі ноги жінки – це її гордощі, – поясняв він. – Я маю три доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці… — Як же довго тривають ці тортури? – запитала я. — Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти. – І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять? – Навіть часом з гордістю. — Це неймовірне! – Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням. Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають, навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп. Впізнали твір?

• Нема краси,яка не коштувала би нас оплати терпінням. Другого дня їзди, підвечір, я врешті вперше побачила прославлені справжні китаянки на малесеньких ніжках, що стрибають з одної на другу, наче горобці. Дивлячися на їх дрібні стриби, на їх якби механічну ходу манекінів, я врешті рішила запитати мого сусіда-китайця про походження тих незвичайних жінок з карликовими ніжками. Він пояснив мені, що це не зовсім окрема раса людей, а стародавній збережений звичай сповивати від дитинства ноги жінкам, аж доки вони не стануть маленькі та майже кругленькі, бо на них жінці нелегко втекти з дому її пана-чоловіка. Маленькі ноги жінки – це її гордощі, – поясняв він. – Я маю три доньки, розуміється, вже заміжні, бо вони мають найменші ноги з цілої околиці… — Як же довго тривають ці тортури? – запитала я. — Більш-менше десять літ, від пʼятьох до пʼятнадцяти. – І цілих десять літ ваші жінки покірливо це зносять? – Навіть часом з гордістю. — Це неймовірне! – Нема краси, пані, яка не коштувала би нас оплати терпінням. Я замовкла. Спочутливо споглядаючи на китаянок, що стрибають, навантажені кошми, здовж поїзду, я подивляла їх зручність, як утримують рівновагу на своїх округлих ніжках без широкої підстави нормальних стіп. Впізнали твір?